Індії потрібна свобода
Сьогодні економісти збентежені. Вони не знають, яким термін застосувати до поточних глобальних економічних умов. Це "депресія", "рецесія" чи "відновлення"? Що буде з євро? Він на межі краху чи знову одужує?
Поки тривають ці суперечки, Індія демонструє стійке зростання ВВП, який у 2010 році, за прогнозами, досягне 9,4%. Уряд говорить, що темпи зростання незабаром будуть виражатися двозначними цифрами.
Здається, багато хто здивований, що Індія підтримує швидкий ріст так довго навіть в умовах глобального економічного спаду, однак це здивування необґрунтоване.
Частка Індії у світовому ВВП 1750 року становила 25%, а у 1900 році, у розпал епохи імперіалізму, знизилася до 1,6%. Індія просто росте, щоб знову підтвердити свою традиційну глобальну позицію. Чи зможе вона цього досягти?
На шляху Індії до стійких високих темпів зростання багато перепон, які полягають у перетворенні різнобічних очікувань у реальність. Щоб домогтися цього в умовах демократії, Індія має забезпечити справедливий розподіл благ. Збільшення купівельної спроможності має спричинити підвищення якості життя усіх громадян.
Зараз в Індії є "вікно можливостей", майже унікальне за своєю природою завдяки величезним демографічним дивідендам: майже 60% населення країни молодші 30 років. Однак ця перевага обмежена двома або трьома десятиліттями. Якщо не використати цю перевагу зараз, час буде згаяно.
Щоб скористатися цією можливістю, Індія повинна рішуче відійти від державного капіталізму, залишки якого продовжують гальмувати розвиток країни. Її майбутнє полягає у максимальному використанні динамізму приватного сектора, який вимагає прискорення інституційних реформ, включаючи приватизацію.
"Індія повинна спрямувати свою унікальну модель зростання в напрямку розвиненої економіки і тим самим отримати переваги від підвищення ефективності, більшої справедливості та кращого управління у ліберальній демократії", - говорить індійський економіст і політик Віджей Келкар.
Однак, додає він, просте копіювання американських, британських та інших західних систем та інститутів не спрацює. Крім того, Індія - це не Китай, вона не може і не повинна ним бути. Саме тому вона не повинна жадати будь-якого сурогатного експортно-орієнтованого чи державно-спрямовуючого зростання.
Інша велика проблема Індії - недосконала інфраструктура. Індія вже більше не аграрна держава - на сільське господарство припадає лише 20% ВВП. Однак це не означає, що ним треба нехтувати. Навпаки, воно залишається способом життя для багатьох мільйонів індійців, які мають потребу у капіталі і нових технологіях.
Підвищення продуктивності сільського господарства і доходів вимагає поліпшення системи зрошення і меліорації пустель, складування, маркетингу, розвитку транспорту, вільного переміщення продуктів у країні. Тому зміцнення фізичної і соціальної інфраструктури Індії має вирішальне значення для її розвитку.
Це змушує розглянути поточну фіксацію Індії на зростанні ВВП як національній панацеї. Теорія полягає у тому, що уряд, агент людей, збирає податки і натомість забезпечує суспільні блага. У цьому сенсі індійська держава - бідний агент, вона приносить мізерні і не надто якісні плоди.
Тим не менш, індійська держава продовжує брати невідповідно високу ціну з народу. Таке положення має змінитися, отримавши орієнтацію на безпосередню боротьбу з бідністю. Звісно, найкращою програмою боротьби з бідністю є економічне зростання, але воно працює лише за умови справедливого розподілу.
Тільки таке зростання може бути перетворене у високе економічне благополуччя. Замість нескінченних дискусій про високі бюджетні асигнування, Індія повинна знайти практичні шляхи для сприяння ефективним, адресним, саморегулюючим і самоокупним програмам боротьби із злиднями.
Має значення не тільки кількість грошей, що виділяються урядом. Справжнім лакмусовим папірцем витрат бюджету є те, що насправді отримують люди. Тільки комплексний підхід до реформ може відповідати очікуванням народу.
Індії не потрібно більше законів. Вона потребує більш ефективної і підзвітної влади. Їй потрібні не додаткові правила, а більша індивідуальна свобода. Економіку Індії слід звільнити від організаційного принципу державного управління, щоб основним двигуном стали індивідуальне підприємництво та креативність.
Індія знаходиться на порозі нової епохи безпрецедентного зростання. Щоб переступити його, індійці повинні виробити нові ідеї Індії - флагмана сучасної глобальної економіки, яка розкриває динаміку всіх громадян.
Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік
Переклад з англійської - Микола Жданович