Довіра в суспільстві і наш дохід: як вони пов'язані

Довіра в суспільстві і наш дохід: як вони пов'язані

Чому одні країни процвітають, а інші зубожіють? Розвинених ринкових інституцій для успіху недостатньо, потрібна суспільна довіра.
Понеділок, 13 травня 2019, 08:54
партнер Entrypointgroup

На початку навчання у бізнес-школі наш клас поділили на групи і запропонували протягом години зіграти у гру "Дилема в'язня".

Вона полягає в тому, що два гравці можуть обрати варіанти "зрадити" або "не зрадити".

Якщо є впевненість у партнері, обопільна "незрада" дає обом найкращий результат.

Коли ж один дотримується цього принципу, а інший — ні, тоді болюче програє "лояльний".

Є і третій варіант, коли, зрадивши, програють обидва.

Дуже швидко ми переконалися, що стратегія "беззаперечної довіри" не працює у групі малознайомих людей. Пара зрад — і зрадниками стали всі.

Гарна новина в тому, що за великої кількості спроб стратегія зрад стає програшною. У серії міжнародних змагань комп'ютерних програм було доведено, що найкращі довгострокові підходи спираються на "освічену довіру".

Програми-переможці базувалися на апріорній довірі, прагматизмі — "добро повинно бути з кулаками", умінні прощати та відсутності заздрості — "я виграю, але нічого, якщо ти заробиш трохи більше".

Більш за те, еволюційні біологи вирахували, що популяції тварин, які керуються такими принципами, мають кращі шанси на стале існування й експансію.

На думку популярного економіста-лібертаріанця Стівена Хорвиця, прогрес людства напряму пов'язаний із змінами, які дозволяли зменшувати трансакційні затрати. Ідея полягає в тому, що чим легший обмін товарами і послугами, тим вища їх ліквідність, а відповідно й вартість, і тим краще працює економіка.

Є низка цікавих досліджень, які відстежують фактори впливу трансакційних витрат на рівень успіху чи занепаду країн. Окрім розвиненості ринкових інституцій, увагу економістів привертає роль суспільної довіри.

Крістіан Бьорнсков з Університету Aarhus, Данія, провів емпіричне дослідження та вирахував, що збільшення показника взаємної довіри в суспільстві на 10% транслюється в додаткове щорічне зростання ВВП на 0,5%. Україні це давало б понад 500 млн дол щорічно і далі, при зростанні ВВП, — більше.

Низка досліджень академічних інституцій і міжнародних організацій доводить, що низький рівень довіри веде до посилення регуляцій і гальмування бізнесів. На думку гарвардських дослідників, збільшення регуляцій формує ще більшу недовіру і бажання посилювати регулювання, навіть при розумінні корупційності уряду.

На відміну від покладів нафти чи інших природних ресурсів, довіра не дістається нації, а формується. Скандинавські країни, які мають найвищі рейтинги добробуту і Р2Р довіри (персон-ту-персон), називають її "золотом сучасності".

Кілька років тому я брав участь у майстер-класі відомого менеджмент-консультанта Ісака Адізеса, який допоміг сотням корпорацій бути кращими та успішнішими. Він спитав нас: "Що головне для менеджменту компанії?". У групи було багато варіантів відповіді: професіоналізм, досвід, інноваційність.

Мудрий дідусь, вислухав і сказав: "Так, це все важливо. Втім, я переконався, що головне — довіра. Решту речей можна купити, аутсорсити, але не це".

З ним важко не погодитися. У своєму житті я бачив кілька блискучих компаній, які занепали майже "на рівному місці" саме внаслідок руйнування довіри серед менеджменту або власників. Водночас, є безліч випадків, коли бізнеси із згуртованими командами проходили кризи і ставали сильнішими.

Довіра є там, де є чесність, послідовність і відповідальна свобода. Недавно мені потрапила до рук цікава стаття В. Міхайліна "Раб як антропологічна проблема", яка пояснює багато "хвороб" сучасного російського суспільства.

У ній наводиться цитата з дисертації американця С. Елкінза, що описує раба: "Самбо, типовий раб з плантації, був слухняним, але безвідповідальним, відданим, але ледачим, невимогливим, але схильним до злодійства та брехні". Там же — цитата з російського джерела середини 18 століття з описом російського кріпака.

"Леность, обман, ложь, воровство будто наследственно в них положено. Приготовленное общими трудами крадут, отданного для сбережения вычистить, вымыть, починить — не хотят. Определенные в начальство, в расходах денег и хлеба — меры не знают. Остатков к предбудущему времени весьма не любят и, будто как нарочно, стараются в разорение приводить".

Рабство у США і кріпацтво в Російській імперії були скасовані приблизно в один час — у 70-ті роки 19 століття. Чому ж така різниця в розвитку цих країн зараз?

Можливо, тому, що на той час кількість закріпачених в Росії становила майже 50% від загальної кількості населення. Якщо взяти так званих заводських і державних кріпаків, ця цифра виростає ще більше. У США ж рабів було близько 7%.

На відміну від Росії, де відбулася внутрішня колонізація населення, і "кріпацька" культура глибоко пронизала структуру всього суспільства, у США рабство існувало набагато менший проміжок часу і було засуджене як явище.

В СРСР колгоспно-радгоспна система і ГУЛАГ були форматами рабства 20 століття. А як вам факт, що у країнах Балтії кріпацтво було скасоване майже на півстоліття раніше, ніж по всій Російській імперії — у 1816 році? Не бачите тут причини більш швидкого прогресу у цих країнах?

Як розвивати довіру в нашій країні? На мою думку, ми рухаємося у правильному напрямку. Суттєве ціннісне прискорення українське суспільство отримало завдяки Революції гідності і героїчному опору російській навалі.

Усвідомлення свободи дає нам більше можливостей у світі, що швидко розвивається. Утім, на цьому шляху ще багато роботи для всіх: бізнесу, медіа, освітян, громад, політиків, кожного з нас. Як сказав мудрий Адізес, "якщо ви на правильному шляху, але не рухаєтесь, рано чи пізно вас знесе вантажівка".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!