Комунальна земля: все збалансовано — ніхто не задоволений

Комунальна земля: все збалансовано — ніхто не задоволений

Інтереси туристів, підприємців, місцевих жителів та чиновників щодо розміщення літніх майданчиків кафе та ресторанів суттєво відрізняються. Як їх збалансувати?
П'ятниця, 9 листопада 2018, 09:01
юрист, керівник "Львівського регуляторного хабу"

Вікенд у Львові.

Ви гуляєте центральною частиною міста, насолоджуєтесь старовинною архітектурою, плануєте скуштувати запашної кави або шоколаду.

Ви шукаєте затишний ресторанчик з літнім майданчиком, де у вас скоро приймуть замовлення та якісно його виконають. Ви відпочиваєте.

Ви підприємець. Працюєте у сфері ресторанного бізнесу, володієте невеличким рестораном у центральній частині Львова, щодня вкладаєте свій час та зусилля для розвитку власного малого бізнесу, піклуєтеся про свій імідж та дохід.

Плануєте відкривати ще один заклад. Роздумуєте над концепцією, брендом та "фішкою", пишете бізнес-план, закладаєте туди різні статті видатків, включно з витратами на звіти, реєстрації, дозволи та "незаплановані платежі".

Робите великий акцент на розташування, можливість встановлення якомога більшого літнього майданчика біля закладу, який принесе за сезон до половини річного прибутку. Намагаєтеся все врахувати та перестрахуватися, адже в умовах нещадної конкуренції та монополій ніхто не пробачає помилок.

Повертаючись після довгого робочого дня пішки додому вузенькими вуличками через центр міста, ви намагаєтеся вправно оминати групи замріяних туристів, великі дерев'яні та металеві конструкції з подіумами та маркізами.

Літні майданчики кафе та ресторанів займають більшу частину тротуару впродовж усього вашого шляху. Прийшовши додому, ви маєте всі шанси продовжувати чути гучну музику і шум львів'ян та гостей міста навіть після 22-ї години.

Туристи, бізнес та мешканці. У кожної сторони завжди буде свій погляд, історія, відчуття проблем міста та бачення шляхів їх вирішення.

Завжди будуть незадоволені і ті, кому байдуже. Моя робота полягає у тому, щоб зважити всі "за" і "проти", поєднати всі сторони публічного процесу — владу, бізнес та громадськість — і спільно впровадити збалансоване й ефективне регулювання.

Задля забезпечення естетичності цих просторів, їх органічного розміщення поміж старовинними архітектурними пам'ятками міста та гарантування комфорту й безпеки всіх учасників процесу під час користування літніми майданчиками необхідно провадити якісну та ефективну регуляторну політику в цій сфері.

Я очолюю аналітичну організацію, місією якої є створення незалежної, сталої регуляторної та антикорупційної експертизи на місцевому і регіональному рівнях.

Ми намагаємося долати бар'єри, які стримують розвиток малого та середнього бізнесу, знижують інвестиційну привабливість, породжують корупційні ризики. У цій колонці я детально й доступно опишу особливості реалізації публічної політики, аналізу різних секторів регулювання та проведення адвокаційних кампаній.

Одна із секторальних аналітичних тем — літні майданчики закладів громадського харчування. Запит на дослідження тих чи інших тематик ми отримуємо від місцевих підприємців, які об'єднанні у кілька ключових бізнес-асоціацій.

В процесі дослідження ми проводимо опитування та публічні консультації, опираємося на найкращі іноземні практики, досвід експертного середовища міста.

Взявшись наприкінці 2016 року за дослідження теми функціонування літніх майданчиків у Львові, ми послідовно готували пропозиції, обговорювали їх і намагалися врахувати конструктивні зауваження. Комунікація з городянами, підприємцями та посадовцями дала змогу виокремити три ключові проблеми.

Перша проблема. Ускладнена процедура видачі дозволів підприємцям на встановлення літнього майданчика. Головні причини такі.

1. Колегіальне ухвалення рішення.

Рішення щодо надання чи продовження дозволів на розміщення літніх майданчиків ухвалює міжвідомча комісія. До неї входять представники управління архітектури, управління охорони історичного середовища, відділу торгівлі управління економіки, представники районних адміністрацій, депутати.

Цей орган відповідає за ухвалені колективні рішення, оскільки всі документи, які є результатом роботи цієї міжвідомчої комісії, підписують усі члени комісії.

Знаходячи там неточності, комісія часто переносить розгляд рішень і повертає документи на доопрацювання. Переважно такі процеси затягуються і відновлюються під час сезону, що зумовлює економічні та соціальні втрати.

2. Спосіб подання документів.

