Оживити мертвого: як відміна мораторію вплине на кредитування фермерів

Оживити мертвого: як відміна мораторію вплине на кредитування фермерів

Аби пожвавити кредитування фермерства, Україні необхідний ринок землі.
П'ятниця, 19 квітня 2019, 08:01
голова правління "АП Банк"

Час від часу доводиться чути або читати нарікання з боку аграрного бізнесу та асоціацій, буцімто банки в Україні не готові кредитувати малих та середніх сільгоспвиробників.

Мені, як голові правління комерційного банку, завжди дивно, коли говорять, що банки не готові кредитувати.

Адже банки саме для цього й створені - акумулювати гроші та надавати їх тим, кому потрібно. І агросектор у цьому - не виняток.

Візьмемо, наприклад, наш банк. Ми спеціалізуємося саме на кредитуванні аграріїв.

І ми не женемося ані за великими сумами, ані за великими клієнтами: ми націлені саме на малий та середній бізнес.

Хоча ми офіційно декларуємо, що кредитуємо аграріїв, які мають земельний банк від 100 гектарів, але насправді працюємо і зі значно меншими клієнтами.

Найменший земельний банк, під який ми надаємо кредити - це 70 га. А найменший кредит, який ми видали - це лише 8 тис. доларів.

Ми дуже лояльно ставимось до питань застави у позичальника. І кредитуємо навіть під заставу майбутнього врожаю, що буде збиратись на розпайованих землях, будемо чесними, з невідомо яким статусом (оскільки через наявність мораторію на землю, питання права власності на землю в більшості випадків в аграрному бізнесі є дуже складним).

Це той ще виклик, але ми працюємо з малими та середніми підприємцями навіть за таких умов.

Ми також беремо у заставу стару техніку і навпаки - ми фінансуємо купівлю б/у техніки світових брендів "з пробігом" у 10-15 років.

Адже фермеру, який працює на 100-200 гектарах, не потрібні трактори за 200-300 тис. доларів.

Отже, ми готові працювати і вже активно працюємо з українськими фермерами, з усіма їх труднощами та особливостями їхньої роботи.

Але все ж таки ми – банк і як решта банків кредитуємо не власними грошима, а за рахунок коштів депозитів, і ці кошти маємо повернути.

Тому ми можемо давати кредити тільки тому і тоді, коли будемо впевнені, що позичальник ці гроші поверне.

А це в свою чергу впирається у кілька питань.

По-перше, позичальник - у цьому випадку малий чи середній фермер - має  розуміти, що саме він робитиме з грошима, як забезпечить свій прибуток, а відтак - повернення нам грошей.

Інколи ж до нас приходять аграрні виробники не з планом і чітким прорахунком, за рахунок чого він зможе ці гроші віддати, а зі студентськими "рефератами" - нереалістичними, необрахованими планами, в яких написано, що якщо ринок буде зростати, то можна з вкладеної на гектар тисячі доларів отримати п’ятсот чистими й так віддати кредит.

Таких позичальників та їх "реферати" ми навіть не розглядаємо.

Ми не можемо припуститися ситуації, коли фермер інвестував в усі потрібні й непотрібні технології, а потім залишився винним всьому світу і нам.

Нерозуміння фермерами, що для роботи з банками потрібні якісні обрахунки власного бізнесу та його перспектив, - це перша суттєва проблема, що стримує подальше нарощування співпраці з ними.

Саме тому ми дивимось на людей та їх досвід. Людина має розуміти свою роботу, свій бізнес, свої інвестиції.

Якщо вона працює на своїй землі вже 5-10 років, якщо знає, що, коли та за яких умов дає їй врожай, а що - не дасть ніколи, питання застави для нас стає менш критичним і ми починаємо з такою людиною діалог.

А друге питання - це питання того, чи володіє фермерське господарство землею, на якій воно працює, чи ні. Питання землі, як основи основ.

Адже якщо до мене приходить людина по більшу суму, ніж я готовий дати з урахуванням його бізнес-плану на один сезон, але ця людина є власником землі, то це підвищує потенціал кредитування, оскільки забезпечує більшу стабільність бізнесу та надає додаткові гарантії кредитору.

Але якщо позичальник не є власником своєї землі - часто виникає зворотня ситуація: навіть якщо ми готові дати більшу суму на більший період часу, такі позичальники, зазвичай, відмовляються від "довгих" позик. Чому?

Говорять, що не готові вкладати кошти у довгострокові проекти, наприклад в зрошення, яка значно збільшила б доходність їхнього бізнесу, адже це - довгострокове зобов’язання, брати яке на себе вони не можуть, бо земля - не їх, і не має гарантій, що вже завтра її не заберуть в позичальника.

Саме тому хоч в нас є кредитна програма для малих та середніх аграрних господарств на сім років, наші позичальники беруть кошти переважно лише на 2-3 роки.

Питання володіння землею, на якій бізнес працює, надзвичайно важливе для всіх, але найбільш воно є важливим для малих фермерів.

А найголовніше – саме в них у разі запровадження ринку землі буде перевага над рештою позичальників.

Адже малі фермерські господарства не будуть купувати величезні угіддя, а купуватимуть 50-100 гектарів і на певну суму їх прокредитує будь-який банк.

Мова йде про 30-40 тис. доларів позики під таку операцію. Це не мільярди, потрібні для агрохолдингу, якому треба буде викупити одразу 100-200 тис. га.

Після запуску ринку землі вартість кредитування для фермерів зменшиться, адже землю можна буде використовувати як заставу, і клієнтам банків не доведеться платити за ризики того, що частина позичальників не поверне свої кредити.

Після запуску ринку землі аграрії тільки виграють, кредитування пожвавиться, а вартість грошей зменшиться.

І питання "чи будуть банки кредитувати фермерів" стане безглуздим.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!