Її величність децентралізація

Її величність децентралізація

Владу у столиці потрібно зосередити в руках людини, яку обрали городяни. Президент повинен лише призначати міського голову главою КМДА.
Четвер, 17 квітня 2014, 18:58
Олександр Федоренко, голова правління громадської організації "Муніципальна ліга Києва"

Євромайдан, виступи проти мафіозної "сім'ї", боротьба за особисту свободу - це наслідки невдоволення рівнем життя у власній державі.

Йдеться не лише про чотири роки панування Віктора Януковича.

Мова про значно довший період української незалежної історії, результатом якої стало революційне повстання доведених до відчаю українців.

Насильницьке приєднання путінською Росією півострова Крим можна вважати результатом перебування при владі кримських "гоблінів", залишкового принципу фінансування державних програм для автономії, популізму та неадекватності перших осіб держави, відсутністю уваги до місцевої проблематики.

Симбіоз байдужості, споживацької сутності та дистанціювання центральної влади від населення (Крим - це 58,5% росіян, 24,4% українців і 12,1% кримських татар), з кожним роком посилював негатив кримчан до української влади. Це значно спрощувало завдання для "зелених чоловічків" з Москви.

Поширення сепаратистських настроїв у східних регіонах України, заворушення у Донецьку, Харкові, Луганську й інших містах є продовженням агресії з боку Росії. Це початок другої фази після анексії Криму і результат програшу центральної влади, яка не здатна впливати на місцеві громади і не має тут авторитету.

Політика централізації зіграла поганий жарт. Контрольована владно-фінансова вертикаль стала жити своїм життям, ігноруючи народ. У підсумку під гаслами федералізації східні регіони виплеснули передусім відчай від низького рівня життя.

Кинуті напризволяще своєю державою шахтарі, підприємці, бюджетники хіба що могли вчинити масовий суїцид, щоб держава нарешті звернула на них увагу.

Фото УП

Централізована влада не тільки не дисциплінувала й впорядкувала суспільство, але й мінімізувала роль місцевої громади та місцевого самоврядування.

Відсутність адміністративно-економічної самостійності регіонів, повноти їх повноважень стала одним з головних чинників малочисельності сільського населення і скорочення малого та середнього бізнесу.

Система місцевого самоврядування з "обмеженим доступом" влаштовувала усі уряди. Вона дозволяла у ручному режимі керувати коштами, нівелюючи намагання місцевих громад повернути на місця сплачені податки.

Самостійність для регіонів і місцевих громад була би кроком назустріч суспільству. Проте не зроблений у далекому 1991 році крок сьогодні більше нагадує відповідь на заклики недружної держави до федералізації.

Питання розширення повноважень місцевого самоврядування завжди було головним болем для центральної влади. Тільки на 23-му році незалежності уряд ухвалив концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, яка з великою ймовірністю може втілитися в життя.

В основу документа закладено ключові норми формування європейської моделі місцевого самоврядування. Допомогти провести адміністративно-територіальну реформу готова Польща, яка вже пройшла цей шлях. У Кабміні стверджують, що система місцевого самоврядування складатиметься з трьох рівнів.

Натисніть для збільшення 

Найголовнішим і найсильнішим з них повинна стати громада. Районна влада - другий рівень, область - третій і останній. Мова йде про те, що місцева влада зобов'язана створювати можливості для участі людей у житті громади.

Прийняття концепції важливо для вирішення кількох проблем.

Якщо за роки незалежності жителів сіл стало менше на 2,5 млн осіб, а кількість цих населених пунктів - на 350, то місцевих рад стало більше на тисячу.

Тобто з'явилася ціла когорта місцевих чиновників, що годуються з держбюджету і постійно вимагають дотацій, не маючи ніяких зобов'язань перед місцевими мешканцями щодо розвитку регіону без коштів з держбюджету.

Оскільки все зароблене в регіонах доводилося віддавати в центр, вбивалося всяке підприємництво. Тепер місцева влада зможе сама регулювати ставки місцевих податків, а частина зароблених коштів буде залишатися у місцевих бюджетах.

Влада на місцях "кульгає" через відсутність оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Фото blogs.pravda.com.ua

За новими правилами люди на місцях зможуть колективно вирішувати свої проблеми без втручання зверху і постійних вказівок з найвищих крісел у столиці.

Як показує досвід останніх місяців, громадяни не просто здатні організовуватися у своїх містах, а й гостро потребують законодавчого закріплення таких прав. Уряд і Верховна рада в рамках вказаної концепції повинні прийняти низку нових законів та внести зміни у діючі, в тому числі - у Конституцію.

Центральне місце у проекті реформи повинна посісти столиця. Саме Київ, який два роки був розмінною монетою для Партії регіонів та отримав щодо свого самоуправління епітети "нелегітимний", "прострочений" та "узурпований'', має шанс стати прикладом європейської моделі місцевого самоуправління.

З новаторськими шляхами вирішення актуальних проблем місцевого розвитку, новими інноваційними та інвестиційними проектами, сучасною управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування.

Проте на заваді цьому стоять стара законодавча платформа і повна відсутність юридичної бази. Нові закони повинні унормовувати права територіальних громад, закріпити об'єм повноважень органів самоуправління, забезпечити незалежність міської громади від центральної влади.

Натисніть для збільшення  

Пріоритетним буде внесення змін до закону "Про столицю України". Вони вирішать питання поєднання посад міського голови і голови КМДА, фінансової автономії столиці, розширення контролюючих прав громади у місті.

Владу у столиці потрібно зосередити в руках людини, яку обрали городяни. Президент повинен лише призначати міського голову главою КМДА. Це зніме питання невдоволення громади призначенцями.

Трансформація Київської міської державної адміністрації у виконавчий орган Київради зніме напругу у суспільстві, додасть авторитету народному обранцеві і покладе на нього відповідальність за сміття, дитсадки, землю. Такі виконкоми повинні функціонувати у кожному районі міста.

Статус Києва як столиці України потребує також фінансової автономії. Інші нагальні проблеми - межі Києва, масштабна забудова зелених зон. Уряд відкрив генплани міст для доступу громадськості, тож інформація з питань містобудування та житлово-комунального господарства нарешті перестане бути "табу".

Тепер столична громада зможе не тільки оцінити завдану Києву попередньою владою шкоду, але й корегувати діяльність та "апетити" нових обранців.

Зараз Київ - єдине місто, у якому генеральний план охоплює не тільки його територію в адміністративних межах, а й територію сусідніх місцевих рад. Плани з розширення меж столиці стикаються з протидією Київської облради і всіх "сусідів".

Отже, слід узгодити генплан із зацікавленими сторонами у Кабміні і профільному міністерстві, а Верховній раді - внести зміни до закону "Про столицю".

Майданчик перед Київрадою, жовтень 2013 року. Фото УП

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!