Експерименти над людською природою: за що дали Нобелівську премію з економіки у 2021

Експерименти над людською природою: за що дали Нобелівську премію з економіки у 2021

Понеділок, 11 жовтня 2021, 16:30 -
dw.com
Три американці розділять 1,14 млн доларів за експерименти, які спростували ряд економічних гіпотез.

Нобелівську премію з економіки, а точніше премію Центрального банку Швеції з економічних наук присвячену пам’яті Альфреда Нобеля, у 2021 році присудили трьом американським професорам за дослідження у суміжних сферах, які ґрунтуються на природних експериментах.

Дослідження цьогорічних лауреатів стосуються нових підходів до вивчення складних питань, відповіді на які експериментальним шляхом отримати майже неможливо. 

Зокрема, вони вивчали, як зміна мінімальної зарплати впливає на рівень зайнятості, а тривалість навчання на рівень достатку.

Що таке "природний експеримент" і за що саме троє американських професорів відзначити "Нобелем" з економіки?

Реклама:

Складні питання без відповідей

Науковці люди, які посилаються лише на перевірені у ході наукових експериментів факти. Однак у деяких випадках, особливо в економічних чи соціальних науках, проводити експерименти неможливо або просто неетично.

Наприклад, як визначити вплив кількості років, які дитина вчиться у школі, на її майбутні заробітки?

Якби науковці захотіли провести такий експеримент, то їм довелося б поділити дітей, що ходять до школи, на дві групи. Дітям з першої сказали б вчитися, наприклад, 11 років, а дітям з другої 10. Зрозуміло, що піти на це заради лише експерименту не наважилися б батьки, адже йдеться про освіту та майбутнє їхніх дітей.

Та й у разі проведення цього експерименту на фінальні дані впливала б ще велика кількість інших факторів, що ставило б під сумнів надійність результатів експерименту.

Джошуа Ангріст та Гвідо Імбенз знайшли вихід з цієї ситуації. У 1991 році вони вирішили проаналізувати вплив тривалості навчання людей на їхній достаток, залежно від часу у році, коли народилась людина.

У США діти, народжені в один рік, починають йти у школу в один і той же час. Це означає, що якщо дитина народилася наприкінці грудня, то вона піде у школу на рік раніше, аніж дитина, що народилася на початку січня наступного року. Хоча різниця у віці між ними може складати всього лише декілька днів.

Відтак, діти, народжені наприкінці року навчалися у школі довше, ніж діти, що народилися на початку.

У своєму дослідженні Ангріст та Імбенз без будь-якого штучного втручання у життя та спосіб навчання дітей з’ясували, що люди, які навчаються довше мають вищі заробітки у майбутньому. Ефект одного додаткового року навчання на збільшення доходу становить 9%. Тобто, навчаючись всього на рік більше, людина в середньому збільшує свої заробітки на 9%.

Нобелівську премію Ангрісту та Імбензу присудили саме за те, що вони довели: експерименти у природних умовах відбуваються завжди. Потрібно лише вміти знаходити відповідні умови для їхнього проведення.

Це можуть бути зміни у політиці, які стосуються одного регіону, але не стосуються іншого; податкові чи інші пільги або різниця у зарахуванні на навчання. Ці випадкові події самостійно розділяють людей на декілька груп: тих, до яких застосовують зміни та групи контролю.

Мінімалка та ринок праці

Своєрідним природним експериментом скористався інший лауреат "Нобеля" з економіки Девід Кард. Його експеримент стосувався того, як зміна розміру мінімальної зарплати впливає на рівень зайнятості.

Раніше існувала загальноприйнята гіпотеза про те, що зростання мінімальної зарплати призводить до зниження рівня зайнятості, адже вища мінімалка збільшує витрати роботодавців на персонал та змушує задуматися про його скорочення для того, щоб зберегти певний рівень прибутку.

Хоча гіпотеза виглядала доволі логічною, проте емпіричних доказів впливу мінімалки на зайнятість не було. Тож Кард вирішив скористатися нагодою та провести природний експеримент.

На початку 1990-х років у штаті Нью-Джерсі вирішили підняти мінімальну зарплату з 4,25 дол до 5,05 дол на годину.

