Смертельна мовчанка Європи

Смертельна мовчанка Європи

Загроза енергетичного голоду змушує Європу заплющити очі і на демократію, і на людські жертви. Лівійська революція вкотре доводить: правила диктує той, хто сидить на вентилі.
Четвер, 24 лютого 2011, 18:00
Олексій Бутенко, голова ради директорів компанії "Східна інвестиційна група"

Лівійські міста тонуть у крові. У демонстраціях, які тривають уже тиждень, за підрахунками міжнародних правозахисних організацій, загинуло понад 640 осіб.

І це лиш початок - революція набирає обертів. Безчинства влади Лівії на чолі з диктатором Муамаром Каддафі різко засудили ООН та НАТО, проте скромно промовчала Європа.

Голос протесту європейських лідерів, які завжди різко реагують на найменші нехтування демократії у світі, цього разу, непевне, загубився в лівійських пісках, а точніше - потонув у її нафтових свердловинах.

Мовчання європейців пояснити просто: Лівія володіє восьмою частиною світових запасів нафти. При цьому 80% лівійського "чорного золота" йде на енергетичні потреби стовпів Євросоюзу - Італії, Німеччини, Франції та Іспанії.

Не дивина, що становище у Лівії особливо хвилює Італію - її головного економічного партнера.

Африканська країна володіє пакетами акцій багатьох італійських фірм: нафтовидобувної ЕНІ, літакобудівної "Фінмекканіка", банку "Унікредит", автомобільного концерну "Фіат". Крім того, Лівія входить до числа співвласників футбольного клубу "Ювентус".

Вартість лівійських активів в Італії, за підрахунками експертів, перевищує 3,5 мільярда євро.

В останньому телевізійному зверненні до народу лівійський тиран із 42-річним стажем закликав своїх прихильників "давити тарганів і щурів, які виступають проти його правління".

А вже наступного дня у двадцятихвилинній телефонній розмові з прем'єром Італії Сільвіо Берлусконі Каддафі запевнив, що в країні все гаразд. Мабуть, на цьому стурбованість керманичів Європи щодо ситуації у Лівії закінчилася.

Європейці не можуть зупинити хаос у Лівії. Ніхто не скаже жодного слова країні, яка має восьму частину світових запасів нафти і знаходиться у кількох сотнях кілометрів від європейського узбережжя.

Загроза енергетичного голоду змушує Європу заплющити очі і на демократію, і на людські жертви. Лівійська революція вкотре доводить, що саме енергетична залежність обеззброює навіть найсильніші держави і союзи світу, а правила диктує той, хто сидить на вентилі.

У цьому світлі розвиток альтернативної енергетики вже стає не лише економічним, а й стратегічним питанням забезпечення миру в усьому світі.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!