Навіщо страхуватися?

Навіщо страхуватися?

Бюрократія, яка завжди була звичайним явищем під час розгляду справ, перетворилася в тотальний маразм.
Середа, 25 березня 2009, 14:31
Сергій Лямець, ЕП

У страхового бізнесу справи йдуть ще гірше, ніж у банків. Банки не повертають депозити, тому що існує мораторій НБУ. Але, коли приходить час, вкладники все ж таки отримують гроші. Не віддають лише банки з тимчасовою адміністрацією та відверті покидьки.

Інша справа страхові компанії. Вони застосовують усі можливі хитрощі, щоб відмовити у виплаті. Якщо гроші все ж таки доводиться платити, строки надання відповіді максимально відтягуються, а розмір відшкодування суттєво зменшується.

Ще декілька років тому моя знайома влаштовувалася на роботу до кількох страхових компаній Донецька. Вона хотіла обійняти посаду голови юридичного департаменту. У кожній компанії перед нею ставили одне-єдине завдання: будь-яким шляхом не платити гроші. Згодом, коли вона влаштувалася, саме цим і займалася.

Сьогодні надворі криза. У страхових компаній "заморожені" депозити в банках, і це для них дуже велика проблема. Здавалося б, з цього становища є цивілізований вихід - пообіцяти людям платити за страховими випадками, але пізніше, коли банк віддасть депозити. Впевнений, що таку позицію зрозуміли б 90% клієнтів.

Але компанії вирішили діяти інакше. Переконаний, що юристи компаній зараз працюють над тим, щоб взагалі нікому і нічого не віддавати.

На форумі Finance.ua та інших фінансових порталах можна знайти десятки скарг на дії найбільших страховиків. Там перелічені найдивніші прийоми, за допомогою яких вони відмовляються платити гроші.

Є історії про кожну з великих компаній. "Вексель" не визнає факту ДТП. Generali Garant відтягує розгляд справи, а також у кілька разів знижує суми виплати.

"Оранта" затримує рішення на кілька місяців, після чого інколи відмовляє.

І ще багато веселих розповідей про "Княжу", "Страхові традиції", "АХА", "Allianz Україна", UTICO та інші "найкращі", "клієнтоорієнтовані" та "прозорі" структури.

Загальних хвороб страхових компаній - декілька. Телефонні "гарячі" лінії лише приймають дзвінки, і далі нічого не відбувається. Зазвичай вони не надають жодної інформації. Навіть клієнти не можуть дізнатися, на якому етапі знаходиться розгляд їх справ.

Бюрократія, яка завжди була звичайним явищем під час розгляду справ, перетворилася у тотальний маразм. З регіонів відсилають у Київ, а для отримання консультації треба подати письмову скаргу та чекати місяць.

Звичайно, зустрічається позитив. "Провідну", "Альфу Страхування" та "ПРО100" нахвалюють. Але ці компліменти виглядають підозріло позитивно як для кризи. Тим більше, що їх невиправдано багато. Власне, я не вірю.

Сподіваюся, у страхових компаній вистачить сумління не стверджувати, що всі викладені у форумах випадки є брехнею. Хоча б тому, що не можуть десятки та сотні людей бути найманими "чорними піарниками".

А якщо страховики почнуть розповідати, що "інші не платять, а я сплачую", є більш надійні докази. Це безпосередньо розповіді знайомих та друзів, яким "пощастило" потрапити у ДТП.

Наприклад, моїй подрузі одна компанія з італійською назвою почала сплачувати гроші лише після того, як до них надійшов запит "Економічної правди". До цього жодна інформація не надавалася, а виплати відкладалися. Крім того, дивним чином проводились маніпуляції з ПДВ, а деякі деталі авто були викреслені з ремонту.

З власного досвіду можу сказати: не платять "Страхові традиції". Я потрапив у ДТП наприкінці грудня. Протягом більш ніж двох місяців марно намагався з'ясувати стан моєї справи. Компанія блокувала інформацію усіма можливими шляхами.

А нещодавно я отримав від „Страхових традицій" листа. У ньому - відмова платити, оскільки під час ДТП я порушив правила дорожнього руху. Хоча я навмисно платив більше, тому що страховка передбачає виплату незалежно від того, чи я порушив правила. Велике вітання юристам компанії.

Я зателефонував голові „Страхових традицій" Дмитру Гончарову. Він розповів, що зараз у нього "підвисли" п'ять тисяч справ, а працівники компанії масово звільнюються. Тому він не став навіть цікавитися ходом справи, і порекомендував звернутися до суду.

Сподіваюся, у коментарях під цим матеріалом з'явиться ще багато цікавих розповідей, які підтвердять: страхові компанії не хочуть платити гроші. Отже, втрачається головний сенс послуги страхування. А саме: "я плачу невеликі гроші за те, що в критичному випадку компанія сплатить гроші великі за мене".

З цього приводу виникають три резонні питання. Перше - навіщо страхуватися, якщо страхові компанії не платять? Власне, я вже дійшов висновку, що страхуватися не буду, принаймні, до закінчення кризи. Те ж саме раджу робити усім іншим. Шкода, що кредитні авто люди вимушені страхувати.

Друге питання - що собі думає Держфінпослуг? Якщо провести аналогію з банками, у найбільших страхових компаніях вже давно повинні працювати тимчасові керуючі. Якщо немає стільки фахівців, то слід запровадити інші обмеження на діяльність компаній. А те, що зараз робить Комісія, є зняттям з себе будь-якої відповідальності за роботу страхового сектора.

Нарешті, третє питання - чим займався на своїй посаді екс-голова Держфінпослуг Валерій Альошин? Діяльність страхових компаній не стала ані прозорішою, ані чеснішою. Це справжнє мистецтво - керувати Комісією два роки поспіль, і лише видавати ліцензії та звільняти людей Суслова. Навіщо тоді було вдавати з себе Дон Кіхота?

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!