Лагідний контроль. Як працюють аудитори у сфері публічних закупівель

Лагідний контроль. Як працюють аудитори у сфері публічних закупівель

Державна аудиторська служба має контролювати сферу публічних закупівель, але ці функцію чомусь виконує без ентузіазму.
Понеділок, 10 червня 2019, 08:04
директор Програми інноваційних проєктів Transparency International Ukraine

З появою ProZorro порушення та корупція в публічних закупівлях стали дуже видимими.

І якби держава одразу ж почала наводити там лад і карати порушників, це одразу стало б дієвою ін’єкцією проти "зради".

Натомість минуло вже три роки. І ті, хто всупереч ProZorro укладають договори з наперед визначеними постачальниками, чи втридорога купують товари, все більше переконуються у власній безкарності.

Як так сталося і чи можна це змінити?

Реклама:

Відповідь на це запитання варто шукати в контролюючих та правоохоронних органів. Почати варто з вулиці Сагайдачного 4.

Саме тут знаходиться офіс Державної аудиторської служби України (ДАСУ) — органу, що має контролювати сферу публічних закупівель.

Про "неупереджену та незалежну" роботу цього органу вже писав два роки тому. Чи щось змінилось з того часу? Узагалі мало б, бо віднедавна аудитори, окрім звичних контрольних заходів, ще й займаються моніторингом закупівель.

Але контроль від Держаудитслужби в закупівлях досі такий… лагідний. І схоже, що теперішнє керівництво ДАСУ зовсім не зацікавлене працювати інакше.

Потуги моніторингу

Моніторинг — це справді потужний інструмент. Він дає змогу знаходити порушення та казати замовникам "охрана, отмєна" ще на етапі торгів —коли гроші платників податків витрачені не були.

І моніторинг від ДАСУ був передбачений ще в першій редакції закону "Про публічні закупівлі" 2015 року.

А тепер — яскрава ілюстрація, як можна згаяти дорогоцінний час:

Півтора року після прийняття закону аудитори не приступали до моніторингу. Як вони пояснювали, через невиписаний порядок його здійснення.

У грудні 2017 року за активної підтримки громадськості таки приймається закон, в якому є прописана процедура здійснення моніторингу.

Але ще 10 місяців аудитори розробляли нормативку та проводили тестування онлайн моніторингу.

І ось наприкінці 2018 року моніторинг закупівель, зрештою, стартував. Держаудитслужба розширила штат, отримала спеціальний  кабінет у системі ProZorro для моніторингу закупівель, ба більше — систему ризик-індикаторів, що автоматично шукають підозрілі закупівлі.

Що важливо, сам процес моніторингу є відкритим та прозорим, і будь-хто може ознайомитися з його результатами.

Спільнота громадських організацій DOZORRO не могла цим не скористатися і проаналізувала результативність моніторингу від аудиторів.

По-перше, сама їх кількість. За півроку Державна аудиторська служба України провела понад 3 тисячі моніторингів закупівель.

І ми приблизно порахували, що на 1 аудитора у відділі моніторингу закупівель припадає три (!) моніторинги на місяць.

По-друге, на яких підставах ці моніторинги розпочинаються. Замість того, щоб покластися на ризик-індикатори, Держаудитслужба віддає перевагу шукати порушення в ручному режимі.

Понад 70% всіх промоніторених закупівель аудитори розпочали за власною ініціативою.

Натомість лише 10% моніторингів аудитори розпочали через спрацювання автоматичних ризик-індикаторів.

Хоча система ризик-індикаторів якраз і була введена для того, щоб і полегшити роботу аудиторам та унеможливити вибірковий підхід до процесу перевірки закупівель (який у наших реаліях часто переходить у кошмарення бізнесу).

Останнім часом аудитори багато скаржаться на низьку ефективність ризик-індикаторів, проте у 70% випадків порушення підтверджуються аудиторами.

Насправді, це нормально, коли системи потребують вдосконалення та оновлень, і ризик-індикатори не є винятком.

Громадськість уже кілька місяців чекає від ДАСУ пропозицій, як можна поліпшити роботу ризик-індикаторів.

