Японія: гармонійний занепад

Японія: гармонійний занепад

Застій - мовчазний колективний вибір, зроблений більшістю країни. Чи хочуть сьогоднішні японці працювати більше, аби наздогнати Америку і стати лідером економічного розвитку в Азії?
Середа, 16 вересня 2009, 14:32
Гі Сорман - французький філософ, економіст, автор книги "Імперія брехні".

Забудьте все те, що ви чули про працьовитих японських службовців: з початку 1990 років японці значно послабили свої трудові традиції. Справді, економіст Токійського університету Фуміо Хайаші продемонстрував, що основною причиною двадцятирічної стагнації Японії стало зниження кількості роботи, що виконується японцями.

Уряд сам показав приклад, вирішивши закрити громадські адміністративні будівлі по суботах. Потім були банки Японії. З 1988 року по 1993 рік офіційний робочий тиждень скоротився на 10% - з 44 до 40 годин. Усе це допомогло поставити післявоєнне японське економічне "диво" на коліна.

У секторі обслуговування спад ще більший, ніж у виробництві, тому що надання послуг великою мірою регулюється і частково закрите для іноземної конкуренції. У роздрібному секторі, що забезпечує роботою величезну кількість некваліфікованих робітників, продуктивність зараз на 25% нижча, ніж у Західній Європі.

Колишній прем'єр-міністр Хунічіро Коіцумі, який обіймав посаду у 2000-2004 роках, і його міністр фінансів Хеіцо Такінакі зрозуміли, але, на жаль, пізно, що Японія здає свої позиції у продуктивності. Вони спробували компенсувати скорочення робочого часу за рахунок приватизації і ослаблення втручання держави в економіку.

Могутні бюрократи Японії, що ностальгують за моделлю розвитку 1960 років, за допомогою якої уряд і його близькі ділові друзі підживлювали японське диво, посилено протидіяли цьому сміливому рішенню на користь вільного ринку.

Втім, їхня модель застаріла, бо Японія зараз конкурує безпосередньо з багатьма іншими азійськими та неазійськими країнами, де робітничі традиції схожі на традиції, поширені серед японців.

Більше того, громадська думка ніколи не підтримувала політику Коіцумі, про яку як тоді, так і зараз безпідставно говорили як про джерело нерівності. Але це помилкове твердження: спекуляції з нерухомістю, а не приватизація, були справжнім джерелом незаслуженого багатства в Японії.

Незважаючи на це, Демократична партія Японії, яка нещодавно перемогла на виборах, змогла прив'язати свої звинувачення до політики вільного ринку. Ця перемога підтвердила популярне бажання японців не наслідувати американську модель вільного ринку.

Заяви голови партії Юкіо Хатоями не мають економічного сенсу, він говорить, що зростання економіки - це важливо, але щастя - понад усе. Тим не менш, це думка відбиває настрої багатьох японців.

Припустивши, що Хайаші і Такенака праві щодо причин стагнації Японії, потрібно запитати: чи хочуть сьогоднішні японці працювати більше, аби наздогнати Америку і стати лідером економічного розвитку в Азії? Застій - мовчазний колективний вибір, зроблений більшістю країни. Чи це вважали за краще японці?

Половина населення Японії - пенсіонери або люди передпенсійного віку. Вони дуже багато працювали, щоб досягти високого рівня комфорту. Завдяки їм, незважаючи на хвору економіку "втраченого" десятиліття, доходи японців усе ще вищі, ніж у Європі.

Більш того, безробіття тут нижче, ніж у західному світі. Непродуктивний сектор розподілу приймає молодих людей, які не можуть знайти кращу роботу. Таким чином, застійна Японія залишається мирним і досить консервативним суспільством.

І навпаки, високий рівень зростання вимагатиме від службовців зменшення кількості перерв для гри в гольф і стане причиною значної імміграції в країну, непристосовану до іноземного проникнення і чужих традицій. Чи справді японці готові до цього?

Більшість японців задоволені тим типом суспільства, що вони збудували. Вони сприймають американців і європейців як людей, що постійно думають про гроші. І вони, здається, готові змиритися з деякими застоєм як платою за те, щоб залишатися справжніми японцями. Хатояма розуміє це, саме тому він виграв нещодавні вибори.

Розмови Хатояма про "нью ейдж" - нове століття, які звучать дивно із західної точки зору, гармоніюють з японським шляхом: це країна, де тисячі культових лідерів пропонують безліч доріг до щастя, зокрема, суміщаючи "нью ейдж" і дзен-буддизм.

Як довго зможе Японія підтримувати цей період гармонійного застою?

Японська високотехнологічна промисловість залишається конкурентоспроможною, країна все ще друга у світі за обсягом експорту. Вона зберігає новаторську економіку, яка реєструє щороку більше нових патентів, ніж усі європейські країни. Вона друга тільки після США і завжди попереду Китаю та Індії.

150 мільйонів японців усе ще виробляють набагато більше, ніж 2,5 мільярда китайців та індійців.

Років через десять Японія, можливо, втратить свій статус на користь решти Азії. Застій уже має великий вплив на молодь Японії, якій стає все важче знайти робоче місце, не кажучи про довічну роботу у провідній світовій компанії.

Підлітки знають, що у них буде менше можливостей, ніж було у їхніх батьків. Як вони оплачуватимуть пенсії та послуги охорони здоров'я, невідомо.

Ще більше тривожить відсутність відкритих дебатів з цих питань. Японія - закрите суспільство. Вважається, що тут усі мають уявлення про стан справ. Преса дуже обережна, щоб не спровокувати соціальні заворушення.

Складні питання не ставляться, а прямі відповіді вважаються образливими і грубими. Іноземці можуть робити коментарі, але їхні поради, як правило, ігноруються.

Японцям може здаватися, що економічна потужність дозволить їх не відмовлятися від своїх звичок. Можливо, але вони повинні пам'ятати слова Ернеста Хемінгуея про те, як настає банкрутство: "Спочатку повільно, а потім повністю і відразу".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua