Країна-аутсорсинг: чи можна змінити вектор української економіки

Найближчими роками Україна повинна переорієнтувати економіку із сировинної моделі експорту на постачання продуктів із високою доданою вартістю.

Це дозволить суттєво зменшити тиск коливань кон’юнктури та цін на зовнішніх ринках, що на сьогоднішній день критично впливає на економіку.

Одним з кроків на цьому шляху може стати розвиток ефективної моделі аутсорсингового виробництва.

Це дозволить залучити в Україну інвестиції не лише фінансові, але й на рівні знань, досвіду, новітніх технологій.

За результатами третього щорічного спільного звіту Thomson Reuters-KPMG Global Trade Report, основними трендами глобальної торгівлі є пошук компаніями шляхів вирішення проблеми із класифікацією товарів та послуг у різних країнах світу, складність у реалізації угод про вільну торгівлю та централізація управління торгівлею.

Кожен з цих трендів має місце і в Україні. Питання в тому, як визначить Україна зазначені тенденції – як проблеми та ризики чи як шанс для збільшення ефективності економіки.

Чому зміна експортної моделі економіки дійсно питання №1

Одностороннє припинення у 2016 році Росією Договору про зону вільної торгівлі з Україною та заборона транзиту українських товарів через її території до ринків СНД та Середньої Азії призвело до того, що значуща частка українських постачальників втратила традиційний для себе ринок збуту.

Частина з них була вимушена просто закрити підприємства, інша - переорієнтуватися на ринок ЄС. Але наслідки цієї ситуації Україна відчуватиме ще довго.

Так, за даними Державної служби статистики, негативне сальдо зовнішньої торгівлі України за 11 місяців 2017 року збільшилося у понад 2,2 рази порівняно з аналогічним періодом 2016 року – до 5,2 млрд дол.

Фактично цей кейс продемонстрував вразливість української економіки не тільки від зовнішньої кон’юнктури, але й невідповідність існуючої моделі сучасним реаліям. У цілому структура експорту України переважно сировинна.

Майже 70% експорту товарів (25,3 млрд дол.) складають: продукція АПК, металургійної та хімічної галузей промисловості, мінеральні продукти, деревина, сировина для легкої промисловості. Ці сектори економіки є найчутливішими до коливань кон’юнктури та цін на зовнішніх ринках.

Зона вільної торгівлі  - чи стала вона панацеєю для економіки

Створення зони вільної торгівлі не стало вирішенням усіх проблем. По-перше, на ринку ЄС Україну сприймають перш за все як постачальника сировини, а не готової продукції.

По-друге, після підписання ЗВТ виріс й імпорт європейської продукції до нашої країни.

Склалася парадоксальна ситуація, коли в Україну імпортується продукція, яка створена із сировини чи комплектуючих, що виготовлені в Україні українськими робітниками. Тобто ми купуємо своє ж, але дорожче.  

Ще одна проблема, яка відповідає світовим трендам і з якою зіткнулися вітчизняні компанії в рамках ЗВТ – це класифікація продуктів у різних країнах, що значно ускладнює діяльність українських компаній.

Глобальні компанії вирішують це питання через використання спеціальних сервісних служб або центрів підтримки при здійсненні процесів класифікації. Але для українського бізнесу на даному етапі це зробити неможливо. 

З одного боку, потужності виробників розміщено в Україні, а отже, все одно має відбуватися класифікація відповідно до українського законодавства, а при постачанні на зовнішні ринки - відповідно до їх вимог. По-друге, в Україні наразі відсутній державний орган, який мав би змогу надавати системну підтримку у таких питаннях.

Сценарії успішного розвитку ситуації

Найбільш привабливим виглядає розвиток в Україні моделі так званого аутсорсингового виробництва, але не сировини, а готового продукту. Цим шляхом кілька десятиліть поспіль йшов Китай.

Вивчаючи міжнародні технології ця країна не тільки модернізувала власне виробництво, але й перейняла інноваційні маркери. Не випадково сьогодні багато підприємців з усього світу у пошуках інновацій їдуть не стільки до Силіконової долини, скільки мандрують до Піднебесної.

Для України ця модель може виступити взірцем вдалої трансформації економіки та поступового переходу від сировинного експорту до експорту товарів із високою доданою вартістю. Враховуючи вигідне територіальне розміщення, та за умови створення сприятливих умов для інвесторів цей курс досить реально зробити історією економічного успіху України.   

Проте втілити цю концепцію у життя неможливо без вирішення нагальних проблем бізнесу. Зокрема, так званий глобальний тренд централізації доцільно було б трансформувати в Україні на передбачений митним кодексом, проте не втілений в життя інститут уповноваженого економічного оператора.

Цей статус надається митницею суб’єкту господарювання шляхом видачі сертифіката уповноваженого економічного оператора та включення його до Єдиного реєстру уповноважених економічних операторів.

Запровадження цієї реформи дозволить спростити як митні формальності для компаній, подання скороченої декларації перевізниками, запровадження пост-митного аудиту, так і скорочення обсягу паперових документів, необхідних для митного оформлення.

Іншим, не менш важливим кроком є впровадження експортного кредитного агентства, яке буде виконувати функцію страхування, перестраховування, надання гарантії за договорами, а також виступатиме агентом уряду України щодо надання кредитів іноземним покупцям українських товарів, таким чином суттєво покращуючи й оздоровлюючи фінансовий стан своїх товаровиробників.