Не дратуйте Газпром

Не дратуйте Газпром

Останні рішення уряду у газовій сфері не лише дратують Газпром, що невдоволений відсуністю контрактів із таким великим клієнтом, як Україна, та ускладнюють переговорний процес із ним для Нафтогазу. Парадокс, але вони продовжать життя старій схемі постачання газу, яку так запекло викорінює Кабмін.
Вівторок, 25 березня 2008, 13:37
Віталій Матарикін

Кількість зауважень урядовців до угоди, підписаної "Нафтогазом України" та Газпромом у Москві 12 березня, не здивувала - в Україні дуже модно розбиратися у газі. Але мало хто прогнозував, що пластична хірургія від уряду настільки змінить домовленості сторін, викладені на папері після "дуже тяжких", за визнанням прем'єра Юлії Тимошенко, переговорів.

Із 10 пунктів угоди фактично кожен другий зазнав змін, що зводять нанівець тонкі компроміси у трикутнику "Нафтогаз - Газпром - RosUkrEnergo". Українська сторона намагається почати газові переговори спочатку?

Напевно, щоб запобігти нервовим зривам у команді українських перемовників, глава уряду як непоганий психотерапевт радить їм концентруватися лише на позитиві. "Угода гарна, але ми зробили її ще кращою", - заряджає своєю живильною енергією Тимошенко.

Керівництву Нафтогазу нічого не залишається, окрім як із чарівною усмішкою навідатися у Москві до голови правління Газпрому Олексія Міллера і повідомити йому дві "тільки хороші" новини: український уряд вважає угоду гарною і пропонує її переписати.

Добре, що Міллер узяв відпустку минулого тижня, тому зможе, відпочивши, гідно зустріти вісті з України. Та скаржитися ні на кого. Росіяни самі погодилися на затвердження угоди в українському уряді, напевно, востаннє.

Не виключено, що у Москві чекали на повторення ситуації 2006 року, коли міністри у Києві дуже жваво обговорювали газові документи від 4 січня 2006 року, але нічого не могли змінити - у розпал найхолоднішої за десятиліття зими затягувати переговори було би самогубством. Та тепер, коли у календарі уряду "майже літо", частина урядовців, які були учасниками тих подій, відірвалися по повній.

Але якщо час і грає на боці уряду, то ніяк не Нафтогазу. Компанія дістала другу відстрочку дефолту від західних кредиторів за єврооблігаціями на 500 млн дол. - до кінця березня. Одна з головних умов - затвердження бюджету компанії на 2008 рік. Цей документ уже розроблений і мав би розглядатися на наступному засіданні уряду. Збалансований фінплан НАКу позбавив би інвесторів зайвих витрат на резервування коштів через укладення у проблемну компанію. Але затверджувати бюджет Нафтогазу, поки не завершені переговори щодо постачання газу на поточний рік, досить ризиковано.

Підводні камені, яких немає 

Формально в Україні все роблять правильно. Але у Газпрому може виникнути доречне запитання: навіщо раніше до Москви приїжджала делегація, яка не мала достатніх повноважень для врегулювання, на думку росіян, суто господарських питань? Причому ситуація повторюється. На переговорах 12 березня Нафтогаз начебто вже заперечував чинність угоди щодо закупівлі російського газу по 321 дол. за 1 тис. куб. м, бо перший заступник керівника компанії Ігор Діденко, котрий кілька днів до того підписав документ, не скріпив його печаткою.

Якщо у Києві вважають газові питання політичними, нехай тоді надсилають на переговори міністрів. Бо запропонований, на жаль, українською стороною формат дискусії не є правильним. Поліпшувати угоду можна до нескінченності.

А якщо, приміром, російський уряд надішле обов'язковий для врахування пункт про оплату 1,4 млрд куб. м російського газу, спожитого Україною у січні-лютому 2008 року, по 315 дол. за 1 тис. куб. м? А потім доводьте на переговорах про умови постачання газу на 2009 рік, що Україна не може платити понад 300 дол...

Звісно, такого не станеться. Але Нафтогаз залишається заручником "великої політики" українського масштабу. Це негативно відбивається як на іміджі компанії, так і її керівників. Бо з рішення уряду випливає, що голова правління Нафтогазу Олег Дубина зробив, скажімо так, забагато поступок закордонним партнерам по газовому бізнесу.

Навіть провідні експерти вважають, що зауваження уряду справді суттєві. Про це каже директор енергетичних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова Володимир Саприкін. Він погоджується, що Кабмін правильно наполягає на чіткому визначенні в угоді обсягів реалізації газу в Україні дочірньою компанією Газпрому - 7,5 млрд куб. м, викресливши слово "не менше".

"Ми мали досвід угоди щодо нафтопроводу "Одеса-Броди", коли записали пункт про транспортування до 9 млн тонн нафти на рік, а отримували 3,5 млн тонн, що теж є - до 9 млн тонн", - зазначає він. Слушним, на його думку, є і обмеження терміну роботи Газпрому на українському ринку одним роком, й інші застереження.

Напевно, ці питання виникали в української делегації, яка чомусь погодилася на такі умови. Відповідь проста. На кожне зауваження українців є таке ж саме у росіян. Газпром, наприклад, може запропонувати змінити формулювання про закупівлю Україною "до 1,4 млрд куб. м російського" газу на - "не менше", і матиме рацію.

По-перше, обсяги російського газу, які спожила українська сторона, називалися від 1,2 млрд до 1,9 млрд. куб м. По-друге, "Нафтогаз України" має повернути до цих обсягів ще 3,5 млрд куб. м.

Можливо, тому в угоді і пишуть про продаж Нафтогазу "не менше 49,8 млрд куб. м газу", а не 49,8, бо цей обсяг може бути більшим, що й дозволить українцям погасити газовий борг бартером.

Всі ці лінгвістичні міркування насправді зайві, бо головне, що згідно з угодою "Нафтогаз України" отримує весь обсяг газу на кордоні. І далі сам вирішуватиме, скільки продавати "дочці" Газпрому. Не треба сумніватися, що у контракті буде стояти саме 7,5 млрд куб. м. Нехай він буде довгостроковий, але це не перешкоджає записати умову про його щорічний перегляд і можливості розірвання за ініціативою Нафтогазу.

Те ж саме стосується і угод із RosUkrEnergo щодо транзиту газу та його відбору з ПСГ. Поки вони діють, українська сторона має їх виконувати. Тому побоювання уряду, що угода від 12 березня підтверджує контракти з RosUkrEnergo, від яких уряд хоче відмовитися, не зрозумілі.

Розривайте їх у суді - і нічого не бійтеся. 

Нові суперечки та стара схема

Занурившись у деталі, Кабінет Міністрів пропустив головне: директиви президента на переговори виконані. Нафтогаз забезпечив баланс газу, ціну на рівні 179,5 дол. та поліпшив свої позиції на внутрішньому ринку. Але тепер є реальна загроза, що вимога включити в угоду урядові пропозиції може поставити під загрозу більш глобальні речі.

У найгіршому разі країни Центральної Азії, які переконані, що субсидують українську економіку, піднімуть ціну на газ не у наступному, а вже в цьому році. Такі випадки в газовій історії України вже були, вони чомусь припадали саме на періоди затяжних суперечок із Росією.

А сьогодні Газпром відверто роздратований. Закінчується перший квартал, а один із крупних клієнтів - Україна - досі споживає газ без контракту. Це кидає тінь на ефективність керівника компанії, у якого вистачає ворогів.

З іншого боку, зростає стурбованість європейських партнерів. У Польщі вже з'явилися публікації щодо можливого обмеження транзиту з боку України через рішення уряду направляти весь газ RosUkrEnergo на внутрішній ринок.

Тому ніхто не сумнівається, що "Нафтогаз України" чекають тяжкі переговори. Радник президента Іван Плачков вважає, що "українська сторона має навести вагомі аргументи, щоб переконати Газпром змінити свою позицію". "Зауваження уряду призведуть до нового етапу дуже серйозних переговорів", - дипломатично висловився він.

Саприкін нагадує, що Газпром завжди був складним перемовником. "Деякі зауваження українського уряду будуть сприйняті в штики", - прогнозує фахівець. На його думку, знадобиться місяць-два, щоби провести нові переговори. "Ця ситуація на руку RosUkrEnergo, бо поки немає нової схеми постачання газу, діє стара", - підкреслив експерт.

Та цієї позиції не поділяють в уряді і "Нафтогазі України", де намагаються в односторонньому порядку ввести нові правила гри. Промисловості пропонують укладати договори на постачання газу з "Газом України" вже на березень, хоча її материнська компанія ще не має імпортного газового контракту.

Тому, хто не погодиться, погрожують перекрити газопостачання і не підтвердити лімітів на квітень. Підприємства вже звинуватили в тому, що вони... отримали без договорів за 20 днів березня 1,5 млрд куб. м природного газу.

Але ж промислові споживачі подекадно вносять передоплату відповідно до договорів на постачання газу з Укргаз-Енерго - єдиною компанією, що володіє контрактом на імпорт газу. Таким чином, вони мають або заплатити двічі, або забирати гроші в Укргаз-Енерго - на підставі чого? Щоправда, є інформація, що більшість промислових підприємств у березні начебто взагалі не платять за газ, вичікуючи, чим усе завершиться. Тоді це - яскраве свідчення хибності позиції уряду, адже на ринок повертаються неплатежі.

У підсумку цих війн у першому кварталі на "українському боці" можуть "зависнути" близько 1,5 млрд дол. боргу перед Газпромом. Натомість Україна пропонуватиме Росії укласти міжурядову угоду про умови постачання та транзиту газу до 2011 року з поетапним виходом на найнижчі у Европі ціни на газ та транзит.

Проте з такою "підготовкою" годі й сподіватися на позитивне ставлення Москви до українських пропозицій. Якщо уряд справді хоче врегулювати газові питання на перспективу, йому потрібно вирішити проблему платежів  за спожитий газ, не розповсюджуючи принцип політичної доцільності на газові питання. 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!