Як торгувати кліматом

Як торгувати кліматом

Недавні шторми та повені на Філіппінах і у В'єтнамі залишили без житла і занапастили тисячі людей. Кліматична бомба відраховує час, і розробники стратегії ясно відчувають: зволікати не можна.
Вівторок, 6 жовтня 2009, 12:47
Норіна Хертц - професор у Школі фінансів Дюзенберга в Амстердамі, науковий співробітник у Школі бізнесу Judge при Кембриджському університеті. Автор книги "Безмовне поглинання. Глобальний капіталізм і смерть демократії".

Коли посміхається панда, весь світ аплодує. Принаймні, так здавалося після останньої промови китайського президента Ху Цзиньтао в ООН. Судячи з того, як більшість засобів масової інформації відреагували на його слова, здавалося, що Китай справді зробив важливу заяву з приводу зниження викидів парникових газів.

Втім, це не так. Президент лише сказав, що Китай зараз змушений спробувати утримати рівень викидів у відомих межах. Але що означають слова "спробувати" і "відомих"? Один наближений до китайської адміністрації товариш, коли я на нього натиснула, сказав мені: "Все, що було сказано, було досить безглуздо".

Справді, не було поставлено жодних специфічних цілей. "Озеленення" уряду - стара новина, про це знає кожен експерт. Офіційною політикою Китаю в останні роки було зробити зростання ВВП "зеленішим". Але не за рахунок зниження зростання - а Китай планує рости досить швидко.

Принаймні, панда посміхнулася. Бідний Барак Обама навіть не смів і таке запропонувати. Він не давав обіцянок скоротити викиди у Штатах. З огляду на те, що Обама зараз втрачає голоси у битвах за реформу охорони здоров'я, цікаво, як багато часу й енергії буде у нього на накази з охорони навколишнього середовища.

Якщо все, що світ отримав від зустрічі глав урядів на генеральній асамблеї ООН, було риторикою, то гіршою новиною є те, що він отримав те саме від зустрічі великої двадцятки у Піттсбурзі. Я запитала в одного з учасників, що було запропоновано з вирішення проблеми зміни клімату. "Слова, тільки слова", - відповів він.

Все це досить сумно, якщо враховувати, що залишилося два місяці до самміту щодо зміни клімату у Копенгагені. Передбачається, що там приймуть угоду, яка замінить Кіотський протокол. Можливо, смуток не охоплює лише учасників переговорів.

Розробники стратегії мають більше тисячі пунктів, які потрібно узгоджувати. З багатьма з цих людей я недавно спілкувалася. За їх словами, що не бачать, як може бути досягнута будь-яка значима угода до грудня.

Насправді, за лаштунками усі готуються до "Копенгагену-2". Якщо у грудні і зроблять яку-небудь спільну заяву, навряд чи вона міститиме важливу інформацію.

"Копенгаген-1" неодмінно провалиться, бо він повністю присвячений кліматичним змінам. Хоча скорочення викидів і угода щодо фінансування є головною метою, геополітична реальність полягає у тому, що кліматичні зміни не можна відокремити від торгівлі та дискусій про курси обміну валют, МВФ та реформи ООН.

Існує правило quid pro quo - послуга за послугу. Про це прямолінійно ніхто не говорить, але взаємні поступки мають бути досягнені між переговорами, а не під час їх проведення. Ми не побачимо якоїсь осмисленої дії щодо запобігання змін клімату, якщо вона не буде погоджена з урахуванням більш широких проблем.

Це означає, що питання слід винести за межі його справжніх рамок. Треба бути реалістом, щоб зрозуміти: позиція, скажімо, Бразилії з приводу вирубки тропічних лісів залежатиме від того, чи дадуть їй місце у Раді безпеки ООН. Треба бути досить досвідченим, щоб зрозуміти: якщо Китай відчуває тиск через підтримку курсу юаня, він навряд чи візьме зобов'язання щодо скорочення викидів.

Розширення рамок наступного раунду, щоб використати у якості "козирної карти" більше тем, ускладнить перемови. Але іншого способу зрушити процес з місця нема.

Хвилює те, що "Копенгаген-2" не тільки буде змушений подолати ці труднощі - він повинен зробити це менше, ніж за п'ять років. Кліматична бомба відраховує час, і розробники стратегії ясно відчувають: зволікати не можна.

Міжурядова комісія з кліматичних змін ООН попередила: якщо викиди не знизяться до 2015 року, а почнуть скорочуватися тільки потім, світ досягне точки неповернення. Наразі ж загальна тенденція така, що обсяги викидів лише збільшуються.

На цьому етапі сценарій колапсу з посухою, підвищенням рівня моря, повенями, війнами за ресурси та джерела енергії стане реальністю. Недавні шторми та повені на Філіппінах і у В'єтнамі залишили без житла і занапастили тисячі людей. Це тільки початок. Ось перед якою проблемою ми стоїмо зараз.

Переговори з питань зміни клімату, можливо, найбільш важливі у наш час, тому що їх результат визначить долю планети. Важливо, щоб вони відбувалися у межах структур і рамок, які гарантуватимуть прийняття угоди, якщо будуть обговорюватися інші важливі багатосторонні питання.

Світові уряду повинні вміти торгуватися, якщо панди і президенти повинні будуть зробити щось більше, ніж просто посміхнутися.

Авторське право: Project Syndicate, 2009.

Переклад з англійської Миколи Ждановича

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua