В країні зріє бунт
На початку серпня 2010 року ювілей товариша звів автора з містом його любові Ніжином, де він не раз відпочивав.
За роки незалежності старовинне українське місто радикально змінило вигляд і дух. Майже повністю зник знаменитий ніжинський огірок, натомість з'явився пам'ятник ніжинському огірку. Наче монголо-татарська навала пройшла по новітній історії Ніжина, його вигляду, життю та обличчях людей.
Чому невелике місто Чернігівської області було символом української держави та українського буття? Тому що, незважаючи на урбанізацію, воно намагалося зберегти і берегло, як могло, свою історичну неповторність та духовну цілісність.
Можливо, саме тому з Ніжином пов'язані імена Шевченка, Ломоносова, Фонвізіна, Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя, Глинки, Марко Вовчок, Марії Заньковецької, академіків Нечкіної, Богомольця, Корноухова, Корольова.
Наявність великого залізничного вузла у Ніжині в радянські часи зумовила тут розвиток потужної, як для такого невеликого міста, промисловості. Тут працювало 16 підприємств восьми галузей. У 1970-1980-і роки здавалося, що Ніжин може бути взірцем розвитку малих міст. Не сталося.
Після набуття Україною незалежності владні загарбники зруйнували економіку Ніжина. Більшість підприємств знизили обсяги виробництва і чисельність працюючих.
Різко впали відрахування у державний і особливо місцевий бюджети. Останній становив "аж" 76 тисяч гривень за рік. На кожного городянина прийшлася 1 гривня місцевого податку.
То чи варто дивуватися, що Ніжин перетворився у місто злиднів? Куди їм було дітися від своїх осель? І вони зайнялися "бізнесом". Наразі у місті формально діє 1 215 юридичних осіб, абсолютна більшість це малий бізнес, та 6 243 фізичні особи.
З деякими "бізнесменами" автору вдалося порозмовляти. Сумна сповідь цих людей "не для преси" наводить на думку, що стан їх душевного неспокою такий самий, як у їх бізнес-побратимів у Херсоні, Миколаєві, Одесі чи Львові.
Є й різниця: у невеликому місті малі "бізнесмени" більше схожі на відпочиваючих від роботи і зарплати. Згадавши навички давньої роботи, автор методом спостереження вирахував відсоток часу їх "відпочинку" - 72-84% робочого дня.
Як з'ясувалося, сумний настрій не тільки у малих підприємців. Бюджетоформуюче підприємство Ніжина Ніжинський жиркомбінат теж на межі дефолту.
Податкова Ніжина застосувала до нього санкції на 550 тисяч гривень за те, що він продав американській компанії свою продукцію, не сплативши податок, хоча, нібито, мав був це зробити, бо американська компанія не сплачує податки у США.
За логікою податківців, яка не підтверджується законами та інструкціями, комбінат має тримати у країнах свого експорту фінансову розвідку. Однак цих країн більше десяти, а чисельність працюючих на комбінаті - всього 160 осіб.
Розрахунок показує, що в разі виконання вимог ніжинських податківців утримання хоча б однієї людини в одній країні експорту чи оплата комбінатом послуг спеціалізованих фірм за кордоном більш ніж удвічі підвищить витрати підприємства.
Такими діями ніжинська податкова погіршує і без того складне становище комбінату. Внаслідок сезонного характеру збору сировини і бажання постачальників відразу отримати гроші за весь її обсяг, комбінат має нестачу обігових коштів, внаслідок чого вимушений брати кредит під 20,5% річних.
Будь-який економіст розуміє, що праця за таких умов змушує виробника більшість продукції відправляти на експорт, замість того, щоб залишати її в Україні, що в умовах конкуренції призводило б до зниження цін.
У ще гіршому стані знаходиться малий бізнес Ніжина. На відміну від комбінату, йому відмовляють в кредитах, оскільки його "виробничі фонди", які можуть бути заставою, настільки малі, що їх не беруть до уваги.
Щоб упевнитися в цьому, достатньо пройтися вулицями, побувати на ринку і вокзалі. В супроводі відомої у місті людини автор зробив це і почув багато цікавого. Чому, наприклад, "царем" міста є не мер Ніжина, а ніжинська податкова, яка може відправити на цвинтар будь-який бізнес?
За економічний розвиток міста і добробут тисяч людей її керманич Сергій Осадчий не відповідає. Якщо зупиниться комбінат, то кишеня міста залишиться пустою, але Осадчий буде осторонь.
А якщо малий підприємець не принесе додому гроші, аби вдягнути дитину на порозі навчального року, як це вже сталося цього року? До цієї драми податкова теж не має стосунку? Це слова-біль батька малого сина, який ледь стримував сльози.
Горе підприємців у тому, що податкова отримує згори план, який не може виконати без порушення законодавства. При невиконанні плану Осадчого можуть зняти з роботи, а іншої роботи з такою зарплатою він у Ніжині не знайде.
Влада, у першу чергу, багаторічний керманич ДПА, а нині прем'єр Микола Азаров, створила в Україні каральний орган на кшталт ГПУ, який задушив пагони розвитку малого бізнесу і взявся за середній. Як наслідок, підприємці пішли у тінь.
Одночасно держава створила клан управлінців і контролерів, який за 1990-2001 роки збільшився у 5,8 разу. За цей же час реальний бюджет країни скоротився на 52%.
Таким чином, тиск витрат на зведений бюджет з боку управлінців і податківців зріс у 12 разів. Але замість того, щоб скоротити витрати на утримання чиновників, податкова почала ґвалтувати малий і середній бізнес, бо великий і сам є владою.
Ситуація з малим і середнім бізнесом критична. Не за горами створення єдиного фронту боротьби проти влади і податкової. В Україні зріє соціальний бунт.
Ініціатива президента скоротити на 20% управлінські витрати запізнилася. Якщо це скорочення і станеться, то ефект буде незначним. А при більш радикальних кроках парламентська коаліція, яка складається переважно з осіб передпенсійного віку, втратить владу. Ось так провладні сили викопали собі соціально-економічну яму.
Малому та середньому бізнесу слід подумати про молодих політиків, за якими майбутнє. Гірше не буде.