Стоп газовій війні проти киян

Стоп газовій війні проти киян

Чому НАК "Нафтогаз України" перешкоджає Києву в реформуванні теплового господарства?
Четвер, 14 червня 2018, 07:43
народний депутат, фракція "Блок Петра Порошенка", голова Всеукраїнського об'єднання малого та середнього бізнесу "Фортеця"

Кожен громадянин України пишається перемогам НАК "Нафтогаз України" в міжнародних арбітражах над російським "Газпромом", зокрема в Стокгольмі. Щиро переживаємо і поразки.

Пишаємось і переживаємо, бо судяться вони там за наші гроші. Бо ми – мільйони українців – безпосередні учасники цих перемог і поразок. 

По-перше, ми, громадяни України – акціонери "Нафтогазу" як державної компанії.

По-друге, ми сплачуємо за газ відповідну ціну, яка стрімко наближається до імпортного паритету, тобто до європейського і світового рівня – і це тоді, коли середні зарплати та пенсії в Україні поки ще далекі від європейських і світових.

 І по-третє, перемоги в газовій сфері – це наша національна безпека завтра. Як і перемоги на Сході України.

І менеджмент "Нафтогазу", і військові в Операції об’єднаних сил захищають Україну від зовнішнього ворога.

А що ж на фронті внутрішньому?

А в середині країни повністю проявляється справжня природа НАКу – стара і монополістична за своїм змістом і суттю.

І ця природа, на жаль, мало чим відрізняється від "культури" того ж російського "Газпрому", в основі якої – диктат, тиск і шантаж.

Як казав ще в середні ХІХ століття один із класиків політичного й економічного лібералізму, англійський економіст, філософ і політик Джон Стюарт Мілль, монополія – це податок на сумлінність заради підтримки ледарства, якщо не грабунку.

Ось і ми сумлінно сплачуємо цей податок у вигляді високих тарифів. Для багатьох громадян ці тарифи перебувають в умовному діапазоні "на межі" – на межі виживання.

Проте за давно підняті тарифи, які сплачують побутові та промислові споживачі, за імітацію ринку газу, маємо недореформованого монстра-монополіста, який будь-якої миті готовий нас проковтнути. За явні, а часто навіть уявні борги.  

Вільний ринок газу, на якому б ми могли обирати постачальника, за чотири роки так і не з’явився. Хоча "Нафтогаз", згідно з рішенням уряду, ще від грудня 2015 року мав би ще рік тому розділитися на три окремі компанії: з видобутку, транзиту та  продажу газу кінцевим споживачам.

Але так не сталося. І восени минулого року на знак протесту незалежні члени наглядової ради "Нафтогазу", іноземці Пол Ворвік і Маркус Річардс, подали у відставку. Своїм вчинком підтвердивши, що подальша реформа монополіста зупинена.

Утім це не заважає топ-менеджменту НАКу й надалі рапортувати суспільству та світу про чергові перемоги. І, що найбільш прикро, при цьому ще й винагороджувати самих себе несамовитими, просто космічними "бонусами".

Такими, наприклад, як 46 млн доларів (1,2 млрд грн) премій для топ-менеджменту компанії за перемогу у Стокгольмі.

Ці 1,2 млрд грн премії, як на мене, на тлі загальної соціально-економічної картини в країні виглядають мов банкет під час чуми. Якщо це бонус за виконані посадові обов’язки, для чого за великі гроші залучались міжнародні юристи?

Якщо нараховано премію менеджменту, то скільки слід стягувати з них за програні "Нафтогазом" суди? І чому таких рішень не приймає наглядова рада? І чи будуть премії за кожну стягнуту суму з боржника?

Більше того, якщо застосувати такий підхід до інших сфер, виникає питання – скільки слід нараховувати нашим військовим за звільнення українських земель на Сході?

Цифра в 1,2 млрд грн премії Нафтогазу вражає ще й тому, що саме таку суму штрафів і пені "Нафтогаз" вибиває зі столичної громади, з новоутвореного комунального підприємства "Київтеплоенерго".

А загалом (з цим штрафом включно) газовий монополіст на свою користь хоче стягнути з киян суму в 4,8 млрд грн (!) – боргу, який був утворений за часів управління столичною теплогенерацією і комунальною опалювальною мережею приватною компанією – ПАТ "Київенерго".

НАК "Нафтогаз України" не хоче підписувати договір з КП "Київтеплоенерго" на постачання газу столиці, якщо новоутворене підприємство не візьме на себе боргові зобов’язання ПАТ "Київенерго". Хоча для цього й немає правових підстав.

Звісно, воювати з киянами значно легше, ніж з олігархами. І як наслідок цієї війни вже сьогодні третина будинків в Києві – понад 3 тисячі, не мають гарячого водопостачання.

А якщо газ не почнуть постачати до 1 серпня, то гарячу воду будуть змушені відключити взагалі всім киянам, більшість з яких, до речі, справно платять за тепло, гарячу воду і газ. І будуть проблеми з енергопостачанням столиці.

Та монополії це байдуже. Апелюючи до непорушності своїх прав власності та економічних інтересів, монополія запроваджує колективну відповідальність  – рудимент цілком тоталітарний і далекий від цивілізованих рамок.

І робить це, користуючись тим, що у споживачів просто немає вибору, бо вільний ринок газу так і не створений. 

Отже, недореформований "Нафтогаз" сьогодні перешкоджає, всупереч закону, київській міській громаді якісно змінити власне теплове господарство.

І тим самим розрубати гордіїв вузол накопичених за довгі роки проблем з теплопостачанням столиці. Адже саме через масові скарги і нарікання киян на роботу ПАТ "Київенерго", Київрада вирішила створити КП "Київтеплоенерго".

До слова, новостворене "Київтеплоенерго" крок за кроком здобуває свої перші перемоги в інтересах киян.

Згідно з проектом Національної комісії з регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), з 1 серпня цього року тариф "Київтеплоенерго" на виробництво теплової енергії для потреб населення може скласти 784,58 гривні/Гкал, що майже на 30% менше чинного тарифу "Київенерго" (1 104,96 гривні/Гкал).

Остаточне рішення з цього приводу ухвалить НКРЕКП, але й воно залежить від дій НАКу.

Що буде в столиці з початком опалювального сезону – важко уявити, якщо в ситуацію не втрутяться відповідні органи – НКРЕКП, Антимонопольний комітет, зрештою – уряд як акціонер "Нафтогазу".

Відповідне звернення ми разом з колегами-парламентаріями підписали на адресу прем’єр-міністра і профільних відомств. Монополіст повинен укласти угоду на газопостачання з "Київтеплоенерго" і припинити газову війну проти киян і проти українців.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
powered by lun.ua