Післясмак перших торгів заставних активів НБУ

Післясмак перших торгів заставних активів НБУ

Чи успішним був аукціон ФГВФО з продажу пулу "токсичних" кредитів балансовою вартістю понад 6 млрд грн?
Понеділок, 17 грудня 2018, 15:36
заступник директора-розпорядника ФГВФО

Кілька днів тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільно з Національним банком успішно провели аукціон за "голландською моделлю" з продажу пулу токсичних кредитів, балансовою вартістю понад 6 млрд грн.

Уперше в країні на торги виставлявся лот такого обсягу. Уперше – матеріали кредитних справ у кімнатах даних вивчали одразу 14, у тому числі іноземних, інвесторів.

І, нарешті, вперше – непрацюючі кредити неплатоспроможних банків були продані у співпраці із міжнародними радниками.

Та вже традиційно чи-то український скептицизм, чи ж просто небажання сприймати тверезу дійсність зуміли перетворили цю ситуацію в суцільну "зраду".

Історія продажу цього пулу заставних активів НБУ – 35 кредитів трьох неплатоспроможних банків, балансовою вартістю понад 6 млрд грн – почалася понад рік тому.

Восени 2017-го ми вперше, за ініціативи Нацбанку, вирішили залучити до продажу цього лоту міжнародних радників.

Тоді Фонд, керуючись власною політикою продажу, встановив нижню цінову межу активів на рівні оціночної вартості – приблизно 10% від балансу.

І попри зацікавленість ринку, торги не відбулися. В унісон усі учасники аукціону заявили: ціна захмарна. А дехто зі скептиків навіть встиг звинуватити Фонд у спланованому зриві торгів "шляхом завищення ціни продажу".

Попри усі спекуляції, Фонд тоді вирішив настояти на своєму: вдалося домовитися з НБУ, розформувати пул та виставити всі активи на індивідуальний продаж у системі ProZorro.Продажі.

Усі активи, за якими збереглися хоча б більш-менш ліквідні застави, були продані: за кредити з балансовою заборгованістю у 352 млн грн вдалося виручити майже 81 млн грн.

Решта активів так і не знайшли свого покупця. Відповідь на питання "чому?" очевидна для будь-якого інвестора чи ж просто економіста: усі кредити не обслуговувались щонайменше три роки, у забезпеченні за договорами відвертий "неліквід", до того ж ще обтяжений численними заборонами та судовими позовами.

Та найголовніше: більшість позичальників є інсайдерами банків і не останніми людьми в країні, зв’язуватись із якими, насправді, мало хто хоче.

Застави за договорами, як такої, ніколи і не існувало, адже від початку більшість цих кредитів були просто виведенням коштів з банку, фінансуванням бізнес-структур, наближених до акціонерів банків.  

Так, чи не найліквідніший актив у складі пулу – кредити пана Клюєва, у забезпечення за якими передано сонячні панелі, які неможливо ідентифікувати серед сотні інших, а відтак – і звернути на них стягнення.

Другий за "ліквідністю" актив – кредити відомого агрохолдингу, який уже давно і всерйоз банкрутує. Компанія - наближена до "Дельта Банку". Свого часу один із банків, начебто, намагався стягнути із неї заборгованість.

Закінчилося це все мало не кримінальними сутичками. Черги із потенційних покупців на аукціони з продажу цих та решти подібних лотів чомусь не вишикувалось…

Уже у вересні цього року Фонд та НБУ вийшли на рішення повторно виставити на продаж два пули заставних активів НБУ балансовою вартістю майже 11,5 млрд грн.

До реалізації проекту залучено дві компанії - ТОВ "Дебтекс Україна" (дочірня компанія DebtX) та ТОВ "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" (дочірня компанія FFN). 12 грудня відбувся аукціон з продажу першого лоту, над яким працювала FFN.

Результати – 14 потенційних покупців вивчали документи в кімнатах даних (що є абсолютним рекордом для України), участь в аукціоні взяли шість інвесторів.

При цьому максимально на етапі голландського аукціону ціна могла впасти до 47 млн грн, зниження зупинили на рівні 115 млн грн.

Після цього ще три ставки було зроблено на підвищення і в результаті переможним став "bid"  більше 130 млн грн.  

Відносно балансової заборгованості ціна продажу склала майже 2%.

Якщо брати до розрахунку рівня конверсії (співвідношення ціни продажу до балансу) заборгованість за кредитом на дату початку  виведення банку з ринку, цей показник сягне 3,8%.

Адже з 6,8 млрд грн так званої балансової заборгованості половина  – 3,3 млрд грн – це відсотки, штрафи та пеня, нараховані та несплачені уже у період виведення банків з ринку. Фактично це мильна бульбашка, яка на папері просто додає нулів до вартості активу.

Показово, що 60% заборгованості пулу номінована в іноземній валюті, що з моменту видачі кредитів зросла майже в 3,5 рази.

Цей факт збільшив заборгованість по пулу в національній валюті ще майже на 1,5 млрд грн…

Сьогодні можна багато і голосно обговорювати "два чи три відсотки – це мало чи багато, дорого чи дешево".

Можна довго розповідати про потенційну інвестиційну привабливість українського ринку NPL, про потенційну можливість колись знайти вкрадені активи, стягнути заборгованість з позичальників, покарати всіх і за все.

Але зараз ми живемо в українській реальності: з наднизьким рівнем захисту прав кредиторів, малоефективною правоохоронною системою та недеформованою судовою системою, що зводить на нуль можливість стягнення кредитів і не в останню чергу формує ціну продажу активів банків.

Рівень конверсії в межах 2-5% при пакетному продажі активів – це реальність, яку можна сприймати або не сприймати, утім від цього вона не зміниться.

На нашому боці – відкриті аукціони, прозорі торги та максимальне розкриття інформації.

А там, сподіваємось, щойно перший іноземний гравець, придбавши права вимоги за кредитами наших "вельмож", почне із ними професійно працювати – зросте й конкуренція на решту лотів, і ціна їх продажу.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua