Великі ідеї маленьких країн

Великі ідеї маленьких країн

Перенесення досвіду з одного національного контексту в інший не буде безболісним. Крім того, він навряд стане головною причиною економічних успіхів. Однак країна не обов'язково має бути великою, щоб стати моделлю для інших.
П'ятниця, 29 жовтня 2010, 15:54
Джефрі Френкель, професор Школи державного управління імені Кеннеді при Гарвардському університеті

Два десятиліття тому багато хто вирішив: урок 1980-х років полягав у тому, що японський варіант капіталізму є найкращою моделлю, і що інші країни світу повинні і будуть її дотримуватися. У 1990-х роках японська модель швидко потьмяніла.

Десятиліття тому багато хто вважав: урок 1990-х років полягав у тому, що найкращою моделлю є американський варіант капіталізму, і що інші країни світу повинні і будуть її дотримуватися. У 2000-х роках американська модель померкла.

Де ж тепер, у 2010 році, країни повинні шукати приклад моделі економічного успіху? Можливо, їм варто глянути на периферію. Багато невеликих країни експериментують із стратегіями та інститутами, які можуть бути з користю перейняті іншими.

Коста-Ріка у Центральній Америці і Маврикій в Африці недавно почали обганяти своїх регіональних конкурентів. Зокрема, вони відмовилися від регулярної армії. У результаті, в обох випадках спостерігається політична історія, позбавлена державних переворотів, і збільшення фінансових заощаджень, які можна направити на освіту.

Безліч новацій допомогли Чилі випередити своїх південноамериканських сусідів. Податково-бюджетні інститути країни гарантують стійкість бюджету до впливу змін економічних циклів. Уряди багатьох країн надмірно збільшують витрати під час буму, а потім змушені скорочувати їх під час спаду, посилюючи циклічні коливання.

Податково-бюджетні інститути Чилі характеризують такі ключові елементи.

Правило збереження структурного балансу бюджету обмежує дефіцит у тій мірі, у якій поточна ціна на мідь знаходиться нижче свого 10-річного сталого значення або у якій обсяг виробництва знаходиться нижче свого довгострокового тренду.

Дві ради технічних експертів оцінюють тенденції цін на мідь і тенденції обсягів виробництва відповідно. Вони ізольовані від політичних процесів, які могли б схилити їх до тієї чи іншої окремої думки.

Дані інститути є прикладом для наслідування, особливо для країн-експортерів товарів, тому що вони дозволяють позбутися "прокляття природних ресурсів".

Навіть розвиненим країнам, США і Великобританії, є чому повчитися у Чилі, враховуючи, що під час останнього економічного буму вони розучилися займатися антициклічною податково-бюджетною політикою.

Сінгапур став багатою країною за допомогою унікальної стратегії розвитку. Серед нововведень - патерналістський підхід до заощаджень і використання механізму ціноутворення для боротьби з дорожніми "пробками". Згодом його перейняв Лондон.

Є чому повчитися і в інших невеликих розвинених країн. Центральний банк Нової Зеландії показав більшості регуляторів світу, як потрібно боротися з інфляцією.

У 1980-х роках Нова Зеландія провела багато ліберальних реформ. Її Лейбористська партія заслуговує на повагу за те, що вперше довела: лівоцентристський уряд іноді здатен досягнути економічної лібералізації краще за правоцентристських суперників.

Ірландія показала важливість прямих іноземних інвестицій. Естонія перша спростила свою податкову систему за допомогою успішного запровадження в 1994 році фіксованого прибуткового податку, що згодом зробила Словаччина та інші країни.

Мексика першою використала ідею обумовленої грошової допомоги. Цю програму згодом скопіювали багато країн Латинської Америки, Азії та Африки. Мексиканське нововведення насправді було подвійної революцією.

По-перше, стратегія полягала в обумовленості виплат допомоги з безробіття відвідуванням дітьми школи - дану ідею застосували навіть у Нью-Йорку.

По-друге, мексиканці реалізували ідею проведення експериментів у контрольованих умовах. Вони хотіли виявити, які стратегії працюють у країнах, що розвиваються, а які - ні. Це переросло у вражаючий рух контрольованих економічних досліджень.

Також у 1990-х роках завдяки тодішньому президенту Ернесто Седільо Мексика створила безпартійні федеральні виборчі інститути, які 2006 року вирішили суперечку щодо тогочасних виборів. На відміну від цього, 2000 року з'ясувалося, що у США відсутній будь-який схожий механізм, за винятком переваг політичних діячів.

Описуючи інститути, які можуть бути перейняті іншими країнами, я не хочу сказати, що їх перенесення з одного національного контексту в інший буде безболісним. Також навряд чи ці приклади були головною причиною економічних успіхів. Я хочу сказати, що країна не обов'язково має бути великою, щоб стати моделлю для інших.

Невеликі держави відкриті до нових ідей, вони експериментують вільніше, ніж більші країни. Результати цих експериментів, навіть тих, які не вдалися, дуже повчальні.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік

Переклад з англійської - Микола Жданович

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua