Безробіття чи інфляція?

Безробіття чи інфляція?

Парадокс: якщо кандидат не буде обіцяти виборцям пільг, його не виберуть. Однак пільги - це видаткова частина бюджету. Ось чому не треба звинувачувати тих, хто обіцяв зайнятість і зниження податків, у невиконанні своїх обіцянок.
Четвер, 1 липня 2010, 13:47
Андрій Марінченко, генеральний директор компанії "Каліта-Фінанс Україна"

Без фінансових вливань Україна не зможе розвиватися, тому уряд, імовірно, створюватиме умови для припливу зарубіжних інвестицій. Якими будуть ці умови?

Звісно, про довгострокові інвестиції під проекти НАТО чи вступ до ЄС говорити зарано. Виняток - "Євро-2012", але тут основним інвестором є український уряд.

У цілому, іноземні інвестори працюють з Україною за принципом "другим увійти - першим вийти". Іноземний інвестор піде в країну після позитивної оцінки МВФ і після того, як українці понесуть свої гроші у банки на депозити.

Почнемо з МВФ. Усі розуміють, що завдання фонду - не у декларованих цілях, а у гарантіях для своїх інвесторів. Це такий своєрідний спільний "казан", який переймається створенням умов для входження у країну приватних інвестицій.

Жоден інвестор не здатний вплинути на курсову політику держави, а МВФ може. Жоден інвестор не може здійснити інвестиції під гарантії уряду, а МВФ може.

Як це відбувається? Чому при девальвації національної валюти першими починають втручатися представники МВФ? І чому не відбувається втручання у внутрішні справи кредитованої держави у момент зміцнення національної валюти?

Для відповіді на це питання уявімо інвестора з сумою 1 мільярд доларів. Україна бачила в основному двох видів інвесторів: ті, що працюють через фондовий ринок, і ті, що намагаються збути свій товар і репатріювати виручку.

Усі короткострокові інвестори зацікавлені продати іноземну валюту за вищим курсом, коли входять в ринок, і викупити за нижчим курсом у момент виходу. Українці все це побачили у період фінансової кризи.

То як же МВФ впливає на курсову політику? Надаючи кредит, він "влазить" у золотовалютні резерви країни і стежить, щоб національної валюти було випущено рівно стільки, скільки є в еквіваленті у резервах. Оскільки це не живі гроші, а цінні папери, що знаходяться у банках ФРС, то ніхто з інвесторів може не хвилюватися.

Ось і виходить, що МВФ не хоче, аби інфляція з'їла курсовий прибуток для своїх засновників. При цьому скільки б не декларували депутати турботу про народ, видаткову частину бюджету вони скорочують на першу ж вимогу фонду.

Скажуть підвищити пенсійний вік - підвищать. Скажуть прийняти Податковий кодекс - приймуть. При цьому не потрібно лаяти уряд. Він правильно робить.

Так, Україна змушена сліпо слухатися короткострокових інвесторів. За ними йде і благополуччя. Як зростає ВВП, можна побачити на прикладі автомобілів. Припустимо, той інвестор з 1 мільярдом - виробник французьких авто. Він постачає в Україну машини через прямі продажі, дилерів, а головне - через банки!

Навіть зараз, під час кризи, кожен може прийти в Індекс-банк, Укрсиббанк, де власники французи, і отримати кредит на придбання французького авто. Ні виробник, ні банк не постраждають - всі курсові ризики перекладені на покупця. У Парижі власники автовиробників і банку вже якось домовляться.

Так виробник зміг репатріювати свої гроші. Завдання банку - стежити за процесом.

У короткостроковій перспективі - це болісний процес, тому що гроші, такі необхідні для української економіки, йдуть за кордон. Однак у цей же період створюються нові види діяльності - ремонт автомобілів, дрібне виробництво деталей, шиномонтаж, мийки, які з території України вже нікуди не подінуться!

Схожа ситуація і в будівництві. На тлі будівельного буму з'явилося чимало невеликих фірм з виробництва металопластикових вікон, шпалер, меблів.

Другий аспект - коли люди понесуть гроші в банк. Цей фактор дуже важливий. Якою є психологія інвестування? Коли у людей виникає бажання не лише заощаджувати, а й інвестувати? Є навіть такий термін: схильність до ризику.

Основний фактор - депозитні ставки банків. Чим вони нижчі, тим менший заробіток вкладника. Тоді інвестор схильний йти з банку на інвестиційний ринок, зокрема на фондовий. З цього моменту пожвавлюється економіка.

Що ж робити із зворотним боком медалі - безробіттям?

Парадокс усіх виборчих компаній: якщо кандидат не буде обіцяти виборцям пільг, його ніколи не виберуть на високий пост. Однак пільги - це завжди видаткова частина бюджету. Ось чому не треба звинувачувати тих, хто обіцяв загальну зайнятість і зниження податків, у невиконанні своїх обіцянок.

Ще одне підступне явище - дефіцит бюджету. Коли держава витрачає надто багато, вона змушена позичати. Для цього вона продає казначейські цінні папери, викачуючи з економіки кошти, які можна було б вкласти у приватний сектор.

Скорочення бюджету спричиняє безробіття у короткостроковій перспективі - від півроку до року. Запозичення всередині країни через випуск облігацій не буде виходом. Від того, що українські банки придбають облігації замість кредитування, ситуація не покращиться. Залишається МВФ. А що йому треба, уже відомо.

Висновок: Україну очікує ріст безробіття.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!