Отрута проти меду

Отрута проти меду

Які проблеми бджільництва приховані від пересічного українця?
П'ятниця, 6 липня 2018, 09:14
голова ГО "Спілка пасічників Черкащини", член ДемАльянсу

Останній місяць в Україні не вщухають скандали через масові потрави бджіл.

Обробка недоброчесними агрофірмами та фермерами в дений час своїх полів інсектицидами, період розпаду яких більше 3-4 годин, призводить до масової загибелі льотної бджоли.

Такі сім’ї якщо і виживуть, то меду в цьому році пасічнику точно не принесуть. З часу появи в арсеналі аграріїв сильних отрутохімікатів та бездіяльності влади у сфері контролю за їх використанням, такі випадки повторюється кожен рік і ситуація тільки погіршується.

Систематична потрава бджіл це тільки верхівка айсбергу тих проблем, що існують в бджільництві.

Останні декілька років представники влади розповідають про зростання експорту українського меду в ЄС та збільшення безмитних квот.

Збільшення квот це, звичайно, хороша новина, але цього явно недостатньо.

Самі по собі квоти не сприяють розвитку галузі, а всього-на-всього дають можливість деяким експортерам заробити трохи більше грошей і це ніяким чином не позначається на розвитку бджільництва.

На сьогоднішній день Україна дійсно стала одним з головних експортерів меду до ЄС.

Українські експортери постійно відкривають нові ринки збуту, минулого року навіть були здійснені перші поставки меду до Японії.

З 2011 по 2017 рік український експорт збільшився майже в 7 разів та склав 67,8 тис. тон, але якщо поглянути на динаміку середньої вартості експортованого меду за цей період, то ми побачимо, що за цей період закупівельна ціна зменшилась на 30% і в 2017 році склала 1,98 доларів/кг.

Якщо порівняти ціни на український мед з експортними цінами інших країн, то картина виявляється не такою оптимістичною.

За даними ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), середня експортна ціна меду в Аргентині – 2,61 долара/кг, Бразилії – 4,48 долара/кг, Німеччини – 5,81 долара/кг, Болгарії – 3,63 долара/кг.

Виробляючи меди, які відповідають найвищим світовим стандартам якості, фактично ми перебуваємо в ціновому сегменті неякісного китайського меду.

Чому так сталось і що з цим робити? Це питання, яке вже давно чекає на відповідь.

Я не буду говорити про вікові традиції бджільництва в Україні, про наших видатних вчених, винаходи яких дали поштовх світовому розвитку промислового бджільництва, краще давайте поговоримо про економіку.

По-перше, експортний потенціал українського меду достатньо великий, експортна виручка в 2017 році від реалізації меду склала 133,7 млн доларів, що становить 0,31% від всього українського експорту і при правильній маркетинговій стратегії цей показник можна збільшити.

По-друге, основною метою підтримки та розвитку бджільництва в Європі, США та інших країнах є запилення.

У розвинених країнах вже давно порахували, що запилення є ефективним інструментом значного підвищення врожайності та якості сільськогосподарської продукції, зокрема плодово-ягідних культур, соняшника, ріпаку, коріандру та інших, збільшення врожайності може досягати від 25% до 300%.

Враховуючи, що Україна займає перше місце в світі по експорту соняшникової олії (в 2017 році загальна сума експорту склала 4,3 млрд доларів), то підвищення продуктивності виробництва насіння соняшника хоча б на 25% дасть можливість додатково виробити і продати продукції ще на 1 млрд доларів при тих же посівних площах.

Запилення є критично важливою умовою для отримання добрих врожаїв в секторі органічного виробництва сільськогосподарської продукції.

У багатьох країнах аграрії сплачують пристойні гроші за запилення своїх полів та садів, саме тому запилення, а не мед, є основною статтею доходів бджолярів за кордоном.

В Україні є повне нерозуміння цього факту аграріями та чиновниками, доходить навіть до того, що деякі аграрії вимагають від бджоляра, який став біля їхнього поля, дати меду за "дозвіл розміщення пасіки".

В окремих випадках за "дозвіл" розмістити вулики агровиробники намагаються нав’язати бджолярам договори, в яких прописана безкарність фермера за потраву бджіл.

Такий підхід до бджолярів не можна назвати співпрацею з боку агровиробників, а контрольна роль держави в цих процесах, на жаль, взагалі відсутня.

Відсутність підтримки держави в галузі бджільництва та низькі економічні вигоди в цьому секторі не дають можливість бджолярам інвестувати кошти в модернізацію обладнання, збільшення кількості бджолосімей та переходу до промислового методу виробництва.

Саме тому Україна досі залишається країною, в якій мед виробляють пасічники "вихідного дня", а професійно запилювати поля майже немає кому.

Якщо Україна хоче зміцнити свої позиції на зовнішніх ринках саме час розробити і затвердити стратегію розвитку галузі бджільництва.

Ця стратегія обов’язково має давати відповіді на питання не лише щодо захисту бджіл від отрутохімікатів та сприти розвитку ринку запилення, але і на питання щодо покращення експортних позицій України, розширення географії збуту, покращення іміджу українського меду та збільшення його вартості.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua