Зберігати спокій та продовжувати реформи

Одна з багатьох речей, які відрізняють нас від Росії сьогодні, - це виведення енергетики за рамки політики. Тепло та світло в домівках, пальне в баках не можуть залежати від політичних рішень.

Такий принцип сповідує Європа, до цього прагнемо і ми. Саме за європейськими правилами та директивами через кілька років функціонуватиме енергетична галузь країни - це зобов'язання, які взяла на себе Україна, коли  ухвалила рішення про рух до ЄС.

Саме тому ми розпочали минулого року системні реформи ринків, фінансових взаємовідносин для забезпечення стабільності енергопостачань.

Ця реформа завершиться не скоро - реформи в енергетиці в будь-якій країні тривають не один рік. Польща та Прибалтика і досі не завершили структурні зміни - хоч ефективно працювали над цим з 90-х.

Саме тому навіть у цій непростій політичній ситуації я можу говорити про пріоритети реформ, а не про свої перспективи на посаді. Бо від початку знав: завершувати реформи буде інший міністр.

Міністри, уряди та навіть коаліції можуть змінюватися - поки ми пройдемо до кінця шлях, який розпочали. І для мене ключовим є саме прогрес та зміни, які закладені. 

Відзвітувавши перед депутатами за минулий рік та презентувавши плани на наступний, я можу чітко і з упевненістю сказати: ми уже зараз змінили ситуацію на ринку.

Фінансово-промислові групи, які раніше билися за те, щоб посадити своїх людей у крісла міністерств та регуляторів, зараз зіткнулися зі зрозумілими європейськими правилами гри. Це багато кому незручно, бо ми граємо чисто.

Але не маємо права зупинитись і відкотитися назад, до часів, коли активи скуповували за безцінь, під прикриттям політиків вибудовувались вертикально інтегровані монополісти, що і зупинили розвиток української енергетики.

Не можна зупиняти тиск реформ, бо саме тому зараз ми будемо бачити шалений, феєричний спротив ініціативам. І спротив цей - не від Путіна чи Росії, а від структур, які зрозуміли, що реформування зайшло занадто далеко - їх схеми не працюватимуть безвідносно до того, хто буде прем'єром чи міністром.

І це не тільки олігархи, але і сплав чиновників, бізнесменів та навіть депутатів, які звикли отримувати зиск із традиційних схем. І сподівалися, що реформи - це лише для гарного слова.

Ми підрахували, що лише тактичними заходами - зміною пріоритетів у генерації, очищенням підприємств від сумнівних "схем", диверсифікацією постачання, стримуванням тарифів ми зекономили країні більше 30 млрд грн.

На одній лише відкритій, публічній та конкурентній закупівлі трансформаторів для "Укренерго" вдалося отримати пропозицію, меншу на 1 мільярд, ніж очікувалося. Такі інвестиції в інфраструктуру ми будемо продовжувати, бо це не тільки безпека системи, але й економія на втратах за "зелене світло" для інвесторів.

Це гроші, які залишилися в реальному секторі, а не розійшлися тіньовими схемами і не були вивезені з України.

Саме тому навіть у цій ситуації моя команда буде використовувати всі можливості, щоб продовжувати впровадження змін та виконання наших зобов’язань перед міжнародними партнерами.

Якщо нас замінять, потрібно, щоб не здавалися наші наступники. Не мають значення імена та прізвища. Має значення те, що вже наприкінці року ми можемо стати свідками фантастичних речей.

1. Ми зможемо перестати дотувати шахтарів і дати їм можливість заробляти.

Ми отримаємо державні шахти, які можуть заробляти на себе самі - якщо спільно з Парламентом зможемо ухвалити рішення про те, щоб держава, як власник, знайшла кошти на мінімально необхідні інвестиції в перспективні підприємства.

Якщо розроблену Міненерговугілля концепцію реформ підтримати невідкладно, то 2016 рік буде останнім роком, коли держава виділятиме гроші на зарплату з бюджету.

Шахтарі зароблятимуть самі, міністерство працюватиме над створенням умов для збуту та експорту, а також створенням системи справедливого ціноутворення на вугілля. А люди, які потраплять під оптимізацію, зможуть знайти робочі місця - над цим ми теж уже працюємо спільно з Міністерством соціальної політики та іноземними радниками.

Проти цього - конкуренти державних шахт та люди, які звикли виводити бюджетні кошти - на всіх рівнях. Ви про них ще почуєте не раз.

2. Ми зможемо ліквідувати монополію на ринку газу та розпочати реформу ринку електроенергії.

Якщо повністю запрацює ринок газу, населення вже у 2017 році зможе обирати, в кого купувати газ, - різні постачальники  будуть пропонувати свої послуги. І тих непорозумінь та непрозорості в нарахуванні платежів, які є зараз, не стане - їх знищить конкуренція.

Заодно знизить ціни, як це вже трапилося з промисловими споживачами. Схожа реформа запланована і на ринку електроенергії.

Проти цього монополісти. Організації, які досі мають монополію на постачання газу та електрики до домівок споживачів. Вони не  впевнені, що витримають конкурентний ринок. Ви про них ще почуєте не раз.

3. Вже цього року ми зможемо зміцнити енергетичну незалежність від Росії.

Коли ми кажемо про енергетичну незалежність, йдеться не лише про те, що газ, нафтопродукти та ядерне паливо потрібно купувати на європейському, а не на російському кордоні.

Ми говоримо про інфраструктуру, яку ми нарешті почали розвивати, про модернізацію виробництва, про очищення схем видобутку газу та нафти, про запуск програм енергоефективності в зоні виробництва та транспортування енергії (а саме там ми втрачаємо більше половини ресурсу).

Проти цього ті, хто звик до стабільного заробітку на знищеній інфраструктурі. В енергетиці, як у дорожньому господарстві, - значно легше безконтрольно латати ями,  ніж будувати автостради. Ви ще почуєте критику від тих, кому не подобаються зміни.

4. Вже цього року ми зможемо залучити реальні інвестиції.

Інвестиції, а не кредити чи іноземна "допомога" - ось що по-справжньому оновить енергетичну галузь. Але для того, щоб інвестори прийшли, вони потребують чесних, прозорих європейських ринків. Прозорих правил та єдиних цін.

Ми йдемо до цього, і європейські експерти та чиновники не раз уже давали зрозуміти, що позитивно оцінюють швидкість змін в енергетиці. Європейці реалісти, вони не чекають дива і можуть оцінювати реальні кроки.

Більше того - міністерство увесь минулий рік готувало підприємства до приватизації. Підготовка до приватизації - це не передача Фонду держмайна, це аудит, перевірки, оптимізація та очищення інвестпрограм від сірого нальоту незрозумілих схем.

За нашими оцінками, державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства, за минулий рік збільшили прибутки (дивіденди з яких повинні виплачуватися вже цього року) майже на 16 млрд грн.

Такі підприємства легше продавати. Ними можуть зацікавитися глобальні корпорації, зі своїми зв’язками та технологіями, а не доморощені олігархи.

5. Вже цього року споживач може опинитися під охороною незалежного регулятора.

Нас півкроку відділяє від створення сильного, справжнього, незалежного регулятора на ринку енергетики. Він потрібен не лише підприємствам та інвесторам.

Він найперше потрібен споживачеві, бо матиме легітимне право відстежувати якість постачання, дотримання прав споживачів та, головне, вживати дієвих заходів проти монополістів.

Більше того - законопроектом про регулятора в енергетиці передбачено посаду енергетичного омбудсмена, який зможе стати на захист побутових споживачів. На захист людей,  яким уже зараз важко розібратися в системі нарахувань платні та у своїх власних правах.

Усе це дуже не подобається постачальникам, які звикли ігнорувати потреби споживача, а слово "представник" сприймали лише як свою людину в органах влади, яка підписує все, що потрібно.

Усе це - реальні плани, для їх досягнення фундамент закладався  протягом усього минулого року. Усе це означає, що енергетика стане ринком, скерованим на споживача, замість галузі, з якої можна витягувати надприбутки.

Усе це можливо. Потрібно лиш зберігати спокій і продовжувати реформи. Щоб ми могли цього року перейти точку неповернення і зробити країну сучаснішою. Із справедливими умовами для споживачів та прозорими та ринковими умовами для виробників.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.