МВФ: у пошуках нової жертви

МВФ: у пошуках нової жертви

За два останні тижні, наші політики з великим задоволенням відновили свій словарний запас ностальгічною абревіатурою – МВФ. Якщо донедавна всі нас лякали НАТО, то тепер, як кажуть, актуальний тренд - це Міжнародний валютний фонд.
Середа, 5 листопада 2008, 14:36
Юрій Шпак - учасник конкурсу статей "Економічної правди"

Красиво жити не заборониш.

На фоні пасивності всіх гілок влади, реальний вплив на економіку країни має лише Національний банк. Поки парламент грає в рятівну законотворчість, НБУ грає гривнею і, що прикро, проти нашої кишені. Курс гривні стрибає швидше, ніж пальці відбивають на клавіатурі цей текст.

Тож поговоримо про фундаментальні речі, які мають неабиякий вплив на сьогоднішню ситуацію.

За 24 дні жовтня відтік коштів фізичних осіб з банківської системи склав 20 млрд. грн. Незважаючи на постанову НБУ щодо заборони дострокового повернення строкових депозитів, кожного дня з банківської системи витікає 1 млрд. грн.

Грошово-фінансова система поступово знекровлюється, а тут ще й борги накопичились: на хвилі ідеології споживання наші громадяни встигли набрати кредитів у банках в іноземній валюті на суму 26 млрд. дол.

У банків справи не кращі - вони винні іноземним кредиторам біля 40 млрд. дол. І все це - не рахуючи державного боргу (15 млрд. дол.) і боргів суб`єктів господарювання (35 млрд. дол.).

За умови стабільного зростання економіки, ситуація некритична. Але під час всесвітньої кризи грошей ніхто не дасть, і перепозичити неможливо.

Хіт сезону: МВФ повертається

І тут на сцені з'являється старий знайомий часів буремних 90-х, років, улюблений герой полум'яної лідерки прогресивних соціалістів, класичне втілення "звіриного" капіталізму - Міжнародний валютний фонд.

Він довго чекав, із смиренним терпінням переносив прокльони і лайку, іронічно спостерігав за "економічним дивом" своїх нещодавніх підопічних. І тепер він на порозі, увесь у білому і з грошима.

Але щоб отримати гроші (і то не всі, а лише перший транш 2-3 млрд. дол.) треба підписати меморандум, що передбачає виконання певних вимог, причому ступінь жорсткості цих вимог від одного траншу до іншого зростає).

Якщо МВФ вирішить, що країна використовує кредит "у протиріччі з цілями Фонду", не виконує взятих на себе зобов'язань, він може обмежити її подальше кредитування, відмовити в наданні наступного траншу. Таким чином, зазначений механізм дозволяє МВФ чинити економічний тиск на країну-позичальницю.

За все в цьому світі треба платити або розплачуватись. Платити ми не здатні, отже доведеться розплачуватись. Чим - уже відомо.

Меморандум: вивертайте кишені

Завдяки зусиллям Економічної Правди, громадськість вже мала можливість ознайомитися з текстом Меморандуму про економічну та фінансову політику, який було ухвалено з подачі МВФ урядом. Від нас вимагають:

Зміцнення системи заходів щодо вирішення проблем з банками, у тому числі за рахунок державних коштів (за борги насамперед банків з іноземним капіталом розрахуються нашими грошима, причому двічі: вперше нас уже обікрали на курсі гривні і заблокованих депозитах, вдруге пограбують держбюджет, який, між іншим, саме ми наповнюємо податками);

Провадження більш жорсткої фіскальної політики (виявляється, у нас не жорстка фіскальна політика - останнє місце серед 181 країни в сфері сприятливих умов оподаткування, за даними Всесвітнього банку);

Мета на 2009 рік - інфляція до 17 %. Нагадаємо, що уряд при розробці бюджету на 2009 рік планував 9,5%, отже, можна розслабитись і встановити гнучкий обмінний курс.

Гнучкий обмінний курс. Що це таке в розумінні НБУ - ми бачили впродовж минулого тижня. Але НБУ дозволено все, а буде дозволено ще більше.

Посилення незалежності НБУ Або безконтрольності?, Реформа Ради НБУ (Ця "реформа" передбачає звуження повноважень Ради НБУ. А може, давайте взагалі розпустимо Наглядову раду і одночасно не просто збільшимо, як пропонує МВФ, строк на який обирається Голова НБУ (зараз 5 років), а взагалі зробимо цю посаду пожиттєвою?

Збереження незмінного рівня окладу першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки оплати праці працівників бюджетних установ протягом грудня 2008 року - січня 2009 року. Привіт МВФ "бюджетникам". За цей строк ніякого підвищення зарплати. Хоча два місяці - термін невеликий, але і після нього працівників бюджетної сфери нічого доброго не чекає.

Відкласти на два роки заплановане приведення у відповідність мінімальної зарплати і значно вищого прожиткового мінімуму. Ця норма не пройшла в другому читанні антикризового закону, з чим я всіх і вітаю.

До кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ. Це вже удар нижче поясу. Нам пропонують забути про власний видобуток газу і те, що він повністю покриває потреби приватного сектору.

Тепер газові перемовини з Москвою - головний біль не тільки Р. Ахметова і С. Тарути, але й сантехніка Миколи і баби Параски. Причому московська ціна буде лише базовою, до якої додадуться тарифи всіх тих, хто сидить на трубі. Компенсацій теж не буде:

Дотування цін на імпортний газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів, і припиниться до 1 липня 2010.

На останок ми маємо пустити у вільний продаж землю, на яку вже стоїть черга іноземних покупців (власні олігархи вже встигли нарізати собі паї, і чекають зоряного часу подорожчання землі з метою її перепродажу).

Брати чи не брати?

Але чи варті гроші МВФ поступок у питаннях економічної політики держави?

Гроші МФВ (16,5 млрд. дол.) на тлі державних і корпоративних боргів (більше 100 млрд. дол.) не виглядають вагомо. Куди будуть спрямовані ці кошти? За офіційною версією - на покриття платіжного балансу.

Насправді держава рефінансує борги приватних компаній (банків), ці кошти оформлюються як кредит для повернення боргів західним банкам, причому, як правило, МВФ чітко натякає, кому гроші надавати, а кому ні.

Приватні компанії (банки) повертають гроші західним банкам. Таким чином держава викупає "погані борги" компаній, які ніхто повертати не збирався, і весь їх тягар покладається на платників податків. У підсумку іноземні банки рятуються, держава-отримувач кредиту потрапляє в боргове ярмо.

Прикметно, що стабілізаційні борги МВФ виникають, як правило, перед оголошенням дефолту (Аргентина 2001-2002 рр., Мексика 1996-1998рр., Країни Південно-Східної Азії).

Якщо Україна оголосить дефолт зараз, то це буде означати і дефолт тих закордонних банків, які її кредитували. Деякі аналітики вважають, що кредит не врятує платіжний баланс України, оскільки він вирішує лише локальну проблему західних банків.

Для порівняння: Центральний банк Росії минулого тижня на підтримку рубля витратив 5-6 млрд. дол. А тиждень тому - близько 13 млрд. дол. Тобто, за два тижні він витратив суму, яка дорівнює кредиту МВФ для України.

Навіть беручи до уваги масштаб сусідньої економіки, зрозуміло, що омріяний кредит МВФ має суто психологічне значення для уряду та інвесторів.

Крапля меду в діжці дьогтю

Міжнародна рейтингова компанія Standard&Poor's 24 жовтня знизила довгострокові суверенні кредитні рейтинги України: за зобов`язаннями в іноземній валюті - з В+ до В, в національній валюті - з ВВ- до В+. Що призведе до подорожчання міжнародних кредитів для українських банків та підприємств.

У свою чергу, отримання кредиту МВФ стане заспокійливим сигналом для світових рейтингових агенцій, які можуть підвищити суверенні рейтинги України. Це може мати позитивний вплив на інвесторів і дозволить залучати дешевші фінансові ресурси.

Нам не звикати

В будь якому випадку, все це дуже опосередковано впливатиме на "пересічного українця", для якого міжнародні рейтинги України - далека і примарна абстракція, а ціна побутового газу взимку - жорстока реальність.

Кредит МВФ не врятує економіку і її реальний сектор, він піде, як вода в пісок, на порятунок іноземного капіталу та оплату праці іноземних консультантів. А нам залишиться збільшений удвічі державний борг, світові ціни на житлово-комунальні послуги (незмінної якості) і зґвалтована гривня.

Залишається покластись на китайське прислів'я: дощ не може йти цілий рік, людина не може бути все життя бідною.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!