"Економічна правда" запрошує на конференцію "Відбудова України: чому не слід відкладати до перемоги"

Малий бізнес зруйнуємо вщент?

Малий бізнес зруйнуємо вщент?

І ще питання. Чому влада ігнорує одноголосну критику на адресу нового податкового кодексу? Що за цим криється? Непрофесіоналізм, інтелектуальна неміч чи тривіальний особистий інтерес? Напевно, усе разом.
Середа, 15 вересня 2010, 13:03
Олег Онисько, Харків

Не дає мені спокою думка: які кінцеві цілі ставлять перед собою творці проекту податкового кодексу? Чи усвідомлюють вони сумні наслідки для економіки країни у разі прийняття їх дітища?

Тепер уже багатьом зрозуміло: за словами глави уряду про намагання створити небачені у Європі умови для малого бізнесу криється велика мильна бульбашка.

Коли вона лопне, усі побачать прагнення влади цинічно знищити малий і частково середній бізнес, а значить, і пагони середнього класу, на догоду великому капіталу. Закладений у проект кодексу механізм різко обмежує розвиток малого бізнесу.

Для України, яка прагне потрапити у "єдину європейську сім'ю" і постійно "киває" у її бік, мірилом є західні стандарти. Отже, логічно звернутися до західної статистики.

Реклама:

Політичне та економічне благополуччя розвинених країн ґрунтується на наявності численного середнього класу, який виріс у сегменті малих підприємств.

Зазвичай у таких компаніях нараховується не більше двадцяти осіб. Тим не менш, у цьому секторі економіки зайнято до 80% усіх працюючих у країні, а частка таких фірм у структурі у ВВП становить 40%.

Середній клас називають основою і гарантом стабільності держави. Будучи фінансово забезпеченим, а значить, самодостатнім і вільним, він упевнено дивиться у майбутнє і пишається своєю країною, яка створила йому такі умови.

А як ідуть справи в Україні? Дуже плачевно. У малому бізнесі зайнято лише 15% усіх працездатних громадян. Частка сектора у ВВП країни не перевищує 5%.

Причин такої безрадісної картини багато. Це і наслідки 70-річчя комуністичного тоталітаризму із стерилізацією неугодних, освічених, волелюбних і заповзятливих.

Це і результат плутанини перехідного етапу від соціалізму до капіталізму, посиленого створенням нової держави і політичною боротьбою в країні. Це і прорахунки влади в управлінні економікою протягом пострадянського періоду існування України.

В останні роки малий бізнес лише намагався зіп'ятися на ноги всупереч несприятливим обставинам. Таким чином, середній клас лише почав з'являтися.

Пропоновані урядом драконівські обмеження на ведення малого бізнесу - збільшення суми єдиного податку, скорочення максимального розміру виручки і видів діяльності, яким дозволено користуватися спрощеною системою, а також розширення прав податківців - знищать платників єдиного податку, а значить, і малий бізнес.

Він і зараз ледь зводить кінці з кінцями. Якщо ж уряд переведе підприємців на загальну систему оподаткування із збільшенням витрат і податків, використанням касових апаратів і обтяжливим штатом бухгалтерів, то армія представників малого бізнесу спочатку "протягне ноги", а потім - "протягне руки" за державною допомогою.

Не отримавши її, ці руки можуть потягнутися і до знаряддя пролетаріату.

Розрекламовані "преференції" для великого і частини середнього бізнесу, який працює за загальною системою оподаткування, - зменшення податку на прибуток і ПДВ - лише на перший погляд виглядають благом. Великий бізнес, який так радісно очікує прийняття нового податкового кодексу, буде розчарований.

Невже вимоги МВФ, який піклується лише про повернення своїх позик і через це вимагає збільшити збирання податків, могли так паралізувати інтелект чиновників?

Невже в уряді не розуміють, що після нетривалого періоду збільшення податкових надходжень внаслідок прийняття кодексу неминуче настане період стагнації економіки з масовим згортанням малого бізнесу. Далі нас чекають дефіцит товарів і послуг, соціальні потрясіння, скорочення ВВП і, нарешті, порожня держскарбниця.

Розчулює і ставлення уряду до проблеми малозабезпечених. Завдання вирішується з комуністичною прямолінійністю, за принципом "відібрати і поділити". У нашому випадку - "обібрати" тих, хто здатен прогодувати себе і виділити дотації для бідних. Якщо відносно пенсіонерів та інвалідів необхідність державної підтримки виправдана, то стосовно працездатних ледарів - ні.

Для незаможних, які бажають поповнити ряди середнього класу і при цьому здатні активно працювати над реалізацією своїх ініціатив, у країні повинні бути створені всі умови, а не навпаки. Це має стати національною ідеєю держави.

Пропоноване кодексом посилення контролю над збиранням податків і розширення повноважень фіскальних органів на тлі несприятливих умов роботи малого бізнесу, який змусять піти у тінь, створять благодатну базу для повсюдного розквіту корупції.

Відома аксіома: чим менше у чиновника можливостей і повноважень "карати-милувати", "дозволяти-забороняти", тим нижчий рівень корупції.

Кому потрібна держава тотальних злочинців, коли підприємці, щоб вижити, не зможуть не порушувати закон, а чиновники не зможуть не брати хабарі?

Податківці стоятимуть перед дилемою: з одного боку, не бачити тотальних порушень не можна, а з іншого - під тиском драконівських штрафів "годувальник", який без нагадування сам несе хабар, збанкрутує. Наслідок цієї дилеми - "розумне" закриття очей на порушення при обопільній зацікавленості.

І ще питання. Чому влада ігнорує одноголосну критику на адресу нового податкового кодексу? Що за цим криється? Непрофесіоналізм, інтелектуальна неміч чи тривіальний особистий інтерес? Напевно, усе разом.

Тут і відірваність від проблем мільйонів громадян, які "рвуть жили", щоб забезпечити свої сім'ї. І значний вплив великого капіталу на представників влади, економічні інтереси яких зосереджені аж ніяк не у сфері малого бізнесу. Це і поспіх у створенні такого об'ємного документа, і наслідок популістських передвиборних обіцянок.

Хочеться згадати основну заповідь лікаря: не нашкодь. Хотілося б порадити нашим наділеним владою мужам прислухатися до цих слів. Адже не тільки сьогодні, але й завтра їм та їхнім дітям доведеться жити у цій країні.

Я ж пропоную "соломонове рішення". Для спрощеної системи оподаткування слід ввести диференційовану шкалу сплати податків залежно від обсягу виручки.

Максимальна місячна виручка, тисяч гривень

Максимальна річна виручка, тисяч гривень

Процент обкладання податком, %

Гранична місячна величина податку, гривень

25

300

0,8

200

50

600

1,25

625

100

1200

2,0

2 000

150

1 800

3,0

4 500

Більше 150

Більше 1 800

4,0

Більше 6 000

Ця модель дозволяє реалізувати принцип справедливості: більша рентабельність і прибутковість бізнесу - більше можливостей у нього ділитися з державою. Завдяки плавності і логічності зміни шкали сплати податків залежно від виручки зникає необхідність у тіньових дробленнях бізнесу і переходу у тінь.

Застосування даної моделі істотно збільшить податкові надходження до бюджету при мінімальних потрясіннях для малого бізнесу.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: