Дорога у Бухенвальд

Дорога у Бухенвальд

Політики не пропадуть. Вони давно мають за кордоном рахунки, нерухомість, вчать там дітей, лікуються, там і зустрінуть старість. Всі інші можуть і далі сперечатися про НАТО, мову, УПА і дивитися Шустера.
Вівторок, 19 січня 2010, 12:39
Юрій Шпак, економіст

Інфраструктура України у занепаді і вимагає негайної реконструкції. Базові інфраструктурні потреби держави перевищують 200 мільярдів доларів.

Потреба

Вартість,
млрд. дол.

 Будівництво нових атомних енергоблоків*

30,0

 Будівництво ядерного сховища*

0,4

 Реконструкція блоків ТЕС*

1,0

 Автомобільні дороги

131,0

 Будівництво мостів*

7,0

 Реконструкція аеропортів, морських портів

21,1

 Газопровідна система*

3,0

 ГТС

2,8

 ЖКГ*

10,2

 ВСЬОГО

206,5

* - критично важливі напрямки фінансування, що впливають на безпеку життєдіяльності людей

Тільки для відновлення безпечних умов життя громадян державі необхідно знайти 51,4 мільярда доларів. І це без врахування таких фундаментальних сфер, як потреби армії, охорона здоров'я, освіта та судочинство.

За всю новітню історію капіталовкладення України коливалися у діапазоні 20-23% від ВВП.

Так, у 2008 році ВВП склав 117 мільярдів доларів, загальні інвестиції - 28 мільярдів доларів. Годі й казати, що під час економічної кризи, у жовтні 2009 року, зовнішні інвестиції скоротилися до 3,9 мільярда доларів. Однак вони ішли не на інфраструктурні потреби, а переважно у фінансовий сектор.

Тимчасом уряд провадить популістську політику, збільшуючи зовнішній борг та спрямовуючи кошти на латання дірок. Про завтрашній день думати нікому.

Чому Україна не має жодних шансів вибратися з інфраструктурного колапсу?

Висока корупція збільшує вартість інвестиційних проектів чи не удвічі, а бюрократичний апарат уповільнює економічний цикл і створює систематичні перепони для бізнесу.

Законодавча база відсутня або не досконала, зокрема закон про концесії, а права власності не гарантовані. Крім того, інвестиції в інфраструктуру мають довгостроковий характер і низьку рентабельність.

Наразі інвестиції в Україну є здебільшого спекулятивними. Чиновники зацікавлені у швидкому корупційному збагачені і живуть за принципом "після нас хоч потоп".

Навіть при наявності ідеальної України без корупції і з ефективним законодавством, що є повною утопією, обсяг необхідних капітальних інвестицій вже настільки великий, що економіка просто не зможе їх освоїти.

Китай у кращі часи інвестував в основні фонди біля 35% ВВП. Україна виділяла 25-28 мільярдів доларів, у кризу ж ця сума скоротиться до 15 мільярдів доларів.

При цьому значна частина цих інвестицій піде у фінансовий сектор та виробництво, а на інфраструктурні проекти залишаться "сльози" - максимум 5 мільярдів доларів, з яких половина буде вкрадена.

І поки влада лататиме одні дірки, з'являтимуться інші, вдвічі більші, у вигляді техногенних катастроф та аварій. Ліквідація їхніх наслідків коштуватиме надто дорого, а прірва наближатиметься надто швидко. Радянський інфраструктурний спадок вичерпано, кваліфіковані працівники і наукова база втрачені.

Якщо розвинені країни світу входять в постіндустріальну епоху, то Україна прямує в епоху деіндустріалізації.

Оскільки влада втрачає важелі впливу на політичну і економічну ситуацію, вона покладе всю відповідальність на плечі іноземних корпорацій, які завжди готові поглинути будь-яку державу з сировинним і земельним потенціалом.

Для такої держави вистачить однієї АЕС та кількох потужних ТЕЦ для шкідливого металургійного та хімічного виробництва. Гаряча вода та опалення стануть для громадян предметами розкоші.

Укрзалізницю приватизують, автотранспортну і залізничну інфраструктуру розбудують для більш ефективного вивезення сировини та напівфабрикатів. Нові сховища ядерних відходів обслуговуватимуть не тільки для українські АЕС.

Політики і можновладці не пропадуть. Вони вже давно мають за кордоном рахунки, нерухомість, вчать там своїх дітей, лікуються, там і зустрінуть старість. Всі інші можуть і далі сперечатися про НАТО, мову, УПА і дивитися Шустера.

"Кожному своє", - написано на воротах концтабору Бухенвальд. Саме цей вислів стає прапором новітнього Бухенвальда, у який перетворюється Україна.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!