Чи варто переводити мережі на напругу 20 кВ? Ціна - мільярди доларів

В липні 2016 року в Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг відбулася нарада, яка була присвячена питанню підвищення енергоефективності роботи електричних мереж.

У результативній частині наради окрім іншого записали: "Визнати, що перехід на клас напруги 20 кВ —  необхідний та пріоритетний крок для підвищення ефективності роботи мережі і зменшення втрат".

Проте, чи дійсно все так однозначно?

Отже, вже у 2017 році за вимогою НКРЕКП ліцензіати, імовірно, будуть зобов'язані проектувати об'єкти на напрузі 20 кВ.

Ініціатори впровадження нового класу напруги, мабуть, вважають ефективність такого плану очевидною: більше напруга — менше  втрати. І вони не стали розмірковувати над проблемами, які виникають у зв'язку з появою в існуючих мережах нового класу напруги  в країні, де повна електрифікація була здійснена ще у 1970 році.

А енергетики старшої генерації пам'ятають проблеми з експлуатацією мереж 20 кВ у двох районах Черкаської області, доки їх не перевели на напругу 35 і 10 кВ.

Нижче ми вирішили перерахувати основні питання, які повинні були б прозвучати і бути обговореними на нараді. Не отримавши відповіді на ці питання, немає сенсу починати витрачати великі гроші, які можна залишити у кишенях споживачів або витратити на дійсно нагальні проблеми електроенергетичної мережевої інфраструктури.

Потрібно зауважити, що ідея переведення частини розподільчих мереж на клас напруги 20 кВ не нова і час від часу піднімається в Україні і РФ. Питання застосування  напруги 20кВ у розподільчих мережах неодноразово  розглядалося у наукових  роботах спеціалізованих  науково-дослідних інститутів і ніяких позитивних висновків для апологетів класу напруги 20 кВ у цих роботах не було.

Адже, що ж забули або не мали бажання обговорювати прибічники розгортання мереж 20 кВ?

Перше. Коли розвивають мережі, їх прийнято "підпирати" — це означає що не можна лишати висячими  так звані "тупічки", а треба будувати саме мережу-сітку. Так от з мережами 20 кВ це зробити буде неможливо, адже навколо тільки існуючі мережі 6, 10 і 35 кВ.

Як закільцювати лінії і підстанції на класі напруги 20 кВ? Ці "тупічки" будуть висіти  десятки років, а надійність та секціонування у таких випадках можна забезпечити тільки шляхом додаткових витрат на трансформатори зв'язку .

Друге. Створення мереж 20 кВ дійсно може мати сенс, коли розвивається нова територія, без мереж взагалі або з тотальною заміною вже існуючих мереж. Так само можна розглядати використання мереж 20 кВ у забудові нових районів з великою щільністю у споживанні електрики — наприклад новий житловий мікрорайон з багатоповерховою забудовою або з виключно електричним опаленням. 

І все одно не очевидно, що 20 кВ буде кращим рішенням навіть у такому випадку — потрібно розробити ТЕО і обґрунтувати, що 20 кВ буде краще 10 або 35 кВ. Адже 20 кВ у більшості випадків програє 35 кВ (через втрати), а аргумент, що обладнання 20 кВ поміщається у габарити 10 кВ на нових територіях виявиться нікчемним.

До речі, коли розробляється ТЕО, у якому порівнюються варіант переходу з 10 кВ на 20 кВ, не можна забувати, що вартість існуючих мереж 10 кВ треба вважати нульовими, це так звані "втоплені витрати".

Третє. Одномоментно  вивести з експлуатації мережі 6, 10 і 35 кВ неможливо. Тобто, ще десятки років все одно потрібно їх обслуговувати. Відповідно вводити у цей перелік ще і 20 кВ — це навіть не сумнівне рішення.

Якщо запитати думку фахівців ремонтних і експлуатаційних служб будь-якого обленерго, вони будуть "сповнені ентузіазму" з приводу ще одного класу напруги, необхідності тримати на складах додаткове обладнання на підміну або заміну.

Четверте. Якщо б на території України зовсім не було ніяких мереж, тоді б належало  обговорювати два наступних варіанти:

А) 0,4 кВ, 20 кВ, 110 (150) кВ, 330 кВ;

Б) 0,4 кВ, 10 кВ, 35 кВ, 110 (150), 330 кВ — існуючий в Україні, але без застарілого 6 кВ.

І зовсім не факт, що переможе варіант "А", тому що Україна — найбільш велика за територією країна Європи. Не дуже щільно заселена, до речі. І порівнювати Україну з Францією, Німеччиною або скандинавськими країнами некоректно не тільки географічно, але й фінансово.

Коли будемо мати потужну економіку, можливо й повернемося до питання переходу на 20 кВ. Але піднімати це питання зараз — неправильно. Так само, наприклад, неправильно обговорювати сьогодні закриття 15 блоків українських АЕС з екологічних міркувань.

Якщо згадати, що у нас вже є сотні тисяч кілометрів ліній 10 кВ і десятки тисяч кілометрів 35 кВ, і у нас з економікою не все добре, то про які 20 кВ ми говоримо? Що робити з чисельними приватними лініями і підстанціями на 6, 10 і 35 кВ — перехід на 20 кВ для цих об'єктів майже неможливий із-за питань власності на об'єкт.

П'яте. За чиї гроші можливий перехід, а скоріше за все дуже довгий дрейф з 10 кВ на 20 кВ? Варіантів лише три.

1. Збільшення тарифу — підвищення тарифу для всіх споживачів електроенергії. А це означає ще один непрямий податок на вітчизняну економіку.

2. Гроші інвесторів-нових споживачів — в технічні умови для нових споживачів буде включено вимоги приєднуватись на напрузі 20 кВ. У більшості випадків підключення відбувається на 10 кВ, а не наприклад на 35 кВ.

І на 10 кВ можливо приєднатися до вже існуючої мережі. А на 20 кВ потрібно буде придбати новий трансформатор і виконувати "глибоку реконструкцію" підстанції. Значить підключення на 20 кВ у більшості випадків викличе здороження  приєднання у порівнянні з приєднанням на 10 кВ. Знову ще один непрямий податок на бізнес.

3. Кредитні гроші. Цей випадок більш поганий, тому що ніякого суттєвого економічного ефекту на скороченні втрат не буде. Пам'ятаємо, що вартість існуючих мереж 6 і 10 кВ потрібно вважати рівними нулю при розгляді у ТЕО. А кредит потрібно обслуговувати, що ще більше здорожує "ідею".

Шосте. За приблизними оцінками, вартість створення мереж 20 кВ на заміну 6, 10 і 35 кВ для одного "середнього" обленерго у сьогоднішніх цінах орієнтовно становитиме близько 15 млрд гривень. В цілому по країні — більше ніж 300 млрд гривень.

Автори не проти покращення ефективності і надійності електророзподільчих мереж, але вважають, що необхідно сконцентрувати фінанси і увагу на модернізації і розвитку мереж 0,4 – 10 кВ, саме вони є найбільш вузьким місцем вітчизняних мереж.

Співавтор — Олег Палайда, директор проектної компанії "Мережі та системи"

Оригінал статті опубліковано у журналі "Енергетика та електрифікація" № 9-10 за 2016