Вся відповідальність за ситуацію лежить на президентові

Вся відповідальність за ситуацію лежить на президентові

На подолання політичної кризи в Україні є не більше місяця.
Четвер, 5 лютого 2009, 11:49
Олександр Сугоняко - президент Асоціації українських банків.

Більше трьох місяців минуло після прийняття НБУ Постанови №319, якою він призупинив відтік депозитів з банків. Тоді АУБ заявила, що це відповідальне рішення Нацбанку дає законодавчій і виконавчій владі ресурс часу на прийняття і реалізацію антикризових заходів.

Проте досі не те що немає стратегії виходу з економічної кризи, але не проаналізовані і не виявлені причини: чому саме Україна опинилася серед п'яти країн світу, економіка яких потерпіла найбільше.

Макроекономічні проблеми впали на голови українців безробіттям, невиплатою зарплат і пенсій, інфляцією, падінням курсу гривні, фінансовими проблемами господарств, підприємців, банків...

Через падіння платоспроможності підприємств і населення - клієнтів банків, - через зростання ризиків кредитування погіршується стан і банківської системи. Люди, підприємства, банки дорого платять за кожен день кризи. З кожним днем усе більше. І не видно цьому кінця. І немає з кого спитати.

Для суспільства подолання економічної біди є головним. Натомість для політиків є більш важлива боротьба за владу, їм - не до економічних проблем. За цих умов у країні поширюється і поглиблюється криза.

Очевидно, що економічну біду подолаємо, якщо вийдемо з політичної.

----------------------------------

1. Від 2004 року Україна у перманентній гострій політичній кризі. Реальне життя суспільства супроводжувалося виборами, розпусками парламенту, блокуванням його роботи, конфронтацією між гілками влади, між фракціями, між КМУ і секретаріатом президента, прем'єром і президентом.

Люди і господарства якось адаптувалися до розбрату, до шкідливої для суспільства діяльності гілок "влади", і виживали. Наближені до "влади" бізнесмени жирували.

2. У цей час перебувала у кризі і українська економіка, тільки -потенційній. Її структура, енерговитратність, застарілість і зношеність устаткування підприємств надавали економіці кризового характеру.

Структурні економічні реформи в Україні за всі роки незалежності не робилися, а так званий "великий" бізнес, що зрісся з владою, разом паразитували на старому економічному потенціалі України. Владно-бізнесовий мутант і все суспільство споживали те, що зробили попередні покоління, не думаючи про проблеми завтрашнього дня.

Після Помаранчевої революції, з суттєвим припливом в Україну іноземного капіталу, з доступом українських компаній до фінансових ресурсів за кордоном, кризогенні структурні диспропорції були приховані під "повінню" залучених ззовні ресурсів.

Недалека соціальна політика уряду та популістське підігрівання споживчого буму притлумили і совість, і розум значної частини суспільства. Людина, бізнес, країна в цілому почали жити в борг. Точніше, споживати в борг. Країна п'яніла від можливості жити не по кишені і непомітно сповзала в системну кризу.

3. В економіці в останні роки мали місце: випереджальні темпи зростання доходів населення у порівнянні з темпами росту продуктивності праці, негативне торговельне сальдо і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, різке зростання зовнішньої заборгованості компаній, різке зростання споживчого кредитування при надзвичайно високому рівні енергоємності економіки, - все це разом наближувало економічну кризу.

Всі ці проблеми "покривалися" зовнішніми запозиченнями. Лишень перекрилися джерела зовнішнього фінансування - економічна криза з потенційної перетворилася в реальну, у видиму.

Прийшло похмілля. Протверезіння влади йде з великим запізненням.

4. З жовтня 2008 року наша країна знаходиться одночасно в політичній і економічній кризі. Це якісно нова ситуація для останніх років. Вони перетворюються на суспільно-політичну вибухову суміш, украй небезпечну для країни.

Тепер, коли в Україні розгортається страшна економічна криза, криза влади стає проявом своєрідної суспільної гангрени.

Її треба рішуче відсікти, бо політикам немає діла до економіки та проблем суспільства, - вся їх увага йде на поборення одне одного. В той час люди, бізнес, суспільство все більше і більше платять за кожний наступний день кризи.

Зараз стає очевидним: Україна подолає економічну кризу, якщо здолає політичну.

Вихід з економічної біди вимагає концентрації відповідальності і повноважень для того, хто береться навести лад.

5. Корінь політичної кризи - в аморальності та бездуховності носіїв владних повноважень. Всюдисуще хабарництво - не наслідок поганих законів. Це наслідок морального розкладу, в першу чергу суб'єктів влади.

