Україна стає схожою на багаторукого індійського бога Шиву. За двадцять років незалежності у неї виросло багато рук, і кожна з них тягне собі до рота щось їстівне.

Особливо гостро відчувають це на собі підприємці. Наприклад, отримати свідоцтво платника ПДВ в окремих районах Києва "коштує" кілька тисяч доларів.

Підприємництво - лише частина соціального устрою. Процес поїдання владою своїх громадян розпочинається ще до їх народження. Якщо за народження не заплачено, дитина може не з’явитись на світ. Хто недавно став батьком або матір'ю, це знає.

Влаштувати своє чадо в дитячий садочок можна, сплативши вступний внесок. Для фінансового забезпечення дитячих садків створюються спеціальні батьківські фонди. На початку кожного нового року батьки отримують список з близько 20 позицій, які необхідно придбати для повноцінного перебування малюка у закладі.

У школах ситуація аналогічна.

Про побори у вітчизняних вузах краще промовчати. Звісно, праця освітян повинна добре оплачуватися. Однак постає питання: який моральний рівень має бути у випускника вишу, якщо його від народження супроводжують різні побори?

Якось до мого колеги звернулися власники одного підприємства з проханням розробити систему контролю за діями директора, яка б унеможливила крадіжки. Колега запитав: "Яка зарплата у директора"? Відповіли: "Три тисячі гривень".

Зрозуміло, що жоден локальний акт підприємства не вбереже його майно від директора. Столичний податківець чи міліціонер, отримуючи "шалені" 3 тис грн зарплати - вартість оренди однокімнатної квартири, - не можуть бути чесними.

Будь-яка влада тримається на двох ключових факторах: повазі або страху. Сьогодні уже нема ні першого, ні другого.

Можна прийняти 12 редакцій закону про боротьбу з корупцією. Можна регулярно "садити" чиновників. Утім, ці спроби нагадують боротьбу з вітряками.

Чиновники усвідомлюють: настає найтемніший період української ночі перед світанком. Вони поспішають.

Колонка є видом матеріалу, який відображає точку зору окремо взятого автора на окремо взяту тему. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди"  та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.