Олексій Блінов для ЕП:
Шлях до СОТ: побудовано благими намірами™

Олексій Блінов для ЕП:
Шлях до СОТ: побудовано благими намірами™

У нашій українській міфології ми звикли відводити ЄС місце позитивної, якщо використовувати толкієнівські терміни, "ельфівсько-єдинорізької" сили. Вони бажають нам добра, ми прагнемо до їхнього казкового краю. Проте у світовій торгівлі добрих справ нема.
Вівторок, 11 грудня 2007, 11:34

"Виявили слабкість. А слабких – б'ють"
Володимир Путін

Ще не встигли відсвяткувати довгоочікуване підписання двостороннього протоколу України з Киргизстаном, як наш вистражданий процес вступу до СОТ наштовхнувся на черговий "сюрприз". Європейський Союз висунув вимогу, як це офіційно названо, "перегляду режиму експортного мита". У перекладі на людську мову з бюрократичної – пришвидшення відмови від експортних мит.

Як закалявся брухт, або СОТ понад усе

Тут потрібно згадати, що питання експорту брухту впродовж кількох років було основною та найзапеклішою (гарячіше хіба що було у "автомобілістів") ареною боротьби українських лобістів від бізнесу за кращі умови вступу до СОТ. Наші металурги, які формують значну частину економіки та експорту і для яких брухт чорних металів – стратегічна сировина, забезпечили блокування трибуни влітку 2005 року. Наприкінці 2006 року, коли вже стало зрозуміло, що змінити вони вже нічого не можуть, а очевидні вигоди від вступу до СОТ віддаляються, українська металургія "дала добро", і все було проголосовано. (Додатковою "морквиною" слугувала обіцянка ЄС розпочати переговори про зону вільної торгівлі відразу після нашого вступу до СОТ).

Дали добро металурги і навесні 2007 року, коли терміни зниження ставок експортного мита на брухт скоригували у бік пришвидшення під технічним соусом "рік членства у СОТ" замість "рік після року вступу до СОТ". Найімовірніше, цю правку внести попросили наші західні партнери, невдоволені якістю перекладу такого тяжкого слов’янського визначення часу (а може, слов’янської хитрості?). У будь-якому разі, результат редагування перекладу – кілька місяців часу. Того самого часу, який гроші.

Отже, 31 травня 2007 року (коли Верховна Рада вже "пакувалася" на передвиборчий відпочинок перед перевиборами) народні обранці у фантастичному для новітньої історії України пориві одностайності проголосували без зайвих "формальностей" 11 законопроектів для СОТ.

Потім всі почали чекати. Дострокових виборів і киргизів. Дострокові вибори виявилися невідворотними, а от киргизи аж ніяк не хотіли "ламатися". Сплатіть 27 мільйонів доларів США зранку – ввечері протокол, увечері долари – зранку протокол, але 27 мільйонів – уперед! А киргизів так просто не переговориш: у них-от і досвід кольорових революцій тепер не біднішій за нас.

І дотисли. Реноме збережено: гроші назвали гуманітарною допомогою. Звісно, від цього їхня кількість жодним чином не змінилася.

Романтизм у односторонньому порядку

Отже, всі протоколи підписано. Всі закони давно ухвалено. Уряд обережно говорить про якісь дрібниці, "котрі потрібно вирішити на експертному рівні". Але у нас же свято! Ми кожного року ставили наперед нереальні дати вступу, а тут є навіть можливість пересунути оголошений термін "початок 2008 року" на "принципове рішення СОТ у грудні 2007 року". І президент уже називає таке рішення "найкращим подарунком для України на Різдво".

І ми отримали подарунок, але трохи інший. Після років суперечок із Киргизстаном (який на експертних обговореннях економічних проблем як тільки не демонізували) виявилося, що претензії є у "зоні друзів" – у Європейському Союзі. (З яким ми підписали двосторонній протокол ще на початку 2003 року).

У нашій українській міфології ми звикли відводити ЄС місце позитивної, якщо використовувати толкієнівські терміни, "ельфівсько-єдинорізької" сили. Вони бажають нам добра, ми прагнемо до їхнього казкового краю. Проте у світовій торгівлі добрих справ нема. Як говорив Черчилль, тільки національні інтереси. Виражені у грошовій формі. Подивіться на бійки у рамках СОТ. Якщо homo homini lupus est (людина людині – вовк – лат.), то країна країні – конкурент (що гірше за вовка).

Хоча європейського сталевого гіганта і поглинула імперія пана Міттала, відповідні виробничі потужності не перестали бути європейськими. Там працюють європейські працівники, вони сплачують податки у ЄС. Їм потрібен брухт (що більше, поширеним на Заході електродуговим потужностям критично потрібен брухт). З іншого боку, їм не треба наш метал замість свого. А вступ до СОТ означає автоматичне скасування відповідної квоти.

Імпортні мита ми вже понизили. Так чому ж ЄС має робити нам подарунки на Різдво? Згадаємо безвізовий режим для громадян Болгарії та Румунії. Якщо подарунки у Європі і роблять, то радше для ЄС.

Щедрість як ширма для слабкості

Який же можна зробити висновок із цієї невтішної історії? Ми вже маємо відкриту економіку і живемо у глобальному світі. І це не красивий вислів гарвардських професорів. Це – реальність, де панують жорсткі закони конкуренції. І не місцевої, "кайдашевої" конкуренції, а глобальної, надпотужної.

Вони не конкурують за місця у нашій Верховній Раді, тому у політиці ми нормально почуваємо себе в атмосфері романтизму та

Олексій Блінов, Інститут вивчення Росії (ІВР)

рожевих (помаранчевих, біло-блакитних, сердечних – потрібне підкреслити) окулярів. Перенесення таких звичок на рівень міжнародних економічних відносин щоразу стає нам неприємним сюрпризом.

Висновок другий – нам "нема чим крити". Українська сторона абсолютно не має під рукою жодних можливостей відповіді на вимоги партнерів. Це показав і процес СОТ, де ми відступали перед багатьма – від США і ЄС до Киргизстану, і газові переговори, де за останні кілька років окрім ідеї підвищення тарифу на транзит у відповідь нічого так і не придумали.

Кожна поступка – свідчення тотальної слабкості наших позицій на зовнішньоекономічній арені. І що складнішими ставатимуть ці переговори, то потужнішими будуть наші поступки. Високий потенціал і привабливість України досі залишаються радше предметом гасел і мантр, ніж реальними речами. Тобто ми не готові відстоювати свої інтереси у світі реалій глобальної конкуренції. І який добрий учитель нас навчить? Якщо і навчить, то не у подарунок.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!