Нові правила відшкодування ПДВ для олійних культур: що це дасть Україні

Нові правила відшкодування ПДВ для олійних культур: що це дасть Україні

Чому Україні необхідно було вводити невідшкодування ПДВ на олійні культури та які можуть бути наслідки.
Вівторок, 12 грудня 2017, 14:50
експерт з питань податкової політики

Відповідно до дослідження Міжнародного інституту регулювання ринків їжі, за останні 15 років різні експортні обмеження вводили щонайменше 65 членів СОТ.

Так, в Бразилії діють наразі експортні квоти на сою. В Аргентині податок на експорт сої становить 30%. В ЄС та США тримають нульові імпортні ставки для насіння олійних культур, зберігаючи при цьому імпортні мита на олію від 6,4% до 19,1% відповідно, в тому числі експортовану з України (хоча Україна свої мита скасовує).

І ці заходи дієві, оскільки ці чотири країни/регіони займають разом 76% світового експорту соєвої олії.

Тобто, Україна нічого нового в плані стимулювання переробки олійних культур в себе через певні обмеження зовнішньої торгівлі не придумала. Прийняті стимулюючі заходи відповідають всім міжнародним угодам.

Так, невідшкодування ПДВ на окремі види зернових та олійних культур діяло в Україні у різних формах протягом 2011-2016 років і жодного разу не викликало будь-яких зауважень з боку міжнародних партнерів.

Чому Україні необхідно було вводити невідшкодування ПДВ на олійні та які можуть бути наслідки. Про це піде мова далі. 

З 1 березня 2018 року в Україні перестане відшкодовуватись ПДВ при експорті олійних культур: сої, рапсу та насіння соняшнику.

З економічної точки зору — це обмежувальних захід для великих виробників олійних культур, направлений на стимулювання внутрішньої переробки в олію з метою подальшого експорту.

В Україні уже діє 10% експортне мито на насіння соняшнику, до 2016 року також діяло невідшкодування ПДВ на нього. Ідея відновити невідшкодування для соняшнику та поширити його для сої та рапсу обговорювалась в стінах Верховної Ради вже давно.

В кінці 2016 року в податковий законопроект під державний бюджет депутати подавали поправки, які запроваджували обов’язкову реєстрацію експортерів сої та рапсу з метою обмеження експорту.

В результаті Комітет Верховної Ради з питань податкової політики одноголосно підтримав на засіданні пропозицію щодо невідшкодування ПДВ при експорті сої, рапсу та соняшнику.

Відповідні пропозиції були розіслані депутатам у трьох варіантах поправок ще за тиждень до засідання комітету. Під час обговорення в податковому комітеті єдині присутні представники аграріїв піднімали питання виключно стосовно дотацій та єдиного податку, не заперечуючи стосовно обмеження відшкодування експортного ПДВ на сою та рапс.

Уряду також дав своє добро. Окрім цього, 17 членів Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, тобто більшість Комітету, підтримали законопроект.

За моїми спостереженнями, причин на таку широку підтримку було три. Перша — дозволити Україні зайняти лідируючі позиції на ринку олійних в світі. Друга — ідентичні обмежувальні заходи в усіх країнах конкурентах України. Третя — успішний досвід запровадження мита на експорт соняшника в Україні.

Так, наразі лише 2% соняшнику експортується у вигляді сировини для подальшої переробки в інших країнах, тоді як для інших олійних культур — сої та рапсу — цей показник становить 85% та 90% відповідно:

МАЛЮНОК 1

Підсумовуючи: ідея полягає в тому, щоб з України вивозилась вже готова продукція, а не сировина.

Після запровадження експортного мита на соняшник його вирощування стало прибутковішим

У жовтні 1999 року Україна ввела 23% експорне мито на насіння соняшнику з метою стимулювання внутрішньої переробки. Впродовж наступних років і перемовин із СОТ воно поступово було знижено до 10%. Результат дії мита можна побачити на наступних двох цифрах:

МАЛЮНОК 2

До запровадження мита зерно та соняшник в аграріїв були приблизно на однаковому рівні рентабельності. Після запровадження мита соняшник був в середньому по країні в 2,5 разу прибутковіший за зерно, що призвело до значного росту його вирощування:

МАЛЮНОК 3

Досягти такого ефекту від мита допоміг економічний ефект масштабу. Великі обсяги експорту разом із значною часткою ринку дозволили Україні бути конкурентною як за витратами, так і мати вплив на світові ціни.

Водночас, серед переробників олії всередині країни зберігся дуже великий рівень конкуренції на насіння соняшнику, що передало аграріям більшість прибутків та доданої вартості від завойованого Україною світового ринку соняшникової олії:

МАЛЮНОК 4

В 2016 році Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин розглядав пропозицію народного депутата Андрія Вадатурського, який пропонував скасувати 10% експортне мито на соняшник і одноголосно його відхилив.

Справа в тому, що поточна ситуація в плані масштабної переробки та експорту соняшникової олії стала вигідна як переробникам, так і підприємствам, які вирощують соняшник. І повторення цього взаємовигідного успіху пропонується поширити також на сою сої та рапс.

Зарегульованість світового ринку олійних культур

Глобально ринок олійних культур є дуже зарегульованим, і всі конкуруючі країни вживають захисні заходи на імпорт та/або експорт для стимулювання внутрішньої переробки. Так, наприклад, виглядають захисні заходи наших основних країн конкурентів на міжнародних ринках в частині сої:

Захисні заходи основних конкурентів України на ринку АПК в частині сої та соєвої олії

Аргентина

30% податок на експорт сировини

Бразилія

Експортні квоти на сировину

США

0% податок на імпорт сировини, 19,1% податок при імпорті соєвої олії

ЄС

0% податок на імпорт сировини, податок при імпорті соєвої олії на рівні 6,4% або 9,6%

В результаті, ми маємо наступні частки експорту на світовому ринку соєвої олії:

МАЛЮНОК 5

Як бачимо, картина абсолютно ідентична тому, що ми бачимо на ринку соняшникової олії, де Україна також займає близько половини світового експорту. Завдяки 30% експортного мита на сою Аргентина диктує світові ціни уже на перероблений продукт — соєву олію.

До речі, окреме питання слід присвятити саме частині торгових відносин Україна-ЄС. На жаль, вільної торгівлі немає в питанні олійних культур:

Ставки на сою згідно Угоди про вільну торгівлю з ЄС:

Насіння сої та рапсу (сировина)

Україна

   імпорт

0%

   експорт

0%

ЄС

   імпорт

0%

   експорт

0%

Олія сої (перероблений продукт)

Україна

   імпорт*

0%

   експорт

0%

ЄС

   імпорт

6,4%-9,6%

   експорт

0%

* - починаючи з 2019 року

ЄС в Угоді з Україною залишив ті самі ставки імпорту на соєву олію, які застосовує для країн, з якими не підписував жодних угод про вільну торгівлю. Тобто, на жодні поступки ЄС не пішов, але отримав додаткові поступки від України.

Так, Україна, зі свого боку, імпортне мито на олію скасовує. Окрім цього, відповідно до Угоди Україна також поступово відмовиться від експортного мита на соняшник при експорті в ЄС.

Таким чином, маємо наступну картину: ми в ЄС зобов'язані випускати сировину для олії без мит, впускати перероблений продукт назад також без мит, а ЄС імпортне мито на нашу олію зберігає.

ЄС мав, безумовно, домінуючу позицію на переговорах, і цим скористався. Щоб відстояти свої національні інтереси Україні також потрібно займати сильну і конструктивну позицію. Кроком до цього є невідшкодування ПДВ при експорті сировини для олійних культур.

Невідшкодування ПДВ не порушує міжнародних угод України

ЗМІ написали, що, буцімто, ЄС може бути незадоволений невідшкодуванням ПДВ або це навіть може порушувати Угоду про асоціацію з ЄС. Дійсно, те, що Україна хоч якось вирівнює паритет в торгівлі, може не сподобатись конкурентам України на зовнішніх ринках. Але в правовому полі Україні дорікнути немає в чому.

Так, до Податкового Кодексу було подано три види поправок: власне мито, запровадження ставки ПДВ при експорті та невідшкодування ПДВ. Перші два заходи, ймовірно, були б чітким порушенням наших зобов’язань не вводити обмежень на експорт. Третій, зовсім не випадково обраний варіант з невідшкодування ПДВ, порушенням не є.

Так, щоб вам повернули ПДВ, його потрібно спочатку сплатити. Для цього потрібно бути аграрієм, який продає продукцію більше ніж на 1 млн грн на рік і купує засоби виробництва також у великих дистрибуторів.

Для цього потрібно обробляти щонайменше 100 га — за масштабами ЄС, це немала ферма. З формальної та навіть економічної точки зору невідшкодування ПДВ є внутрішньою справою України в плані агропромислової політики щодо малих та великих господарств.

Власне, невідшкодування ПДВ на зерно та насіння соняшнику діяло в Україні з 2011 року до кінця 2015 року. І жодних зауважень з боку ЄС не було. Більше того, Американська торгова палата та Європейська бізнес асоціації наполягали на тому, щоб невідшкодування ПДВ залишилось в дії. Їх підтримували посли відповідних країн.

Тоді їм здавалось, що такі обмежуючі заходи йдуть на руку міжнародним трейдерам, присутнім в Україні. Тож раптово міняти позицію в питанні відшкодування ПДВ на олійні культури ніхто з ЄС чи США не буде.

Що буде далі та як швидко перепрофілюється експорт

В Україні вистачає потужностей для переробки в олію сої та рапсу. Справа в тому, що лінія яка займається виробництвом соняшникової олії, швидше за все зможе без проблем займатись виробленням соєвої та рапсової олій. Потужності таких заводів наразі завантажені тільки десь на 75%.

Керівники заводів, з якими мені вдалось поспілкуватись, кажуть, що майже всі заводи в Україні зможуть одразу чавити рапс і десь половина — сою. Передбачений законодавцем перехідний період терміном в 3 місяці має бути достатнім.

В цілому, запропоновані норми є експериментом, від якого в теорії повинні виграти всі. Експортне мито на соняшник показало, що воно може бути вигідне як тим, хто вирощує соняшник, так і переробникам. Так само може бути із соєю та рапсом.

Заходи можуть дуже добре доповнити один-одного і дати можливість Україні зайняти лідерські позиції і, навіть, квазі-монопольні позиції на світовому ринку олій. Це не тільки валютна виручка, робочі місця і податки. Це означатиме, що Україна займатиме стратегічне місце в плані світової харчової безпеки. А це вже серйозно посилює позиції країни на міжнародній арені.

Стимулюючі заходи внутрішньої переробки дозволять перейти від експорту сировини до переробленого продукту. Це дозволить залучити 500-600 млн дол інвестицій та створити близько 12 тис нових робочих місць. А додаткові надходження до державного бюджету складуть щонайменше 500 млн грн щорічно.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua