Пам'ятка для кредиторів, або Як не платити кредити, а майно залишити собі

Пам'ятка для кредиторів, або Як не платити кредити, а майно залишити собі

Родич або друг позичальника викуповує його ж квартиру чи машину за майже 10% від первісної ціни. І за власним бажанням дарує її щасливому банкруту.
Четвер, 23 квітня 2009, 12:48
Олег Дейнека, телеведучий, голова Асоціації експертів медіа і права

лопці, навіщо ви це всім розказуєте?! Розумієте, що може початися?! А ми, банки, працюємо і з міліцією, і з судами, і маємо такі ж довгі руки! Тому краще - мовчіть!".

Такі дешеві погрози я вислухував по мобільному одразу ж після прес-конференції, де разом з правозахисниками роз'яснював мільйонам українців, як вони самотужки і абсолютно законно можуть відмовитися сплачувати валютні кредити і залишитися власниками свого майна, заставленого у банках.

Такі ж дзвінки того дня отримали і мої колеги, пожалкувавши, що погодилися надати присутнім на цій "пресусі" свої контактні номери.

Про необхідність захисту мільйонів українців, які з початком кризи опинилися під безпрецедентним тиском банків, сьогодні не говорить лише ледачий. І саме цією "говорильнею" практично всі політичні партії та проекти сподіваються вирішити свої завдання.

Одні маргінали закликають людей просто не бачити кризу і боротися з журналістами, які будуть про неї говорити.

Другі пропонують гудіти автосигналами і кричати "Дістали!".

Треті самі розмальовують паркани і заманюють українців на Майдан закликом "Геть усіх!". А от найбільші політсили, виявившись і найбільш поміркованими, закликають невдоволених вигнати лише окремих осіб - уряд і президента.

Та жоден з політиків, сподіваючись звабити пересічного українця гарячою темою, так і не допоміг йому врятуватися від скрути. Бо для них чим гірше - тим краще! Просто як в народній мудрості: війна - неначе мати рідна!

Розповідати про кризу з телеекрану - одна справа. Зовсім інша - слухати своїх друзів і колег, до яких щодня по сто разів дзвонять представники банків і колектори, погрожують вивезенням "у ліс", направляють циганок і віщунів, які зустрічають дітей позичальників під школою або вдираються до їхніх літніх батьків і проводять "ненав'язливі бесіди".

Такого аморального тиску зазнали навіть відомі на всю країну телеведучі і журналісти з 5-го каналу, Інтеру, НТН, які разом з мільйонами пересічних громадян країни через кризу також опинилися не в змозі погашати узяті кредити.

Тоді ж я почав цікавитися - як можна допомогти колегам "по перу".

Спільно зі знайомими юристами ми роз'яснювали людям, як не допустити одностороннього підняття банками кредитних ставок і переписування ними кредитних угод.

Потім пояснювали, як протистояти колекторам, і самі боролися з цими банківськими вибивайлами. Торік до нас приєдналися однодумці з Харкова і Полтави. Ми заснували Асоціацію експертів медіа і права з головною метою: знайти законний спосіб, завдяки якому мільйони українців змогли б позбутися тиску банків, які за невиплату кредитів намагаються забрати заставлене житло чи транспортні засоби.

Шукаючи такий універсальний вихід, ми проаналізувати американський і російський досвід щодо банкрутства. Але виявилося, що і українцям є чим пишатися.

Ще за 9 років до кризи Леонід Кучма підписав закон "Про відновлення платоспроможності боржника...". Його дія поширюється лише на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Аби ним скористатися, позичальнику потрібно самостійно зробити лише три кроки.

1. Оформитися приватним підприємцем і знайти арбітражного керуючого.

2. Укласти угоду з іншим приватним підприємцем, наприклад, про надання консультативних послуг.

3. Згодом відмовитися її виконувати через брак коштів і подати заяву до суду з проханням визнати себе банкрутом і призначити конкретного арбітражного керуючого - розпорядником майна позичальника, продаж якого і має задовольнити вимоги кредиторів.

Перевіривши неспроможність позичальника виконати угоду з іншим приватним підприємцем, суд визнає його банкрутом, як фізичну особу-підприємця. Але через все той же брак коштів позичальник не може виконувати і кредитну угоду з банком, тому суд визнає його банкрутом загалом, як фізичну особу і саме це дозволяє не повертати кредит.

Для задоволення ж вимог всіх кредиторів суд за поданням самого банкрута призначає розпорядника його майна, яке виставляється на торги за експертною оцінкою, тобто ринковою вартістю. Але кредитні автомобілі, які банки оформлювали у заставу, падають у ціні, щойно виїхавши з автосалону, а квартири і земля з початком кризи подешевшали майже втричі.

Проте через скруту люди не готові купувати нерухомість та рухоме майно навіть за втричі зниженими цінами, тому, зазвичай, перші конкурси з продажу такого майна проходять безрезультатно, а майно уцінюється - на 30% після кожного проваленого аукціону. В результаті, родич, або друг позичальника викуповує його ж квартиру чи машину за майже 10% від первісної ціни. І за власним бажанням дарує її щасливому банкруту.

Одразу ж після того, як харківський суд підтвердив законність цього механізму, банкіри пішли у наступ і заявили, що мало місце фіктивне банкрутство. Та фіктивним визнається банкрут, який на час подачі заяви про банкрутство був платоспроможним.

Звинувачення не пройшло, і 24 березня цього року Вищий господарський суд відмовився задовольнити апеляцію банку. А вже за три дні після цього рішення у Верховній Раді було зареєстровано законопроект - з метою ввести покарання за використання процедури банкрутства.

За це один з головних юристів БЮТ Валерій Писаренко пропонує заборонити людині впродовж п'яти років ставати приватним підприємцем і засновником будь-яких фірм чи компаній. Але найголовніше і найбезглуздіше: правник хоче заборонити банкруту впродовж тих же п'яти років набувати майно, що прямо порушує Конвенцію з прав людини і є просто безглуздям, адже як можна заборонити купувати?!

Та у цьому законопроекті є загроза не лише для людини як такої, а й для всієї країни. Кредити брали люди, які або займалися бізнесом, або були професіоналами у своїй справі і мали достойну зарплату, тобто, без сумніву, це - найактивніша частина населення країни.

Криза, за різними прогнозами, завершиться за рік-два, а найактивніша частина населення ще три роки не зможе піднятися з колін, якщо цей законопроект Верховна Рада таки ухвалить.

Його розгляд вже наступного тижня розпочне профільний парламентський комітет - з правової політики.

На жаль, ми, журналісти, через правила жанру повідомляємо лише про те, що вже відбулося. І коли якийсь безглуздий чи протиправний закон вже ухвалено, ми, звісно, критикуємо політиків, але запізно.

Не хочеться, щоб так же сталося і цього разу. Інакше мільйони наших співгромадян будуть позбавлені можливості врятуватися від банківського тиску, а найактивніші з них цілих п'ять років не зможуть піднятися з колін. Тому ми просто не можемо мовчати!

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua