Країна рабів чи банкрутів?

Країна рабів чи банкрутів?

Немає нічого страшного у тому, що Україна стане державою банкрутів. Бо в іншому випадку Україна стане державою-банкрутом.
Четвер, 30 липня 2009, 16:21
Анатолій Родзинський, генеральний директор Консультаційного центру з питань банкрутства

Банкрутство - це законний спосіб почати нове життя без боргів та визнаний світом інструмент, який дозволяє відновити свою платоспроможність, не повертаючи борги, тим, хто не має такої можливості.

Цілком зрозуміло, коли юристи банків всілякими засобами переконують українців нести установам останні гроші, щоб розрахуватися за кредит.

Самі ж банки не чують прохань про пом'якшення умов угод, залякують страшними штрафами, витягують гроші з порожніх кишень. Але ж кошти у людей, які втратили заробіток через кризу, не з'являться завдяки агітації банківських експертів.

Словом "банкрут" лякають пересічних українців. Їм кажуть: якщо скористаєтеся своїм законним правом на банкрутство, то довіку заплямуєте свою "кредитну історію" і більше ніколи не отримаєте позику.

А якщо людина не може сплачувати банку навіть відсотки за кредитом, той продає заставлене майно через державну виконавчу службу за копійки, а позичальник залишається винен банку майже всю суму кредиту і стає довічним боржником.

Виконавча служба буде довічно стягувати у рахунок боргу будь-які кошти, які у нього з'являться. У цьому випадку було б дивно, якби хтось позичив йому хоча б 100 гривень. Тож про "кредитну історію" мова не йде.

Саме тому банкрутство - це вихід. Закон передбачає спрощену процедуру банкрутства для українців, після якої вони повністю відновлюють платоспроможність.

Суть банкрутства полягає у тому, що під контролем суду все майно людини продається, а гроші спрямовуються на погашення вимог кредиторів. При цьому банки отримують гроші від продажу заставленого їм майна у повному обсязі.

Людина ж нічого не отримує, окрім можливості почати життя "з нуля", але без боргів.

Альтернатива банкрутству, яку нав'язують сьогодні банківські працівники, - це довічне кредитне рабство українців перед іноземними банками. Але кому це потрібно?

Давайте розглянемо, які юридичні наслідки можуть спричинити угоди, укладені з другом-підприємцем.

Підставою для порушення судом справи про банкрутство є дві умови: "необхідна" та "достатня". Людина повинна бути зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності і не мати можливості протягом трьох місяців виконувати грошові зобов'язання за договорами, пов'язаними з її підприємницькою діяльністю.

На жаль, закон дещо обмежує право українців на банкрутство, але закиди банкірів щодо фіктивності такої процедури не мають підстав.

Люди справді неплатоспроможні - вони не можуть сплачувати банкам кошти за рахунок прибутків від підприємницької діяльності або зарплати, а також не здатні погасити кредит, продавши заставлене майно, оскільки його вартість знизилася у декілька разів.

Таким чином, ситуація, що склалася, повністю відповідає "духу" закону. Більшість українців, отримуючи у банках позики у сумі більше 10 тисяч доларів, як правило, були зареєстровані підприємцями, і банк аналізував їхні доходи як підприємницькі.

Банки усвідомлювали, що вони видають кредити на підприємницьку діяльність, але для зменшення власного оподаткування вказували, що надають гроші на "споживчі потреби".

Договір, який підтверджує борг, пов'язаний з підприємницькою діяльністю, є дійсним і не може бути визнаним "фіктивним", доки сторони не скажуть, що вони не здійснювали ніяких дій на його виконання.

Більше того, суд, що визнає людину банкрутом, зобов'язаний перевірити та витребувати докази, що підтверджують наявність у людини зобов'язань, пов'язаних з її підприємницькою діяльністю, тому закиди щодо "фіктивності" недоречні.

Борги людей за кредитами на нерухомість та автомобілі майже ніякого стосунку до депозитів фізичних осіб не мають. Ці кредити масово видавалися банками з іноземним капіталом за рахунок позик, отриманих за кордоном. Тобто, це були кошти, що прийшли в Україну для заробітку шалених спекулятивних відсотків.

Відкриті джерела стверджують: співвідношення депозитів фізичних осіб до виданих кредитів банками з іноземним капіталом - Укрсиббанком, Укрсоцбанком, ВТБ, Альфа-банком - не перевищує 15%.

Коли банківські експерти кажуть про 60%, маються на увазі Укрпромбанк, "Надра", "Київ" та "Родовід", де гроші вкладників були виведені у невідомому напрямку менеджментом самих установ.

І все це не має жодного стосунку до кредитів фізичних осіб. Тобто якби навіть завтра всі українці повністю погасили свої позики, вкладники все одно не отримали б гроші.

Якими можуть бути наслідки застосування процедури банкрутства для позичальників, банків та економіки в цілому?

Банкрутство - це цілком позитивний для всіх сторін інструмент, що дозволяє досягнути компромісу. І хто б що не казав - іншого законного виходу нема.

Банки тільки виграють від добровільного банкрутства позичальників, оскільки швидше отримають гроші, особливо у порівнянні з процедурою звичайного виконавчого провадження. Вони також вивільнять резерви - кошти, "заморожені" на рахунках НБУ в об'ємі, що дорівнює непогашеній заборгованості.

Банкрутству клієнта банк має тільки одну альтернативу - роками судитися з позичальником. А потім, навіть якщо банк отримає рішення суду на свою користь, державна виконавча служба буде тягнути виконавче провадження довіку.

Потім заставлене майно буде продане за копійки "своїм" людям, і весь цей час банк буде втрачати відсотки на гроші, "заморожені" у резерві. Загальна сума цих відсотків все одно перевищить кошти, отримані від продажу заставленого майна. Та й з людей все одно нічого взяти. Так у чому ж тоді сенс залякування банками своїх же клієнтів?

Після банкрутства людина втратить майно, але отримає право на "нове життя" без боргів, у якому розум вже не буде затьмарений банківським кредитним гіпнозом.

Держава отримає справних платників податків, які розпочнуть підприємницьку діяльність. В іншому випадку, мільйони "кредитних рабів" випадуть з економіки.

Який же вихід, якщо не банкрутство? Іншого виходу нема.

Банки - це підприємства, створені заради прибутку своїх власників. І вони повинні змиритися з втратою частини своїх грошей, у той час як мільйони українців позбулися всього, що у них було.

Банки у США протягом року списали більше 30 мільярдів доларів. У Європі та Азії - аналогічні тенденції. Чому ж вітчизняні установи відмовляються списувати борги?

Банки, зупинивши кредитування, призвели до різкого падіння цін на нерухомість і тепер її можна скупити за копійки. Де це першоджерело, у якому іноземні банки взяли гроші, а їхні українські "дочки" видали валютні кредити українцям?

Немає нічого страшного у тому, що Україна стане державою банкрутів. Бо в іншому випадку Україна стане державою-банкрутом.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!