Рефлексії на тему "воєнний туризм"

Рефлексії на тему "воєнний туризм"

В РФ вартість 25-хвилиного польоту (вищий пілотаж) на МіГ-29 становить $13,5 тис, за 45 хвилин в повітрі на цьому ж літаку турист платить $16 тис. Бажаючим потішитись згодом отриманою насолодою пропонують фото- ($300) або відеорепортаж ($800). Попри зазначені ціни, кількість "авіатуристів" сягнула майже двох сотень.
Понеділок, 2 квітня 2012, 11:24
Ігор Винниченко, доцент катедри країнознавства і туризму Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Якою є обороноздатність України? А про стан із забезпеченням військовослужбовців достойним житлом що відомо? Куди працевлаштовуються звільнені з лав Збройних Сил України і чи задоволені вони новою роботою або ж призначеною державою пенсією? Ці та інші питання більш ніж риторичні.

Якщо державі (будь-якій) бракує коштів, у тому числі й на належне утримання власних Збройних Сил, вона вишукує різні (у тому й нетрадиційні) джерела фінансування. Одним із них є воєнний туризм.

Сухий док об'єкту 825 у Балаклаві. Фото автора

Говорити про те, що в Україні потенціал для розвитку цього виду туризму – як цілина не орана – немає потреби. Історія, як “придане”, залишила нашій державі безліч унікальних об’єктів.

Серед останніх – командний пункт Коростенського укріпрайону (“Об’єкт “Скеля” у м.Коростень), утаємничене  протиатомне підземне спорудження першої категорії стійкості (Балаклава), розташований поблизу Вінниці “Вервольф” (ставка Гітлера), Керченська фортеця (форт Тотлебена) у місті однойменному, ставка Гіммлера побіч Житомира, комплекс 35-ї батареї в Севастополі, центральна база зберігання ядерної зброї (так звана “Феодосія-13” біля селища Кізілташ у Криму), найбільший у світі трамплін для тренувань палубної авіації, розташований на полігоні “Нитка” (поблизу м.Саки), а також (а це вже від незалежної України) бездіяльні нині “Українські соколи”, від яких у захваті були учасники різних міжнародних авіа-шоу.

Окремий рядок – воєнні некрополі, зокрема, ті, на яких упокоїлись іноземці. 

Ці та багато інших об'єктів за належної промоції (і відповідного інформаційного та інших видів супроводу) здатні щороку приймати тисячі іноземних туристів і вітчизняних екскурсантів. Очевидно ж, за умови створення належного турпродукту. А от із ним справи кепські.

Взявши “на озброєння” економічну термінологію, називається це “втраченою економічною вигодою”.

У державі, багатій на воєнну історію,  “благодатний грунт” і для створення мілітарі-готелів (нині в СНД таких лише один – “Грінгоф” у Закарпатської області). До їхнього створення та функціонування також могли б долучитись “діючі” та колишні військовики. Це ще одна “рятувальна паличка” для тих, хто мріяв пов’язати все своє життя з армією, проте реалії виявились не райдужними.

До речі, зацікавленими сторонами вже створено концепцію таких засобів розміщення, зокрема, для Севастополя.

Загальновідомо, що найбільший інтерес як у дорослої, так і підліткової публіки не лише чоловічої статі викликають діючі військові об'єкти і споруди, а також озброєння і різні види зброї, яких можна не тільки торкатися, а й використовувати за їх "найпрямішим" призначенням.

Це, зокрема, військова техніка, у тому й “реліктова” (40-60-річна), катання на якій (а також водіння та стрільба) має величезний попит і на яку не бідні вітчизняні військові склади та сховища. У цьому ж переліку – бойові кораблі, відвідування яких у всьому світі є справою не новою та прибутковою. У деяких країнах ті, хто бажають схуднути, можуть це зробити під час кількаденної або тижневої “cтрокової служби” у військових частинах. А серед таких – не лише чоловіки. І навіть діти знають, що за це (як і за все у цьому світі) треба платити. І вони готові це робити! Та от біда – немає кому...

Майже всі ці військові “іграшки” (зокрема, полігони, склади військової техніки та озброєння, аеродроми та військові кораблі з їхнім “начинням”) знаходяться у віданні Міноборони. Йому ж та “Укроборонпрому” підпорядковані підприємства, на яких виробляються і ремонтуються зброя та озброєння.

Проте, керівники цих підприємств на пропозиції турфірм (зокрема, Кримвоєнтуру, Bonvisit та ін.) щодо взаємовигідної співпраці відбуваються відповідями на кшталт: “На даний час не маємо можливості надати послуги з воєнного туризму… через відсутність матеріально-технічної бази, додаткових коштів та вільного часу для виконання цих послуг”.

Коментарі потрібні? Адже турфірми пропонують заробляти не лише “додаткові кошти”!    

