Донбасс - наше Приднестровье?

Про те, що на Донбасі події відбуваються за випробуваним придністровським сценарієм, було очевидно з початку конфлікту.

Деякі аналогії просто вражали. Включно з псевдовиборами, які ніхто з цивілізованого світу не визнає.

Втім, є речі, які роблять ситуацію на Донбасі гіршою, ніж навколо Придністров'я, а є речі, які поки що грають на нашу користь.

Спочатку про те, що робить "ДНР" гіршим за "ПМР".

1. Спільний кордон Донбасу з Росією.

Якщо Придністров'я можна було задушити економічно, а нові поставки військової допомоги та живої сили завжди створювали незручності, постійне підкріплення з Росії Донбасу - питання вирішене. Парадокс, але Україна має більший вплив на ситуацію у Придністров'ї, ніж на окуповані райони Донецької і Луганської областей.

2. Цінність Молдови для Росії не порівняти з цінністю України для Росії.

Вага Молдови для концепції "русского міра" чи для Євразійського союзу суттєво менша, ніж вага України. Міф про братів-слов'ян так само не працює.

На закритих зустрічах росіяни зізнавалися, що Придністров'я їм не зовсім потрібне, просто Захід ще не запропонував за нього хорошої ціни. З Донбасом так не вийде. Він, можливо, Путіну теж в якийсь момент перестане бути потрібним, але ціна за нього буде в рази вища, ніж ціна за Придністров'я.

3. У Донбасі Росії навряд чи потрібен саме заморожений конфлікт.

На прикладі Придністров'я Росія переконалася, що заморожений конфлікт створює перепони для європейської чи євроатлантичної інтеграції сусідніх країн, але не блокує європейський напрямок остаточно.

Незважаючи на заморожені конфлікти у Молдові та Грузії, з ними були підписані угоди про асоціацію. Щоб заблокувати повністю будь-яку інтеграцію у ЄС чи НАТО, потрібно тримати конфлікт принаймні у тліючому стані.

Заморожування конфлікту також призводить до того, що у списку пріоритетів держави та суспільства рано чи пізно він починає посідати далеко не перші місця.

У Молдові у певний момент конфлікт у Придністров'ї сягнув такого ступеня заморожування, що дозволив Кишиневу підкоригувати пріоритети: спочатку євроінтеграція країни, а потім її реінтеграція.

Є підстави вважати, що в України навряд чи вийде так зробити: євроінтеграція відбуватиметься або не відбуватиметься паралельно з реінтеграцією. Путіну потрібно, щоб Донбас був пріоритетом і постійно відтягував ресурси Києва.

4. Росія позиціонує конфлікт у Донбасі як відверту війну проти США.

Російська дезінформаційна машина пояснює свої дії в Україні саме відповідною реакцією на дії США у світ.

Це пояснення знаходить належний фідбек не тільки у Росії, але й у багатьох європейських країнах.

У випадку з Придністров'ям найбільш одіозною зовнішньою силою була Румунія.

На війну з Румунією у Придністров'ї навряд чи когось мобілізуєш, а на війну з Америкою у Донбасі можна мобілізувати хороший шматок світу, навіть якщо США в Україні не воюють.

5. Молдова досягнула певного успіху на шляху євроінтеграції, який вона може "продати" Придністров'ю.

З 28 квітня 2014 року вона має безвізовий режим з ЄС. Кількість бажаючих отримати паспорт громадянина Молдови у Придністров'ї зросла утричі порівняно з аналогічним періодом 2013 року.

Україна поки не має жодного успіху з ЄС, тому практична вигода від євроінтеграції для Донбасу залишається під питанням. Наразі вони бачать від курсу на ЄС лише негатив: європейські ціни замість європейських зарплат.

У чому ситуація у Донбасі краща?

1. Офіційна влада України не пішла на прямі переговори з сепаратистами.

Петро Порошенко не сів за стіл переговорів з "лідерами" "ДНР" Захарченком чи "ЛНР" Плотніцьким, хоча росіяни схиляли його до цього безбожно.

У принципі, для цього і замінили громадянина Росії Гіркіна на громадянина України Захарченка. Для цього проводилися псевдовибори, щоб обрану Росією владу зробити владою, начебто обраною "народом Донбасу".

Сам Захарченко знову заявив про готовність зустрітися з Порошенком, щоб перевести конфлікт з міждержавного у міжрегіональний - між Києвом і Донбасом.

2. Запити донецьких набагато вищі, ніж запити придністровських.

Росія любить смітити грошима, але не настільки, щоб, крім Криму, взяти на повне утримання ще й Донбас. Тим більше, що Придністров'я - це 400 тис жителів, а Донбас - 4 млн, тобто вдесятеро більше.

Придністров'я коштує Росії 1 млрд дол на рік. Нескладно порахувати, скільки коштуватиме їй Придністров'я у Донбасі. Тим більше, якби Росія хотіла його утримувати, навряд чи з таким ентузіазмом руйнувала би інфраструктуру.

3. У Молдови нема навіть такої армії, яка є в України - 21 місце у рейтингу армій світу у серпні 2014 року. Така армія в Молдови навряд чи буде, оскільки вона цього і не прагне. Будь-яке вирішення конфлікту військовим способом не здавалося можливим для Молдови апріорі.

Кишинів був приречений лише на дипломатичний шлях вирішення конфлікту. В України є шанс на військове вирішення принаймні у майбутньому. "Хорватський сценарій" є світлом в кінці тунелю, який додає до сумної історії трохи оптимізму.

4. В України зовсім інший рівень міжнародної підтримки, ніж був у Молдови в момент створення де-факто держави ПМР.

Тоді кордон Євросоюзу був далеко від Молдови, і події того часу сприймалися несерйозно. Зараз кордон ЄС проходить по кордону України і Молдови. Ідея Східного партнерства спрацювала погано, бо ставка була зроблена на економіку, а при наявності сусіда-росіянина мала б робитися спочатку на безпеку.

Натисніть для збільшення

5. Україна не повинна приймати будь-якої миротворчої місії Росії.

Росія дискредитувала ідею миротворчих місій.

Вона на прикладі Придністров'я довела: її місії спрямовані на збереження та розвиток державності сепаратистських утворень, а не на встановлення сталого миру.

Їх успіх вимірюється тим, наскільки довго вони залишаться у тій чи іншій країні, а не тим, наскільки швидко вони закінчать свою роботу, як прийнято у місій ООН.

Про чутливу реакцію росіян з цього питання свідчить заява МЗС РФ щодо аналітичної записки Інституту світової політики "Реформа миротворчої місії в Придністров'ї", презентація якої відбулася у Брюсселі.

6. Масована атака російських телеканалів у Молдові.

Найпопулярнішим каналом у Молдові залишається Перший канал Росії. Він покриває всю територію Молдови.

Він концентрує левову частку телереклами. Права на ретрансляцію каналу належать одному з найбагатших людей Молдови Владу Плахотнюку, тож навряд чи він захоче позбутися цих прибутків заради інформаційної безпеки країни.

7. Реінтегрувати захоплену бойовиками частину Донбасу можна швидше, ніж Придністров'я з Молдовою.

За 22 роки у Придністров'ї виросло покоління, яке вважає своєю батьківщиною ПМР, і яке з дитинства чуло про Молдову з телебачення як про ворога. Деякі молоді люди можуть скільки завгодно проводити час у кишинівському молі MallDova, але все одно розповідатимуть, що вони придністровський народ.

Крім того, між Києвом, Львовом і Донецьком нема такої мовної прірви, ніж між лівим та правим берегами Дністра. Порозумітися українською та російською значно легше, ніж російською та румунською.

За опитуваннями, 75-80% жителів Молдови є румуномовними. Молдовська молодь російською переважно вже не розмовляє.

Так що не все так погано у нашому домі, але час грає проти нас.

Фото на головній: Снайпер Славик у Донецкому аэропорту. Фото Сергія Лойка

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.