Зараз діє такий порядок отримання дозволів: заявник подає пакет документів у дозвільний офіс, очікує їх опрацювання та рішення комісії. Лише після позитивного рішення комісії заявник отримує дозвіл на розміщення літнього майданчика.

Дві третини підприємців, опитаних індикативним методом, вказують, що мали проблеми з такою процедурою через суттєве затягування ухвалення рішень без аргументованих пояснень. Тобто терміни не дотримуються, а через колегіальність ухвалення рішень за це ніхто персонально не відповідає.

У підсумку встановлення майданчиків відкладається, а це втрачені можливості для жителів міста і бізнесу. Крім того, документи чиновникам потрібно подавати особисто, що вимагає значних часових затрат підприємців.

3. Надання дозволів на короткий термін.

Дозволи на встановлення літніх майданчиків у Львові можуть видаватися на п'ять років, але насправді їх надають або продовжують на рік-два.

Це створює низку труднощів. Підприємцям доводиться повторно проходити дозвільні процедури, що підвищує корупційні ризики, затягує ухвалення рішень, зумовлює економічні втрати у вигляді зменшення надходжень до місцевого бюджету за оренду, скорочує кількість робочих місць.

Крім того, бізнес не готовий вкладати значні кошти у матеріально-технічне забезпечення майданчиків, розуміючи, що наступного року договір можуть не продовжити. З цією проблемою стикалися дві третини підприємців. Тимчасом бюджет міста недоотримує близько 1 млн грн плати за оренду.

Друга проблема. Відсутність конкуренції за оренду площ для розміщення літніх майданчиків без прив'язки до стаціонарного об'єкта ресторанного господарства.

Є два основні типи літніх майданчиків: з прив'язкою та без прив'язки.

Перший тип — це конструкції, розміщені біля фасаду відповідного закладу, на які власник цього закладу має монопольне право. Якщо місце відповідає вимогам для функціонування таких об'єктів, то розмістити майданчик може лише він.

Другий тип — це літні майданчики, які можуть розміщуватися на великих площах у місцях скупчення людей: біля кінотеатрів, торговельних комплексів, у скверах.

Донедавна регулювання обох типів майданчиків відбувалося в однаковому форматі: від етапу отримання дозволів до вартості оренди, але на момент написання матеріалу нам вдалося зрушити питання з місця.

У Львові запроваджується практика продажу права оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення пересувних тимчасових кіосків з продажу кави, морозива та сувенірів по 4 кв м кожен через систему ProZorro.Продажі. 15 з 22 аукціонів принесли в міській бюджет 1,3 млн грн.

Третя проблема. Сезонність. У Львові це питання стоїть особливо гостро, адже мова йде про історичний центр міста. Жителі й туристи не можуть користуватися літніми майданчиками через заборону міської ради розміщувати їх з 1 листопада до 1 квітня. Це запобігає самозахопленню землі шляхом добудови до майданчика стін і даху. Також це спрощує роботу з прибирання комунальним службам.

Проте сучасні електричні лампи-обігрівачі дозволяють комфортно перебувати на вулиці і в холодну пору року. Такі лампи застосовують у більшості європейських країн. Підприємці, які готові розміщувати літні майданчики і в холодну пору року, не мають такого права через згадану ухвалу Львівської міської ради.

Ціна питання: міський бюджет недоотримує понад 2 млн грн.

Я не випадково не згадав муніципалітет як сторону процесу на початку тексту, адже мова повинна йти, перш за все, про сервіс — адміністративну послугу. Послуга ж в умовах ринку повинна надаватися швидко та якісно.

Мова йде не лише про культуру та комфорт у питанні ведення власної справи, а про прямі витрати бізнесу на виконання регулювання, створеного та впровадженого відповідною радою. Якщо вартість виконання таких "правил гри" вимірюється тисячами та десятками тисяч гривень, це ускладнює життя малим та середнім підприємцям, зменшує конкуренцію та породжує монополізм.

Для великих мережевих гравців затрати на регуляторні вимоги становлять 1-2% від їхнього доходу. Для малого бізнесу таке навантаження може сягати 10%.

Говорячи про роботу органів місцевого самоврядування у сфері регулювання, ми опираємося на визначені законодавцем регуляторні принципи: ефективність, збалансованість, прозорість, доцільність. Однак чи можемо ми говорити про дотримання ринкової логіки у процесах, пов'язаних з комунальною землею?

Не лише можемо, а й повинні. Мова мусить іти про зміну ставлення до спільного майна громади. Потрібно рухатися від хибного відчуття "комунальне — і спільне, і нічиє", до відновлення "відчуття власності".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua