Як видертися із кризи

Як видертися із кризи

Ринки самі по собі не стануть виходом із ситуації, принаймні, найближчим часом. Потрібні дії уряду, а це потребує ефективного і вольового політичного керівництва.
Середа, 10 лютого 2010, 13:01
Джозеф Стіґліц - професор Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки за 2001 рік. Автор нещодавно опублікованого бестселера "Вільне падіння: Америка, вільні ринки і занурення світової економіки".

Поразка на сенаторських виборах у штаті Массачусетс позбавило американських демократів 60 голосів, необхідних для прийняття законопроекту про реформу охорони здоров'я та інших законів, а також змінило американську політику - принаймні, на якийсь час. Але що говорять ці вибори про американських виборців і економіці?

Це не сповіщає про зрушення вправо, як припускають деякі експерти. Швидше за все, суть послання в тому ж, в чому була і суть послання виборців президентові Біллу Клінтону 17 років тому: "Це економіка, дурний!" І "робочі місця, робочі місця, робочі місця".

Дійсно, на іншому кінці Сполучених Штатів, виборці в Орегоні провели референдум, що підтримує збільшення податків.

Економіка США знаходиться в тяжкому стані - не дивлячись на те, що відновилося економічне зростання і банкіри знову отримують величезні премії.

Кожен шостий американець, який хотів би отримати роботу на повну ставку, не може її отримати, а 40% безробітних не працюють вже більше шести місяців.

Як вже давно усвідомили в Європі, труднощі збільшуються з ростом тривалості безробіття, так як втрачаються професійні навички та погіршуються перспективи, а заощадження тануть.

Цього року очікується 2,5-3,5 мільйона випадків позбавлення прав на закладене майно, що перевищить обсяги 2009 року.

І рік почався з того, що приблизно буде першим з численних великих банкрутств у сфері комерційної нерухомості. Навіть Бюджетне управління Конгресу передбачає, що пройде ще 5 років, перш ніж безробіття повернеться на свій нормальний рівень, тому що Америка відчуває свою власну версію "японського нездужання".

Як я писав у своїй новій книзі "Вільне падіння", президент Барак Обама вплутався в ризиковану справу на самому початку свого правління.

Замість значних змін, які були обіцяні під час його виборчої компанії, він залишив багатьох колишніх чиновників і підтримав ту ж стратегію "застосування старих технологій для виконання нових завдань".

Надання банкам значних грошових коштів було, як, здається, говорила його команда, кращим способом допомогти звичайним домовласникам і робочим.

Коли Америка при Клінтоні реформувала свою програму для бідних з підвищення добробуту, вона ставила умови тим, для кого вона призначалася: вони були змушені шукати роботу або записуватися на різні курси навчання. Але коли банки отримували фінансову підтримку, їм не було виставлено ніяких умов.

Якби спрацювала спроба Обами довести справу до кінця, він би зміг уникнути деяких великих філософських баталій. Але вона не спрацювала, і вже тривалий час народна антипатія до банків зберігається на такому високому рівні.

Обама хотів навести мости через прірву, яка стала розділяти американців, завдяки Джорджу Бушу. Але зараз ця прірва ще ширше. Його спроби догодити всім, такі очевидні за останні кілька тижнів, швидше за все не заспокоять нікого.

"Яструби дефіциту" - особливо серед банкірів, які "залягли на дно" під час надання їх установам допомоги уряду і які зараз прийшли з наміром помститися - використовують занепокоєння з приводу зростаючого дефіциту, щоб виправдати скорочення витрат.

Але ці погляди на те, як керувати економікою, не краще, ніж підхід банкірів до управління своїми власними установами.

Скорочення витрат зараз послабить економіку. Поки витрати йдуть на інвестиції, забезпечуючи помірне повернення 6%, довгостроковий борг буде зменшуватися, навіть якщо короткостроковий дефіцит буде збільшуватися.

Це станеться завдяки більш високим доходам від податків, що отримуються за рахунок збільшення випуску продукції в короткостроковий період і прискорення економічного зростання в довгостроковий період.

Намагаючись знайти золоту середину між необхідністю стимулювати економіку і задовольнити "яструбів дефіциту", Обама запропонував скорочення дефіциту, що відвернуло від нього демократів, але, одночасно, і було дуже маленьким, щоб догодити "яструбам".

Інші жести, які допомагають середньому класу американців, можливо, показують, на чиєму боці його симпатії, але вони занадто малі, щоб мати яке-небудь істотне значення.

Три речі можуть мати значення: ще один стимул, зупинка хвилі відчуження заставленого нерухомого майна, шляхом перегляду приблизно 25% іпотечних кредитів, вартість яких більше вартості будинку, і перетворення фінансової системи з метою приборкання банків.

Рік тому був момент, коли Обама, зі своїм величезним політичним капіталом, можливо, міг виконати амбітну програму і, ґрунтуючись на ці успіхи, продовжив б вирішувати інші проблеми Америки.

Але роздратування з приводу допомоги банкам, плутанина між допомогою (незважаючи на яку не почалося кредитування, як це передбачалося) і стимулом (який зробив те, що передбачалося, але був дуже слабким), а також розчарування з приводу триваючого скорочення робочих місць, значно обмежили його простір для маневру.

Дійсно, є навіть скептицизм з приводу того, чи зможе Обама реалізувати свої довгоочікувані та прострочені спроби впоратися з банками, які "занадто великі, щоб збанкрутувати", і з їх безрозсудними ризикованими діями. А без цього економіка найімовірніше в найближчому майбутньому зіткнеться з іншою кризою.

Однак більшість американців хвилює сьогоднішній економічний спад, а не завтрашній. Очікується, що економічне зростання в наступні два роки буде таким млявим, що воно навряд чи дозволить створити достатньо робочих місць для нової робочої сили, не кажучи про те, щоб повернути безробіття на прийнятний рівень.

Можливо, необмежені ринки і стали причиною цього лиха, але ринки самі по собі не стануть виходом із ситуації, принаймні, найближчим часом. Потрібні дії уряду, а це потребує ефективного і вольового політичного керівництва.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік.

Переклад з англійської - Микола Жданович

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!