Днями в Україні закінчився опалювальний сезон, про що відзвітували більшість областей України. Керівники теплопостачальних підприємств, напевно, зітхнули з полегшенням - минулося!

Однак наївно було б сподіватися, що із закінченням опалювального сезону закінчаться або до осені відстрочаться і проблеми тепловиків.

Дива не станеться: умови господарювання залишаться такими ж, ціна на газ - не зменшиться, а зросте, борги за спожиті енергоносії на 1 січня 2011 року, а це 3,6 мільярда гривень, швидше за все, реструктурують, доля ж боргів за поточний опалювальний період і того, що "накапає" до осені, - невідома.

Опалювальний сезон 2010-2011 років нічим не відрізнявся від попередніх. Все, як завжди: "війни" газовиків з тепловиками, збиткові тарифи, які покривають видатки підприємств ТКЕ на 62%, неоковирні законодавчі акти, борги всіх перед усіма.

Споживачів - перед тепловиками, тепловиків - перед газовиками, держави - перед тепловиками за невідшкодування різниці у тарифах, суперечки і пошук крайніх. Утім, опалювальний сезон, що минув, став по-своєму особливим і знаковим.

Перше. Саме 2011 року досягнуто рекордної за час незалежності України заборгованості підприємств ТКЕ за спожиті енергоносії. На 15 квітня 2011 року підприємства комунальної теплоенергетики заборгували "Газу України" за паливо, спожите з початку опалювального періоду 2010-2011 років, 6,3 мільярда гривень.

Рівень розрахунків тепловиробників за газ становить 53%. Заборгованість столичного "Київенерго" - 1,8 мільярда гривень. Рівень оплати у 2010 році - 67%.

Друге. Влада з особливим ентузіазмом шмагала керівників ТКЕ та голів облдержадміністрацій. Звісно, за "газові" борги. Майже на кожному засіданні уряду лунали заклики сплатити борги, а окремим "щасливчикам" вручалася "чорна мітка" - попередження про ймовірне звільнення за таке господарювання.

Однак далі дисциплінарних заяв справа не йшла. Певно, здоровий глузд та логіка підказували: проблема не в неефективності керівників ТКЕ, а в тому, що останні опинилися у борговій ямі далеко не з власної волі, а через бездарну тарифну політику та абсолютну відсутність розуміння ситуації чиновниками.

Третє. В 2011 році протягом доби мерзли мешканці мільйонної Одеси. Двічі за сезон без опалення залишалися жителі столиці - об'єктам "Київенерго" знижували тиск газу. Така ж доля спіткала й мешканців Козятина на Вінниччині. У постійному страху лишитися без тепла перебували жителі Запоріжжя.

Ці факти - прецедент, бо розмінною монетою у "вибиванні боргів" теплокомуненерго стають українські міста.

Четверте. Закінчення опалювального сезону ознаменувався справжніми "каруселями". У Львові та Кіровограді його завчасно припиняли, а потім відновлювали. Припиняли, звісно, не стільки через +8 за вікном, скільки заради економії, аби хоча б уповільнити борговий лічильник перед "Газом України".

П'яте. Опалювальний сезон ускладнювався ще й тим, що вузол проблем у теплоенергетиці лише затягувався. Все більше аварій на тепломережах - аварійність зросла на 30% порівняно з попереднім сезоном.

Через бажання скоротити видатки підприємства переходить на чотириденний робочий тиждень. Все менше грошей на модернізацію та технологічне оновлення: у тариф закладено лише витрати на амортизацію, інвестиційна складова - нуль.

Законодавчі акти, які готувалися, приміром, законопроект №8284, вирішували проблеми газовиків, а от теплоенергетикам борги за спожиті енергоносії досі не погасили. Обіцянки влади відшкодувати різницю у тарифах були безкінечними.

Тепловики розчарувалися у Національній комісії регулювання ринку комунальних послуг задовго до її появи. І правда - про які економічно обґрунтовані тарифи може йтися, якщо країну опанувала ідея вселенської тарифної справедливості - запровадження єдиних тарифів?

Словом, опалювальний сезон скінчився - вітаємо опалювальний сезон 2011-2012! От лише сезон буде новим, а проблеми, з якими зіштовхнуться теплоенергетики, залишаться старими. В теплоенергетиці все, як у точній науці фізиці: ніщо нізвідки не береться і нікуди не дівається.

Утім, хотілося б заспокоїти населення - опалювальний сезон 2011-2012 років буде. Про населення, звісно ж, подбають - вибори-2012 не за горами. Питання лише у тому, хто подбає про підприємства ТКЕ та тисячі людей, які працюють у цій галузі. Невже знову порятунок тих, хто тоне, справа їхніх же рук?

P.S. Щиро потішила думка, що підприємства ТКЕ - кури, які несуть золоті яйця. Така смачна метафора - прояв типової спотвореної, некоректно-міфічної позиції теоретика, який ніколи не працював у галузі. Запевняю: фантастичні надприбутки місцевих керівників теплокомуненерго, як і теплопостачальних підприємств, - міф.

Певно, Всеукраїнській асоціації приватних інвесторів ЖКГ пора робити прес-тур на підприємства ТКЕ, аби показати реальні будні вітчизняних теплокомуненерго. Запрошуємо усіх охочих журналістів та експертів. Обов'язково інформуватимемо про час та місце зустрічі.