Щодо науково-методичного обґрунтування та подальшого “супроводу” цього виду туризму, то й тут жодних проблем. У державі майже сім десятків вищих навчальних закладів готують фахівців для туріндустрії.

Згадані “Українські соколи” кілька років тому влаштовували тренувальні туристські польоти, у тому і для іноземців, і на зароблені гроші були придбані квартири для льотчиків. Проте це – в минулому… 

Феодосія-13. Фото автора

Отже, що ж маємо? Суходільні, військово-повітряні та військово-морські (даруйте за такий умовний поділ) частини, позбавлені головного – електрики та пального (без них же виконувати статутні завдання можуть хіба що “Коперфілд та Ко”). Літаки переводяться в нижчі категорії без відпрацювання моторесурсу. Кораблі Військово-Морських Сил, навпаки, працюють з відпрацьованими двигунами та застарілим озброєнням. Склади зброї та озброєння, які, через відсутність належних умов зберігання, щохвилини загрожують новими Богданівками. Довжелезні житлові черги офіцерів за наявного фінансування неможливо ліквідувати в найближчі десятиліття. Зарплати офіцерів вистачає лише на найнеобхідніше (у тому й на оплату житла, яке вони винаймають).

Щодо вже згаданого інформаційного “супроводу” воєнного туризму, то, як запевняють керівники видавництв, тут також – жодних проблем.

І ще про одне. У наш час – надзвичайно важливе. Воєнний туризм – це і засіб виховання підлітків (яких зараз, на жаль, “виховують” вулиця, телебачення та – переважно – інтернет) у повазі до власної історії (не будемо говорити – “славної”, проте багатої на події), а також фізичного і морального загартування тінейджерів (як тут не згадати полінезійців, які готують підлітків до дорослого життя по-спартанськи). Ось тут і “поле діяльності” не тільки для тих, хто закоханий у воєнну історію і марить нею, але й для колишніх десантників, спезназівців, працівників інших силових структур.

А про органи міліції, які цими “важкими” підлітками опікуються, певне, й згадувати не треба. Адже вони перш за все повинні бути зацікавлені в такому співробітництві. Школа і батьки, очевидно, також на слова подяки скупими не будуть.

Щодо економічної "сторони медалі". У Німеччині 2006 року воєнний туризм додав до державного бюджету 256 млн євро, в Ізраїлі – $115 млн, у США ж лише один з його “підвидів” – понад $60 млн.

У сусідній Росії вже більше шести років туроператор "Країна Туризму" організовує польоти на реактивних винищувачах. Вартість 25-хвилиного польоту (вищий пілотаж) на МіГ-29 становить $13,5  тис, за 45 хвилин в повітрі на цьому ж літаку турист платить $16 тис. Від півгодини до години вищого пілотажу на Л-39 вартують від $2,1 тис до $3,2 тис. Бажаючим потішитись згодом отриманою насолодою пропонують фото- ($300) або відеорепортаж ($800). Попри зазначені ціни, кількість “авіатуристів” сягнула майже двох сотень.

Чинне вітчизняне законодавство також дозволяє заробляти "воєнно-туристські" гроші, які можуть суттєво "підперти" ті проблеми, що існують у Збройних Силах.   Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2010 р. за № 1171 “Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил”, зокрема, дозволяються такі види господарчої діяльності: авіаційні нерегулярні пасажирські перевезення, а саме: перевезення пасажирів авіаційним транспортом, не підпорядкованим розкладу, а також здавання під найм та в довготермінову оренду засобів повітряного транспорту з екіпажем (підклас КВЕД 62.20.1), діяльність у сфері фотографування (група КВЕД 74.81.0), інша видовищно-розважальна діяльність (група КВЕД 92.34), інші види рекреаційної діяльності, зокрема: діяльність, пов’язана з організацією відпочинку та розваг, не віднесена до інших групувань, а також надання транспортних засобів для відпочинку та розваг (підклас КВЕД 92.72.0)

Відповідно до спільного наказу  Державної туристичної адміністрації України, Державного комітету статистики України від 12 листопада 2003 р. № 142/394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 грудня 2003 р. за № 1128/8449, зазначені види економічної діяльності за своїми ознаками відповідають туристській діяльності.

При цьому, військова частина не виконує безпосередньо та не ліцензує таку діяльність, а відповідно до ст.5 Закону України “Про туризм” вона залучається до забезпечення заходів, які можуть здійснюватись турпідприємствами,  в якості “інших суб’єктів підприємницької  діяльності, що надають тимчасово інші туристські послуги”.

Військовослужбовці ж, які залучатимуться до забезпечення заходів воєнного туризму, виконуватимуть свої обов’язки за посадами і набуватимуть додаткових навичок: льотчик-інструктор з пасажиром-туристом у другій кабіні, механік-водій з пасажиром-туристом на місці стрільця, сержант чи рядовий стрілецького підрозділу при забезпеченні виконання вправ практичної стрільби.

Як справі зарадити? Запитання – до керівництва держави.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua