Справа - один консерватор

Справа - один консерватор

Великому бізнесу не потрібна демократія, бо він здатний впливати на владу і без неї, купуючи вплив. Влада, у свою чергу, через куплений вплив залежна від нього.
Вівторок, 12 січня 2010, 14:51
Борис Кушнірук - економіст, заступник керівника центрального виборчого штабу кандидата в президенти України Юрія Костенка. Стаття готувалася за підтримки Романа Соломонюка - магістра політології Університету ім. Фрідріха-Шиллера, Німеччина.

Ідея "Економічної правди" проаналізувати відповіді кандидатів у президенти України є, безперечно, цікавою. Хоча, як точно зауважила редакція, така експертна оцінка не може бути істиною в останній інстанції.

У зв'язку з цим хотілось би висловити деякі додаткові аргументи на підтримку тез, задекларованих УНП, та певні міркування, які не збігаються з думкою експертів.

Українська народна партія, на відміну від інших політичних бізнес-проектів, орієнтованих на лідера, є єдиною класичною європейською правоцентристською консервативною партією в Україні. Жодної іншої правоцентристської партії в Україні не було раніше і не існує зараз.

Інтереси малого та середнього бізнесу, які захищає УНП, об'єктивно орієнтовані на розвиток власної української держави.

Його представники за своєю природою є національно-патріотичними та зацікавленими в існуванні сильної національної демократичної держави з національною ідеологією із всіма її ознаками. Аргументи наступні.

1. "Середняку" потрібне верховенство права, бо він не може купити політичний вплив для захисту власних інтересів так, як це робить великий бізнес, а може тільки сподіватися на державну політику рівних можливостей.

Кожна людина має отримати можливість реалізувати свій талант для отримання прибутку, бо саме ця людина створює робочі місця, забезпечує себе, свою сім'ю і є основою сильної держави.

2. Він, "середняк", прагне розвитку внутрішнього ринку та його захисту, оскільки саме тут він заробляє гроші, створює робочі місця і свій добробут.

3. Йому потрібна справедлива конкуренція і рівні умови, бо він може розраховувати тільки на себе, а будь-яке обмеження можливостей для внутрішньої конкуренції чи створення несприятливих умов для ведення бізнесу веде до занепаду малого і середнього підприємництва, а відтак - і до його власного збідніння.

4. Мале і середнє підприємництво є основою середнього класу, над яким важко встановити авторитарний контроль, бо цим людям є що втрачати. Достатньо показовим можна вважати той факт, що головною рушійною силою Майдану 2004 року були саме представники малого та середнього бізнесу.

5. Мале і середнє підприємництво є традиційною формою господарювання українців.

Навіть у часи бездержавності українці могли ефективно захищати власні культурні і політичні права саме завдяки існуванню сильного підприємницького класу середняків, які засновували школи, підприємства, кооперативи, друкували книжки, виходили на зовнішні ринки і були спонсорами українських політичних партій.

На сприяння та захист інтересів малих і середніх підприємців, до яких належать також селяни, оскільки одноосібники та фермери є чи не основними виробниками аграрної продукції в Україні, спрямована програма кандидата від УНП: "Роби, купуй, захищай українське!".

Ми виходимо з того, що сьогодні малий підприємець, котрий створює робоче місце собі і іншим, не просто залишився без державної підтримки, а навіть знищується нею, оскільки в умовах олігархічної системи держава звертає увагу лише на інтереси великого бізнесу, що виріс, паразитуючи на залишках радянської планової економіки.

УНП прагне, в першу чергу, не посилення відповідальності за політичну та економічну корупцію, а усунення причин, які її породжують.

Невід'ємною складовою сприяння національному малому і середньому підприємництву є захист національних атрибутів українського народу - мови та історичної пам'яті, які насправді тісно пов'язані з економікою.

Ліберальна модель розвитку економіки передбачає максимальну економічну свободу для суб'єктів підприємницької діяльності та мінімальний вплив на них з боку держави.

Природа вільного ринку, і це доведено економічною теорією та ще більш переконливою практикою, штовхає бізнес до постійного укрупнення, монополізму та нечесної конкуренції, а це, у свою чергу, робить умови функціонування малого та середнього підприємництва менш сприятливими.

Великий бізнес об'єктивно є інтернаціональним та космополітичним, а тому він менш зацікавлений в існуванні сильної національної держави. Доводи такі.

1. Великий бізнес має достатньо ресурсів, щоб купувати політичний вплив. Йому достатньо існуючих корупційних механізмів. Саме тому в Україні так багато різних партій, які насправді є політичними бізнес-проектами. Ці партії легко змінюють назву та свою ідеологію в залежності від інтересів власника та зникають разом з ним.

2. Крупний бізнес природно прагне знищення конкуренції і встановлення монополії, бо це для нього дешевше, не потребує частої зміни чи вдосконалення технології, інвестування значних коштів у переобладнання. Типовим прикладом є стан металургійного комплексу та хімічної промисловості в Україні.

3. Великий бізнес більше орієнтований на зовнішні ринки, заробляє там основні кошти, а тому не потребує захисту внутрішнього ринку.

4. Оскільки великий бізнес є інтернаціональним, то і його інтереси більшою мірою знаходяться поза межами національної держави.

У такій ситуації доступ до якогось вигідного зовнішнього ресурсу часто стоїть вище, ніж інтереси безпеки держави. Прикладів такої поведінки сучасної української еліти є безліч, зокрема, в енергетичній сфері.

Тобто, великому бізнесу потрібна слабка держава, котру можна використати у власних цілях. Саме тому захисники інтересів великого бізнесу досить часто агресивно борються з усім національним.

5. Великому бізнесу не обов'язково потрібна демократія, бо він здатний впливати на владу і без неї, купуючи вплив. Він більше залежний від влади, бо його легше контролювати. Влада, у свою чергу, через куплений вплив залежна від нього.

6. Великий бізнес покладається на державу у кризових ситуаціях, коли для власного виживання використовуються кошти громадян - платників податків. Показова ситуація під час останньої кризи, коли допомогу отримали металургія, хімічний комплекс та інші великі підприємства.

Інший приклад: 90% державної допомоги сільському господарству розподіляється серед 15% виробників аграрної продукції, а малим виробникам, що продукують до 65% овочівництва, перепадає лише 10% державної допомоги, бо вони не мають можливості купувати вплив.

Саме захист інтересів великого бізнесу пропонує ряд ліберально налаштованих кандидатів, виступаючи проти фетишизації національної ідеї та абсолютизуючи економічні інтереси, спрямовані проти національної держави.

Ці кандидати відстоюють також крупнотоварне сільськогосподарське виробництво. Це призведе до перетворення селян у батраків на чужій землі та знищення земель, бо велике підприємство у сільській місцевості дбає передусім про власні прибутки.

Україна ризикує перетворитися на Латинську Америку, де видобувна промисловість знаходиться у руках іноземців, а сільське господарство - у руках латифундистів.

Кандидати-ліберали виступають за приватизацію української газотранспортної системи чи створення на її базі консорціуму, що практично вестиме до її приватизації в інтересах певних міжнародних великих монополій.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!