Банкрутство як шанс

Банкрутство як шанс

Чому політики захищають банки, які топчуть життя людей? І в той же час карають простих українців, які через кризу не можуть сплатити грабіжницькі відсотки за банківськими позиками?
Четвер, 5 листопада 2009, 17:19
Анатолій Родзинський, Союз банківських клієнтів

Під час кризи втрачають всі, однак власний фінансовий крах людини залишає її один на один з бідою і змушує вважати себе невдахою.

Слово "банкрут" часто лунає як вирок, але банкрутами ставали і стають величезні компанії та найвідоміші люди планети. Для них банкрутство - не кінець життя, а новий етап, можливість почати все спочатку.

Банкрутами ставали президенти, мільярдери, промисловці, актори, письменники, музиканти, спортсмени. Усі вони мали величезні прибутки, пережили крах і знову піднялися на вершину бізнесу і слави. Ось вони, американські банкрути.

Акторка Кім Бесінджер повідомила про своє банкрутство у 1993 році, коли суд зобов'язав її сплатити студії "Мейн Лайн Пікчерс" 8,1 мільйона доларів за відмову від усного контракту, за яким вона повинна була зіграти головну роль у чорній комедії.

Раніше Бесінджер інвестувала більш ніж 20 мільйонів у рідне місто Брейзелтон, штат Джорджія, але зазнала фіаско і змогла повернути лише 1 мільйон, що не дозволило погасити борг. Пізніше акторка опротестувала рішення суду, досягла із студією мирової угоди та через кілька років зіграла у "Секретах Лос-Анджелеса".

Співачка Тоні Брекстон, яка продала більше ніж 15 мільйонів дисків по всьому світу, оголосила себе банкрутом у 1995 році. Казали, що співачка зробила це для того, щоб розірвати контракт із студією LaFace.

На момент оголошення банкрутства Брекстон мала борг у 3,9 мільйона доларів, а вся її власність, в тому числі і дві премії Гремі, які співачка отримала у 1997 році, була виставлена на торги, щоб розрахуватися з кредиторами. Не дивлячись на конфлікт із студією, Брекстон у 1999 році уклала з нею новий контракт на 25 мільйонів доларів.

Режисер Френсіс Форд Копола, п'ятикратний лауреат "Оскара", до виходу першої частини "Хрещеного батька" заборгував 300 тисяч доларів. Після гучного провалу мюзиклу "Від усього серця" у 1982 році він почав процедуру банкрутства. Потім позичив гроші у матері і зайнявся виноробством, завдяки чому знову розбагатів.

Уолт Дісней давно асоціюється з Мікі Маусом та Діснейлендом, але його праця не завжди була прибутковою.

У 1921 році він заснував компанію Laugh-O-Gram Corporation у Канзас-Сіті. А через два роки його фінансові партнери вийшли з бізнесу, і підприємець був вимушений визнати себе банкрутом. Це був знак: після провалу Дісней поїхав до Голівуду і став найдорожчим мультиплікатором планети.

Репер MC Хамер був мегазіркою у 1980-1990 роках, але 1996 року оголосив себе банкрутом, маючи 13,7 мільйона доларів боргу. Стенлі Берел, відомий як Хамер, миттєво завоював музичний Олімп, купив будинок за 30 мільйонів доларів та заробляв 500 тисяч доларів на місяць. Зараз він проповідник та ведучий телешоу.

Мілтон Херші, засновник корпорації "Херші", успіху досяг не одразу. Його родина часто переїжджала, тому Мілтону вдалося закінчити лише чотири класи. Пізніше він вчився на друкаря, але не захотів пов'язувати своє життя з видавничою справою. Він зайнявся кондитерським бізнесом. Перші чотири спроби були невдалими, і Херші оголосив себе банкрутом. Зате з п'ятого разу він створив величезну корпорацію.

Актор Дон Джонсон, зірка серіалу "Поліція Майямі", оголосив себе банкрутом у 2004 році, щоб його ранчо у Колорадо вартістю 20 мільйонів доларів не продали з аукціону. Йому вдалося зберегти ранчо, і пізніше актор розрахувався з усіма боргами.

Телеведучий Ларі Кінг за свою кар'єру узяв інтерв'ю більш ніж у 30 тисяч людей, але на початку шляху до слави ледве не розорився. Він був винен 352 тисячі доларів, його звинуватили у великій крадіжці. Звинувачення потім зняли, але у 1978 році Кінгу довелося визнати себе банкрутом. Зараз він - найуспішніший ведучий світу.

Авраам Лінкольн, 18 президент США, оголосив себе банкрутом у 1833 році і 17 років повертав борги друзям, які позичили йому грошей для відкриття своєї справи. Лише через 30 років він досяг головної мети - став президентом Сполучених Штатів.

Актор Берт Рейнолдс заборгував 10 мільйонів доларів і оголосив себе банкрутом після розлучення у 1996 році. Пізніше він отримав премію "Золотий глобус" за кращу чоловічу роль другого плану у фільмі "Ночі в стилі бугі".

Мільярдер Дональд Трамп у 1990 році мав борг у 900 мільйонів доларів, для погашення якого треба було продати багато власних підприємств. Однак Трамп зміг реструктурувати борг і знову повернувся до керування фінансовою імперією.

Письменник Марк Твен збанкрутував у 1894 році через невдалі капіталовкладення - він інвестував у винаходи. До того ж, розорилося його видавництво. Протягом року Твен мандрував з лекціями по світу, щоб сплатити борги.

Усі ці люди після банкрутства знову стали успішними. І головне, що їхня країна дала їм такий шанс. А що заважає українським чиновники захистити своїх громадян?

В Америці десятки топ-менеджерів банків та фінансових установ, які зловживали довірою та грошами своїх клієнтів, сидять у тюрмі. А скільки простих американських банкрутів пригнуто до кримінальної відповідальності? Жодного!

Чому ж в Україні деякі політики захищають банки, які заробляють мільярди та топчуть життя людей? І в той же час хочуть карати "маленьких" українців, які через кризу не можуть сплатити грабіжницькі відсотки та штрафи за банківськими позиками?

У процедурі банкрутства людина втрачає все своє майно, гроші йдуть банкам, а людина отримує лише можливість почати все з нуля. Сьогодні не існує більш вигідного для банків варіанту отримання грошей з неплатоспроможного боржника.

Люди, які зважилися на банкрутство, не просять фінансової допомоги, їм потрібна законна пільга від держави, щоб далі заробляти гроші і годувати себе та свої родини.

Нинішні банкрути - це найбільш ініціативні українці. Через кризу вони стали неплатоспроможними, але можуть і готові знову стати локомотивом економічного зростання країни. І тому вони потребують державного сприяння та захисту.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!