Такий стан влади проявляється у безпардонному протягуванні егоїстичних інтересів на шкоду суспільним, прикриваючи все це патологічною брехнею на "Свободах".

Вихід з кризи вимагає чесного погляду на стан речей. Більшість посадовців на це не здатні. Державні посади вимагають від тих, хто їх займає, душею вболівати за національні, державні інтереси, і бути здатними на цих рівнях мислити. Мислити категоріями держави, регіону, міста, села вони не можуть і не будуть.

Суспільне тло, на якому існує політична криза -безвідповідальність. За цих умов персоніфікатор влади, що чинить несправедливо і непрофесійно, уникає політичної, юридичної і моральної відповідальності, безкарно ховаючись за публічною демагогією на тих же "Свободах" і не тільки.

6. Що означає вихід з політичної кризи?

Персональна чітка відповідальність керівника держави за вихід із кризи у визначений термін.

Концентрація владних повноважень, необхідних для забезпечення позитивних змін в економіці.

Узаконена домовленість між гілками влади про одночасні вибори президента і Верховної Ради по завершенні визначеного терміну, відведеного на вихід із економічної кризи.

7. На подолання політичної кризи в Україні є не більше місяця. Цей термін визначається станом української економіки, бюджету, банківської системи та суспільства.

Цей стан, в свою чергу, вимагає негайного розроблення і здійснення економічних перетворень. Затягування з прийняттям таких рішень та їх реалізації щоденно наносить збитки людям, суспільству, країні. Через місяць вихід з кризи вимагатиме значно більшої ціни, яку заплатить суспільство, ніж якби це зробити зараз.

8. Як практично вийти з політичної кризи?

На кому з нинішніх вищих політиків лежить персональна відповідальність перед Богом, народом і історією за те, що буде з країною в найближчі роки?

Юридично ця відповідальність розмита між президентом, Верховною Радою і прем'єр-міністром. Зрозуміло, не випадково. Але морально вона лежить на президентові. Персонально на ньому: народ поклав на нього відповідальність своїм прямим вибором.

Моральна відповідальність Верховної Ради не персоніфікована. Вона розмита між головою парламенту, фракціями, депутатами.

Прем'єр-міністра обирав не народ безпосередньо, а коаліційна більшість парламенту. Тому і відповідальність прем'єра перед народом не безпосередня, а опосередкована через відповідальність перед коаліцією. Так чи інакше, вона переадресовується голові держави.

Отже, історична відповідальність на час виходу країни з кризи лежить на президентові. Якщо він здатний взяти на себе цю відповідальність, хай формує дієву команду і робить рішучі кроки.

Якщо президент не хоче брати на себе всю повноту відповідальності, тоді він має негайно запропонувати країні позачергові вибори президента і Верховної Ради.

Якщо президент буде затягувати з прийняттям цих рішень, суспільні сили, що усвідомлюють ціну цього зволікання, політично примусять його піти на позачергові вибори і президента, і парламенту.

Якщо президент бере відповідальність на себе, то Верховна Рада України має узаконити повноваження президента на цей час у царині здійснення економічних перетворень, врахувавши досвід передачі таких повноважень президентові Кравчуку і прем'єру Кучмі.

Вона має узаконити також термін, на який надаються президенту ці повноваження, і дату проведення наступних виборів президента і Верховної Ради країни.

Якщо Верховна Рада буде затягувати узаконення ліквідації політичної безвідповідальності в країні у кризовій ситуації, то суспільні сили, які розуміють ціну продовження кризи влади для суспільства, політично змусять її вчасно прийняти необхідні закони. На терезах - доля народу і країни.

Від нинішньої влади з її безвідповідальністю, з її розпорошеністю на локальні бізнес-інтереси і внутрішніми конфліктами, з закоріненою аморальністю, з її системною недієздатністю, можна чекати лише патологічно-неправдивого говоріння.

* * *

Автор шукав правди, яка одна для всіх. Викладений варіант виходу з кризи діючої влади видається логічно обґрунтованим, може, ідеалістичним. Але чи реальним?

Важко уявити собі, що діючі суб`єкти влади - Верховна Рада, прем`єр - будуть діяти належно, як тут прописано. Є серйозні сумніви, що президент теж буде діяти правильно. Це так.

Але якщо цей варіант виходу з владної кризи не буде швидко реалізований, за кожен день затримки український народ буде платити все більшу і більшу ціну. І не лише в грошах. І це правда.

Той, хто це розуміє, кому це болить, хто не хоче цього допустити, буде діяти. Від того, наскільки масовий і організований буде тиск громадськості на владу, залежатиме реальність подолання політичної кризи, а через це і економічної.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!