Кард розумів, що аналіз того, як це рішення влади штату вплине на рівень зайнятості може бути некоректним, адже на рівень зайнятості, крім мінімальної зарплати, впливає ще ціла низка інших факторів, наприклад, сезонність, етнічний склад населення чи географічне розташування.

Щоб напевно проаналізувати вплив зміни мінімалки на зайнятість, потрібно мати дві майже однакових групи людей: група впливу та контрольована група. Приблизно так це працює і в медичних дослідженнях, коли одній групі людей дають справжні ліки, а іншій плацебо, і, порівнюють зміни стану обох груп.

До свого дослідження Кард вирішив додати групу контролю мешканців сусіднього з Нью-Джерсі штату Пенсильванії, а саме її східної частини, тобто тих округів, що межують з Нью-Джерсі. Він вирішив аналізувати працівників фаст-фудів, які часто отримують мінімальну зарплату, тож її зміна для їхніх роботодавців матиме велике значення.

Працівників фаст-фудів у Нью-Джерсі та на сході Пенсильванії розмежовував лише кордон між штатами, тож вплив на дослідження яких-небудь інших факторів, аніж зростання мінімальної зарплати, було мінімізовано.

В результаті Кард виявив, що зміна мінімальної зарплати у Нью-Джерсі не мала радикального впливу на рівень працевлаштування. Того, що очікували дослідники різкого скорочення кількості робочих місць у фаст-фудах не сталося.

 
Недатовані фото професора Університету Берклі Девіда Карда (зліва) та професора Стенфорда Гвідо Імбенса (справа)
джерело: abc7chicago.com

Міграція та безробіття

Подібний природній експеримент Кард провів для того, аби вивчити як саме міграція впливає на ринок праці та рівень оплати праці. Довести наявність такого впливу експериментально майже неможливо: потрібно порівняти стан ринку праці у якомусь місті, коли там багато мігрантів і коли їх там немає взагалі.

Оскільки "прогнати" мігрантів з міст неможливо, передусім, з етичних та політичних міркувань, емпіричним шляхом довести наявність якого-небудь впливу було також неможливо.

З іншого боку, порівняти два міста одне з великою кількістю мігрантів, а інше без них було б недоречно. Мігранти, як правило, їдуть у міста з динамічним ринком праці, тож початкові умови у двох містах були б різні.

Однак шанс довести наявність чи відсутність впливу все ж з’явився, при чому досить випадково. У квітні 1980 року Фідель Кастро несподівано дозволив всім кубинцям, які того бажали, залишити Острів Свободи. Як наслідок, 125 тисяч кубинців у період з травня до вересня того року переїхали до США, переважно до Маямі та сусідніх міст.

Цим фактом і скористався Кард. Коли кількість робочої сили у Маямі завдяки кубинським мігрантам виросла на 7%, він провів порівняння ринку праці цього міста з чотирма іншими, у яких умови життя та ринку праці були подібними, але куди мігранти не доїхали.

Результати дослідження були доволі несподіваними: попри початкові припущення, що наплив мігрантів призведе до зростання пропозиції робочої сили та спричинить зниження рівня зарплат і підвищення рівня безробіття, цього не сталося.

Девід Кард за свої дослідження отримає половину цьогорічної премії близько 570 тис. доларів. Таку ж суму, але вже на двох розділять порівну між собою Джошуа Ангріст та Гвідо Імбенз.

Минулого року Нобелівську премію з економіки присудили двом професорам зі Стенфордського університету Полу Мілгрому та Роберту Вілсону за вдосконалення теорії аукціонів та винайдення нових форматів аукціонів.

Вони дослідили, як продавці та покупці поводяться за різних умов аукціону, від чого залежить фінальна ціна виставленого на аукціон товару чи послуги, як досягти її максимізації та як не пошитися в дурні, заплативши за якийсь товар занадто багато.

Нобелівську премія з економіки наймолодша з усіх "нобелів". В оригінальному заповіті Альфреда Нобеля, складеному у 1895 році, нагород у царині економіки передбачено не було. Нобель заповів свій спадок представникам природничих наук, найкращим літераторам та борцям за мир. Премію з економіки заснували у 1968 році з ініціативи Центрального банку Швеції. Він щороку вирішив перераховувати один розмір премії 10 мільйонів крон – за визначні досягнення та відкриття у галузі економіки.

Реклама: