Вивчення проблеми, яка загострилася минулого тижня демонстраціями під Кабміном, показало, що від зміни власників нічого не змінюється, а ключовим є саме питання тарифу, котрий уряд, не виключено, все ж таки підвищить, але вже сам для себе.

Підвищити неможливо залишити

В четвер робітники облгазів почали пікетувати Кабмін з вимогою підвищити вартість транзиту газу в локальних мережах.

Вони заявляють, що нинішні тарифи на транспортування, та ще й в умовах істотного скорочення обсягів прокачки, спровокованого економічною кризою, роблять діяльність газопостачальних підприємств збитковою.

В результаті на облгазах скорочуються фонди заробітної плати. Про істотні заходи з ремонту трубопроводів та встановлення нового обладнання взагалі не йдеться, хоча, за підрахунками, ще "радянську" газорозподільну інфраструктуру, застарілу принаймні на 60%, давно потрібно модернізувати хоча б для безпеки споживачів.

Профспілки переконують, що нині ситуація у газових господарствах найважча за останні роки.

"В декілька разів впали обсяги транспортування газу споживачам. При цьому існуючі тарифи розраховувалися виходячи з ціни імпортного газу, що використовується для технологічних потреб, в 179,5 долара, а не 360 або 228, як цього року. Газовики поставлені в умови, коли собівартість послуги вдвічі більша за плату, що вони отримують за неї", - стверджує голова профспілки Іван Яровий.

Газовики вважають, що винна у цьому саме держава.

"Ми звернулися до Генеральної прокуратори з проханням розібратися, чому відомства, відповідальні за перегляд тарифів, не відшкодовують видатки обл- та міськгазів, тобто не виконують закон про природні монополії.

Напередодні прем'єр-міністр Юлія Тимошенко спробувала переграти газовиків. Вона заявила, що уряд не має наміру підвищувати тарифи на газ для населення.

Це означало автоматичну відмову учасникам протесту у задоволенні їхніх вимог, адже тарифи на транспортування, яке здійснюють облгази, закладаються в ціну блакитного палива для кінцевих споживачів.

"Облгази - це приватні організації, якими встановлені, порівняно з усіма сусідніми країнами СНД, непомірно високі тарифи на транспортування і збут газу", - обґрунтувала своє рішення Тимошенко.

На її думку, облгазам надано достатньо грошей, і люди, які не отримують зарплати, мають стояти не під стінами Кабміну, а звертатися до приватних власників та до прокурорських працівників.

"Я думаю, що НКРЕ також не планує цього робити", - додала вона. Прем'єр також "привітала" власників облгазів. Вона зауважила, що уряд веде "досить педантичну роботу з повернення вітчизняних газових локальних мереж, які зараз орендують облгази, "Нафтогазу".

Солідарний з главою уряду і міністр палива та енергетики Юрій Продан: "Ми звертаємось до власників, які не здатні ефективно управляти підприємством та не можуть забезпечити гідний рівень соціального захисту працівників, не зволікаючи, терміново здійснити всі процедурні заходи щодо повернення газорозподільних мереж в управління держави".

На думку чиновника, це дозволить виплатити працівникам галузі зарплату та ефективно управляти газовим господарством.

Долучилися до процесу й податківці. У середу головне управління податкової міліції ДПА України повідомило, що чотири обласних і міських газопостачальники продавали газ кінцевим споживачам через посередника, "відмивши" близько 350 мільйонів гривень.

Більше того, перший заступник голови НАК "Нафтогаз України" Ігор Діденко у березні заявляв, що деякі облгази фактично крадуть газ, відпускаючи його споживачам понад встановлені ліміти.

Загалом, прохолодне ставлення то вимог мітингувальників є досить нетиповою реакцією для Кабміну Тимошенко, котрий останнім часом йшов назустріч майже всім - від перевізників до вуличних торговців, легко переписуючи на їх вимогу навіть правила дорожнього руху.

Але у даному випадку така реакція уряду пояснюється фактором причетності до справи Дмитра Фірташа. Юрій Продан майже відкрито натякає на це.

За його словами, акції протесту працівників газових господарств з вимогою підвищити тарифи на їх послуги "організовані приватними власниками облгазів, серед яких є і ті, хто мав безпосереднє відношення до непрозорих схем поставок газу в Україну".

Однак якщо подивитися на структуру власності вітчизняних газорозподільних компаній, можна прийти до висновку, що в цьому секторі є декілька великих власників, і сьогодні може початися боротьба між ними та державою за контроль над ключовими об'єктами галузі.

Дмитро Фірташ на ринку власників облгазів представлений через газовий концерн "Газтек". Його акціонерами з весни 2007 року є п'ять маловідомих кіпрських компаній, яким опосередковано належать великі пакети акцій ряду підприємств з газифікації та газопостачання України.

За інформацією "Економічної правди", Фірташ прямо чи опосередковано контролює сім облгазів, ще два облгази контролюються його партнером та співзасновником Сentragas, а через нього і "РосУкрЕнерго", Іваном Фурсіним.

Інші сім облгазів належать екс-заступнику голови "Нафтогазу" Олегу Бахматюку, п'ять контролює росіянин Віктор Вексельберг.

Решта все ще перебуває у власності НАКу чи його вчорашнього менеджменту. Наприклад, Донецькоблгаз та Макєєвгаз належать колишньому голові НАКу Володимиру Шулудченку, Лубнигаз - також екс-заступнику голови НАКу Владиславу Тарашевському.

Джерела: smida.gov.ua, Astrum, відкриті джерела інформації, учасники ринку, розрахунки автора.

Попередній мітинг газовиків під Кабміном, який відбувся у серпні 2008 року, закінчився зустріччю прем'єра з робітниками і навіть частковим виконанням вимог профспілки. З вересня були дещо підвищені транспортний тариф і середня зарплата в галузі.

Пізніше в уряді ніхто не заперечував, що транспортний тариф, особливо після дворазового зростання ціни на імпортний газ, який облгази використовують для задоволення виробничо-технологічних потреб, потрібно підвищувати.

Дійшло до того, що у лютому 2009 року Тимошенко доручила підвищити тарифи на транспортування і поставку газу до "економічно обґрунтованого рівня".

Постановою Кабміну № 237 від 11 березня НКРЕ рекомендувалося до 15 квітня встановити тариф з "врахуванням повного відшкодування видатків підприємств газопостачання та газифікації".

НКРЕ розуміє необхідність підвищення тарифу, але виконувати рекомендацію голови уряду регулятор не поспішав.

Але політичне рішення не було прийняте. Тепер остаточно з'ясувалося, що його нема, і Тимошенко вирішила не дратувати населення новим підвищенням цін на газ.

На думку аналітика компанії Astrum Investment Management Яна Ліпчинського, приведення тарифів для облгазів до економічно обґрунтованого рівня є необхідним, однак, оскільки тариф є складовою кінцевої ціни на газ для споживачів, його підвищення є непопулярним заходом.

За спостереженням аналітика, особливо гостро це питання постало 2009 року через спровоковане кризою падіння споживання газу, що досягає в деяких облгазах 50-80% порівняно з 2008 роком. Це призводить до зменшення грошових надходжень і неможливості у повному обсязі покривати операційні витрати газорозподільних компаній.

"Саме тому необхідний рівень підвищення тарифів для облгазів має бути індивідуальним для кожної компанії в залежності від її операційних витрат", - додав Ліпчинський.

Низькі тарифи як засіб тиску?

Останні висловлювання Тимошенко та членів її команди показують, що уряд взяв курс на перерозподіл власності у газопостачальній галузі і що боротьба між державою та приватними власниками облгазів за контроль над підприємствами вже почалася.

Першою "ластівкою" стали наміри НКРЕ позбавити мереж ВАТ "Вінницягаз". Відомство звернулося до Мінпаливенерго з пропозицією позбавити компанію ліцензії через заборгованість та передати її на баланс НАК "Нафтогаз України".

У відповідь газовики стверджують, що заборгованість вдвічі менша, і вона пов'язана зі збитковою роботою підприємства за нинішніх тарифів на поставку блакитного палива.

"Ціна технологічного газу, необхідного для транспортування, з початку 2009 року виросла з 934,7 до 1 757,95 гривні за тисячу кубометрів, а тарифи лишилися на старому рівні", - йдеться у повідомленні прес-служби компанії з цього приводу.

Насправді, як відзначають експерти, Кабмін не буде піднімати тарифи до отримання контролю над більшістю підприємств, адже серед 41 обл- та міськгазів контрольні пакети в "Нафтогазу" залишилися лише у 14, а кількість компаній, у яких менеджмент контролюється державою, вдвічі менша.

Кабмін може тримати низькі тарифи з метою примусу до реприватизації якомога більших пакетів акцій. В свою чергу, власники збиткових підприємств будуть нагнітати ситуацію, виводячи працівників на мітинги та намагаючись дати розголос основним проблемам галузі, таких як зношеність мереж та потенційні техногенні катастрофи.

Фактично, вони намагатимуться за рахунок регуляції тарифів зробити рентабельним збитковий бізнес.

У будь-якому випадку, в боротьбі з бізнесменами держава може більше програти, ніж виграти. НАК "Нафтогаз" є акціонером майже усіх обл- та міськгазів, на відміну від підприємців, які контролюють лише декілька компаній галузі. Саме тому погіршення фінансового стану на них не може радувати представників монополії.

З іншого боку, облгази не володіють значними активами - лише контрактами на поставку палива. А угоди можуть бути легко анульовані відбором ліцензії, як це може статися з "Вінницягазом".

В такому разі, бізнесмени залишаться з боргами, а "Нафтогаз" зможе створити нове підприємство, яке буде постачати газ населенню.

Отже, тарифи таки доведеться підвищувати, питання лише у тому, відбудеться це після реприватизації чи теперішні власники таки зможуть досягти свого.

Враховуючи принциповість, з якою Тимошенко спілкується з підприємствами та галузями, у яких хоча б на горизонті маячить тінь Фірташа, у сьогоднішніх власників облгазів надто мало шансів.