 А ось те, що аудитори одночасно і бідкаються, і розводять руками, не пропонуючи жодних змін до методики — це щонайменше дивно.  

Покарання, якого нема

Не варто акцентувати увагу лише на кількість моніторингів чи перевірок загалом.

Є більш суттєвий аспект — реальна відповідальність. Бо вся ця безкарність у сфері публічних закупівель зазвичай і є тим, що заважає ефективному розвитку сфери, довірі бізнесу та розвитку рівних правил гри.

З близько 2400 проведених за І квартал 2019 року моніторингів закупівель у понад 1000 з них порушення були зафіксовані, але не усунені.

І попри це, аудитори спробували оштрафувати замовників лише в 48 випадках. Наклали штраф лише у 6.

Тобто навіть там, де порушення зафіксовані, штраф накладають менш ніж у 1% випадків.  

Насправді аудитори відіграють ключову роль у притягненні до відповідальності порушників у сфері закупівель через суд.

Тож чому такі низькі цифри? Є кілька об’єктивних перешкод.

Відсутність персональних даних. Щоб скласти протокол, аудиторам треба встановити особу, яка допустила порушення. І для цього вони запитують персональні дані на таку особу в самого замовника.

 Ну а там їх часто ігнорують. Навіть більше, зі слів деяких замовників, аудитори інколи самі радять замовникам не надавати дані.

Затягування зі зверненням до суду. Суд дає три місяці з дня виявлення правопорушення в закупівлях, впродовж якого можна притягнути винуватця до відповідальності.

І якщо аудитор затягує з передачею матеріалів до суду, є велика ймовірність, що порушник залишиться без відповідальності. Справу в суді просто закриють через сплив термінів.

Мало підстав для притягнення до відповідальності. На жаль, є ціла низка порушень, які часто трапляються у сфері закупівель, але за які аудитори не можуть притягнути до відповідальності. Навіть якщо захочуть.

Замовник неправомірно відхилив пропозицію від підприємця — аудитори не зможуть притягнути до адміністративної відповідальності.

Незаконно застосував переговорку — та сама проблема. Як і з невиконанням рішення Антимонопольного комітету.

Але найближчим часом ситуація все ж може змінитися, адже нова редакція закону "Про публічні закупівлі" якраз передбачає розширений перелік підстав для притягнення замовника до відповідальності.

Немає співпраці з правоохоронцями. Не лише адміністративною відповідальністю може закінчитися порушення в закупівлях.

Може бути ще дисциплінарна та кримінальна, у випадку її доведення. То де посадки? Звісно, це питання варто задати і поліції, і прокуратурі, і НАБУ, і судовій системі, але всі правоохоронні органи у кримінальних провадженнях зазвичай спираються на матеріали аудиторів.

Ба більше, між аудиторами та органами прокуратури, внутрішніх справ та Службою безпеки України діє спільний наказ про співпрацю, який не оновлювався з 2006 року.

Тобто про НАБУ там, звісно ж, не йдеться. Але чомусь нового спільного наказу досі немає.

Може, через те, що голову Державної аудиторської служби України Лідію Гаврилову НАБУ підозрювало в незаконному збагаченні та досі підозрює в недостовірному декларуванні?

Але факт залишається фактом, взаємодія так і не налагоджена, і це потрібно змінювати.

Коли чекати на дієвий контроль?

Не виходить позбутися враження, що будь-які бюрократичні перепони аудитори сприймають не як бар’єр, який потрібно подолати, а як виправдання, чому можна і пальцем не ворухнути задля дієвого контролю в закупівлях.

Чому Держаудитслужба, яка, як ніхто, має розбиратися в цій сфері, не просуває всі можливі зміни до законодавства?

Чому моніторинг аудиторів більше схожий на процес, а не результат? Саме Держаудитслужба та її працівники повинні з середини розбиратися у всіх тонкощах і латати проблемні моменти та діри, які не покриті чинним законодавством.

Аудитори підпорядковуються Кабміну і частина цих питань могла бути вирішена за політичної волі прем’єра Володимира Гройсмана.

Але схоже, що цього не вийде дочекатися, поки там, на Сагайдачного 4, не зміниться керівництво. І чекати, напевне, залишилось недовго.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: