Фірташ проти аграріїв

Фірташ проти аграріїв

Хто заплатить за антидемпінгові мита на російські добрива?
Четвер, 12 квітня 2018, 17:15
заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, член наглядової ради Української ради бізнесу

Родючі сільськогосподарські землі є найбільш цінним стратегічним активом України.

У 2017 році аграрний сектор, у якому зайнято більше 5% робочої сили, забезпечив нашій державі більше 40% експортної виручки і 14% ВВП.

Однак українські ґрунти виснажуються, стрімко втрачаючи поживні речовини, необхідні для росту рослин.

Це зумовлено недостатнім внесенням добрив через завищені ціни на них.

Реклама:

Найчастіше вартість добрив на внутрішньому ринку на 50% перевищує світові ринкові ціни, а тому аграрії переплачують за них близько 5 млрд грн на рік.

Парадоксально, але ця сума фактично відповідає обсягу дотацій, який уряд надає сільськогосподарському сектору.

Чому аграрний сектор опинився в такому становищі? Причина проста: монопольні ціни на добрива.

Ostchem, найбільший виробник добрив в Україні, зумів переконати уряд обмежити імпорт цієї продукції з Росії.

На перший погляд, обмеження імпорту добрив було продиктовано бажанням Києва переорієнтувати торгівлю з Росії через агресію Москви проти України.

Однак при глибшому вивченні стає очевидним, що особиста вигода взяла верх над національними інтересами. Справа в тому, що олігарх Дмитро Фірташ, власник групи Ostchem, монополізував ринок азотних добрив.

У 2015 році на українському ринку добрив вибухнула криза, що прямо відобразилась на інтересах вітчизняних аграріїв. А роком раніше Ostchem втратив доступ до дешевого російського газу, який група компаній отримувала в результаті "полюбовної" угоди з Газпромом.

Більше того, основний російський виробник газу виступив поручителем за кредитом Газпромбанку, який Дмитро Фірташ власне і використовував для створення групи Ostchem.

Після того, як Ostchem опинився під загрозою банкрутства, Фірташу вдалося вмовити уряд обкласти антидемпінговим митом на рівні 36% російську аміачну селітру, що постачається основним конкурентом групи в Україні.

Ціни на добрива злетіли, однак в українських фермерів не було іншого вибору, окрім як платити більше.

Втім зростання доходів не завадило Ostchem зупинити свої заводи, накопичивши при цьому заборгованість в розмірі майже 63 млн доларів перед вітчизняними дистриб'юторами і сільськогосподарськими підприємствами.

Борг залишається неоплаченим і донині. При цьому підприємства Фірташа відновили свою роботу, однак тепер як сировина використовується не природний газ, а проміжний сировинної продукт - аміак, що імпортується з Росії.

Незважаючи на таку очевидну абсурдність ситуації, обмеження імпорту добрив з Росії на цьому не припинилися.

У 2017 році влада України ввела додаткові антидемпінгові мита, в тому числі 32% мито на імпорт з Росії карбаміду і карбамідно-аміачної суміші (КАС).

Наприкінці березня антидемпінгові мита на весь імпорт аміачної селітри з Росії виросли до 43%, а перед тим під загрозою ембарго опинились в принципі все мінеральні добрива, вироблені в Росії.

Значною мірою аграрний сектор України розплачується за неконкурентоспроможність групи Ostchem.

Представники компанії стверджують, що заводи групи працюють у збиток, а частка газу і аміаку становить близько 80-90% в структурі собівартості добрив.

Це саме по собі означає, що українські фермери субсидують купівлю групою Ostchem російського газу і аміаку, в той час як ціни на них перевищують готові азотні добрива на світових ринках.

Замість збереження монополії на ринку добрив за рахунок фермерів, вирішенню ситуації сприяла б організація більш ефективного виробництва добрив та надання українським хімічним підприємствам доступу до власної сировинної бази.

Деякі вітчизняні виробники вже досягли успіху в цьому напрямі. Наприклад, протягом минулого року Дніпроазот, ще один приватний виробник азотних добрив в Україні, збільшив обсяг продажів карбаміду на внутрішньому ринку в чотири рази.

Проте плани щодо будівництва заводів, які вироблятимуть добрива з вугільного газу, і розширення портових потужностей для перевалки добрив, наприклад, з Перської затоки так і не знайшли державної підтримки.

Починаючи з 2014 року Україна отримала 8,4 млрд доларів від Міжнародного валютного фонду і понад 5 млрд доларів - від Світового банку.

Однак в минулому році донори призупинили подальше фінансування через розбіжності з українським урядом щодо реалізації ключових антикорупційних реформ.

Так, наприклад, однією з причин є небажання Кабінету Міністрів вжити заходів щодо ліквідації монополії Ostchem на ринку добрив.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: