Сьогодні практично всі експерти заявляють: у Партії Регіонів склалася нездорова ситуація. Почалися процеси, що прогнозувалися нашим Інститутом ще рік тому – після перемоги ПР на парламентських виборах. Вже тоді ми неодноразово попереджали: Партія Регіонів досягла піку свого розвитку, вона здійснила програму-мінімум (прихід до влади), але через відсутність чіткої і зрозумілої програми-максимум це загрожує "самоїдством" і використанням пасіонарного потенціалу партії на внутрішнє протистояння.

Іншими словами, якщо партія розуміє владу не як механізм для здійснення більш високих цілей, а як самоціль, то після досягнення влади в партії починається криза і беззаконня, що виливаються в конкуренцію колишніх соратників.

З огляду на психофізіологічні характеристики основних гравців усередині ПР (Віктора Януковича і Ріната Ахметова), ми також прогнозували, що саме відносини між цими політиками будуть визначати погоду в партії. Тим більше, що несуттєві розбіжності між Януковичем і Ахметовим існували вже в 2003-2004 роках, але поразка Януковича на президентських виборах і початок "помаранчових репресій" (за принципом vae victis – горе переможеним) призвело до необхідності згуртувати лави і спрямувати свої сили на досягнення реваншу.

У 2006 році реванш був досягнутий, влада в країні була взята. Але внутрішні протиріччя в таборі переможців виявилися настільки сильними, що в дні політичної кризи весни 2007 року злагодженої гри регіоналів не спостерігалося. Була дійсна політична какофонія, результатом якої стала дезорієнтація партії щодо вибору моделей поводження.

Бездарно програна Віктором Януковичем боротьба з Президентом привела до того, що Рінат Ахметов – один із найбільш впливових політиків і бізнесменів у середовищі ПР – зрозумів: подальший опір чинити безглуздо. Необхідно погоджуватися з Президентом і йти на розпуск парламенту і на позачергові вибори. Причому йти, сподіваючись винятково на власні сили, – без зовнішньої підтримки.

Як стверджують очевидці, під час нескінченних переговорів із Президентом Янукович не виглядав ставним і самовпевненим опонентом Ющенка. У Третьяковській галереї в Москві експонується картина Іллі Рєпіна "Мужичок з боязких": в очах мужичка одночасно присутні страх, занепокоєння і ненависть. Отож погляд Януковича і вся його фігура нагадували саме цього героя репінської картини. Він не висував політичні вимоги – він просив повернутися в конституційне поле.

Один з депутатов-регіоналів у приватній розмові тоді відзначив: "Федорович страшно боїться знову сісти у в'язницю й одночасно боїться утратити владу; невідомо, який зі страхів у ньому домінує". Ще один регіонал тоді ж розповідав: "На початку 90-х зі мною на будівництві працював колишній зек, що двічі відсидів і став на шлях виправлення. Так не було більш зразкової і законослухняної людини. Він настільки перестраховувався, що навіть справно купував талончики на проїзд у транспорті, де практично усі їздили "зайцями".

До кінця травня депутати-регіонали усвідомили: Янукович перестраховується. Лідер, котрий боїться в'язниці та виявляє нездатність до ризику, перестає бути лідером. Усвідомлення цього моменту спонукало їх до самостійних дій: наприклад, 26-27 травня в епопеї навколо Генеральної прокуратури голосу Януковича не було чутно.

Депутати з ПР використовували міністра внутрішніх справ Василя Цушка як таран, а пізніше – як прапор. Коли ж Президент зажадав відставки й арешту Цушка, Янукович не заперечував – він попросту привселюдно з'явився з Президентом на футболі, продемонструвавши готовність йти на примирення, а для Цушка не залишив іншого вибору, як можливість виїхати в Ганновер і перечекати лихоліття.

Поводження Януковича можна було охарактеризувати рядками з Розенбаума: " Господа и дамы! Вы ходите прямо, я пойду налево…", або з Висоцького: " Колея эта – только моя, выбирайтесь своей колеёй".

В цих умовах Рінат Ахметов теж почав шукати шляхи до Президента і навіть виявився в чомусь більш успішним, чим Янукович. У Секретаріаті Президента розуміли: Ахметов – це реальний "хазяїн Донбасу", це – реальний вплив на політичне життя, це – гроші та інші ресурси. Янукович – усього лише менеджер і символ. Якщо мати справу з опонентами – то в першу чергу з Рінатом.

Це ж зрозуміли і багато хто з депутатів-регіоналів. Якщо до початку кризи Ахметов міг похвалитися контролем над приблизно третиною депутатських мандатів усередині фракції ПР у Верховній Раді, то тепер він – визнаний лідер партії, явний конкурент Януковича.

Багато депутатів з умовної групи Клюєва-Азарова і з особистої клієнтели Януковича сьогодні перейшли до "гвардії Ахметова". Процес переходу депутатів усередині фракції ПР – не менш драматичний і цікавий, ніж процес переходу депутатів з опозиції в коаліцію (ті ж обвинувачення в зраді, задіяні великі матеріальні резерви й обіцянки), але він менш очевидний і формалізований. Формально депутат N залишається членом фракції ПР – але він уже не "клюєвський", а "ахметовський".

А тепер – безпосередньо до гри в карти. Здається, Ахметову не терпиться викласти "тотус" колегам з партії – у першу чергу Януковичу. За наявною інформацією, Ахметов запропонував Януковичу варіант, відповідно до якого партійний список (перші 200 осіб) на майбутні вибори формується за принципом 50:50. Тобто, половина – люди, близькі до Януковича, а половина – люди Ахметова.

Зважаючи на те, що керівником нинішньої фракції ПР у Верховній Раді є близька до Ахметова Раїса Богатирьова, а керівником виборчого штабу – не менш близький до Ахметова Борис Колесніков, цей варіант може мати великий успіх у середовищі регіоналів.

Де ж підступ? У першу чергу – у ціні місця. Хочете, пан, мати свою половину? Прошу пана сплатити певну суму в загальну касу! У випадку, якщо одна зі сторін не зможе внести визначену суму, друга сторона має право викупити квоту.

З огляду на той факт, що в Ахметова зайвий мільярд завжди найдеться, а в Януковича (навіть з огляду на потенціал Клюева й інших "ахметовских недоброхотів") з цим туго, можна припустити, що Ахметов претендує на купівлю не менш 70% майбутньої фракції!

Зараз можна сміливо прогнозувати, що в результаті виборчої кампанії 2007 року буде два основні потерпілі – Віктор Янукович і Олександр Мороз. Янукович – навіть якщо він стане першим номером списку – навряд чи зможе в майбутньому претендувати на прем'єрську посаду. Максимум, на який може сподіватися Віктор Федорович, це посада губернатора Донецької області.

Вершити владу будуть зовсім інші люди. Мороз же стане, вочевидь, жертвою рейтингів, що так наполегливо малюють наближені до Ахметова соціологи. Вони виштовхують Мороза в самостійний похід за голосами, при цьому вустами Бориса Колеснікова повідомляючи, що "Мороз сильний як ніколи". Як наслідок Мороз повторить долю Володимира Литвина.

Навіть якщо соціалісти наберуть більш 30%, їх навряд чи пропустять у парламент. Їхні голоси будуть "різатися", а бюлетені – знищуватися, як це відбувалося навесні 2006 року з НБЛ і деякими іншими партіями і блоками.

За деякими даними, підтвердженими інсайдерською інформацією, між оточенням Ріната Ахметова й оточенням Президента намітилися домовленості щодо проведення виборів – точніше, впливу на хід виборчої кампанії. Розуміючи подвійність країни й електорату, Ющенко й Ахметов можуть піти на джентльменську угоду: Президент закриває очі на фальсифікації на користь Партії Регіонів на Сході України, проте виконавча вертикаль і численні спостерігачі від ПР не будуть звертати уваги на те, що за "Нашу Україну" "проголосують" сотні тисяч галичан, що знаходяться на заробітках у Європі. Фактично, змова переслідує дві мети.

Продовження статті читайте тут