За даними Держстату, негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами та послугами в 2011 році становило $6,75 млрд, що на $3,72 млрд більше, ніж у 2010 році. Або в 2,2 рази!

А от негативне сальдо зовнішньої торгівлі України лише товарами, в 2011 році досягло астрономічної суми в $14,2 млрд, прирісши на $4,86 млрд, або на 52,1%.

В цей же час експорт товарів становив $68,41 млрд, тоді як імпорт – аж $82,61 млрд.

Дійсно, Україні ніби ще далеко до співвідношення експорту й імпорту дефолтної Греції (нагадаю, $26,64 млрд експорту, проти $65,79 млрд імпорту).

Але до Греції, на відміну від України, кожного року приїжджає близько 20 мільйонів туристів, завозячи в країну $40 млрд. Ситуація протилежна українській – з якої ненажерливі "кровосіси" гроші переважно вивозять.

До речі, про "кровососів". За "прогресивними" президентськими кадровими перестановками країна не помітила нестямного крику "караул!", що пролунав з будинку на Грушевського.

А саме заяву Миколи Азарова про те, що "позитивних умов і передумов для нарощування українського експорту немає. І попередній аналіз результатів роботи економіки за січень показав, що негативні чинники вже впливають на розвиток нашої країни. Потрібно забезпечити детальний аналіз роботи промисловості. Ясна річ, що нашій економіці потрібна кредитна підтримка з оптимальними процентними ставками".

А куди поділися переконливі розповіді уряду про те, що ми проживемо без іноземних грошей?!

На тлі цих новин, пересування на посаду секретаря РНБО Андрія Клюєва, який два роки відповідав за економіку, виглядає вже не "як втекти з кульгавого на обидві ноги уряду", а як диверсія – цього разу проти національної безпеки.

Насправді ж, пертурбації в уряді – це проба з‘їхати з теми відповідальності по-тихому.

Запевняю, все не мине так просто. Президент перебрав на себе усі можливі й неможливі повноваження. Йому не уникнути відповідальності. Навіть якщо у час ухвалення рішень він займався тенісом чи годував кенгуру.

За два роки при владі Партія регіонів розпорядилася бюджетом у майже 600 млрд гривень. Це не враховуючи мільярдів, підконтрольних провладним представникам мононолій та держбанків. Левова частка цього ресурсу, за заявами того ж Клюєва, розподілена в тіні, читай – по кишенях.

Що ж до кишень пересічних громадян, то за 2011 рік Держстат України зафіксував чергове "покращення": середньостатистичний співвітчизник витрачав на харчування уже 53% свого гаманця.

Структура витрат населення опосередковано відображає рівень соціального благополуччя в країні. І чим більше частка витрат на їжу, тим біднішою є держава.

До прикладу, у Сполучених Штатах населення в середньому витрачає на їжу 6,8% своїх доходів, в Ірландії – 7,2%, в ОАЕ – 8,7%, у Великобританії – 8,8%, у Канаді – 9,1%. У Євросоюзі на їжу витрачають в середньому 16% доходів. Тож серед 66 країн світу, які аналізували експерти, Україна є однією з чотирьох найбідніших країн світу!

Коли статистика вперто і однозначно говорить про так званий "гаплик", що робить професійний, а в нашому випадку – винахідливі президент та уряд ? Правильно, перший виводить з під удару міністра економічно розвитку, а уряд, в свою чергу, змінює принципи формування статистичних даних.

Днями Держслужба статистики оприлюднила новий перелік споживчих товарів і послуг, на підставі якого щомісяця розраховується індекс інфляції.

Тепер у споживчому кошику з'явилися ноутбуки, принтери, флешки та МР3-плеєри. Зі списку натомість зникло дитяче харчування, згущене молоко, оцет, штори, господарське мило. З розрахунків цін на овочі та фрукти вилучена теплична продукція.

В низці груп (м'ясопродукти, алкоголь, сигарети) будуть враховуватися ціни на товари преміум сегменту і вищого сорту, різні види коньяків – ординарний і марочний.

Тобто зі споживчого кошику вилучені товари, за якими зростання цін найбільше, і додані ті, де фіксується тенденція до падіння цін, як правило, завдяки імпорту.

Тож, підіб’ємо невтішні підсумки.

По-перше, подвоєння негативного сальдо зовнішньої торгівлі – це, насамперед, прямий результат нищення урядом Януковича внутрішнього українського ринку та суцільний провал політики імпортозаміщення.

Тут варто згадати "прогресивний" Податковий кодекс, нескінченну дерегуляцію, монополізацію зернового ринку, не забуваймо також про пафосні Національні програми реформ та пусті балачки на Економічному комітеті імені Януковича.

По-друге, замість того, щоб працювати з проблемами української економіки, уряд мало того, що вже третій бюджет розпихує по кишенях, так ще й моделює під це офіційну статистику, а урядовці, причетні до розвалу, спокійно мігрують владними кабінетам.

По-третє, випереджаючий імпорт товарів – означає такий самий випереджаючий експорт з України робочих місць. А це безробіття, остаточне зубожіння і руйнування залишків системи соціального захисту.

Уже сьогодні, навіть маючи роботу, кожна 4 українська родина знаходиться за межею бідності.

Можна продовжувати далі, але чи варто вкотре описувати те, що українці щодня бачать і проживають в реалі, порівнюючи їхнє "покращення" зі своєю дійсністю.

Р.S. Подумалось, якщо уряд так активно нарощує обсяги імпортної продукції, працюючи на благо Китаю та інших наших торгівельних партнерів, то може і за зарплатою Януковичу з Азаровим варто звернутись до трудящих Китаю та Ху Цзіньтао.