Холодне літо 2017-го. Чому у киян забрали гарячу воду і що буде через рік

Холодне літо 2017-го. Чому у киян забрали гарячу воду і що буде через рік

Четвер, 6 липня 2017, 11:30 -
Фото eurocountry.in.ua
Як уряди перекладають свої нереалістичні обіцянки на енергетиків і чому через це кияни залишаються без води.

Щоліта у Києві починається "Парад відключень". Він складається з "гідравлічного тестування мереж", "профілактики" та інших заходів. Для киян це означає одне: відсутність гарячої води протягом тижнів і навіть місяців.

Здавалося б, проблема — у жадібних монополістах, що злісно не хочуть продавати киянам гарячу воду. Однак такі міркування мають одну хибу: чи відмовлялась би компанія від продажу прибуткового продукту?

Справжня причина інакша. Прагнучи перекласти свої популістичні обіцянки населенню на бізнес, держава встановлює нереально низькі тарифи на гарячу воду. Мало того — вона ще й не дотримуєтсья власних зобов'язань щодо виплати субсидій. Таке недолуге регулювання і така політика — ідеальний рецепт для виникнення проблем з гарячою водою.

У чому проблема

Корені проблеми — у державному регулюванні та монопольній структурі теплопостачання, що лише формально називається ринком. Тепло та гарячу воду киянам подають Дарницька ТЕЦ, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та котельні, яких у столиці понад 220.

Чи не найбільшою проблемою теплопостачання столиці є монополія. Київ обслуговують ПАТ "Київенерго" (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, котельні), ТОВ "Єврореконструкція" (Дарницька ТЕЦ) та приватні котельні. Дарницька ТЕЦ опалює і подає гарячу воду лише 8% житлових будинків Києва, а найбільша частка припадає на ТЕЦ, підпорядковані "Київенерго".

Отже, споживачі не можуть обрати постачальника тепла та гарячої води. Наприклад, якщо будинок перебуває у зоні обслуговування "Київенерго", змінити постачальника неможливо.

У багатьох західноєвропейських країнах споживач може обирати постачальника тепла. Там ціну на послугу формує конкурентне середовище. Якщо постачальник не може надавати послугу через внутрішні труднощі, споживач — будинок — одразу може підписати договір з іншою компанією і не залишиться без тепла та гарячої води.

Певні зусилля українських законотворців щодо розвитку ринку тепла вже були. Так, 21 березня 2017 року набув чинності закон №1959 "Про теплопостачання". Він може сприяти розвитку цього сегменту, зокрема, щодо використання альтернативних джерел енергії заради заміщення газу.

Що ж відбувається в Україні зараз? Добре ілюструє ситуацію стан справ у Києві. У кінці травня "Нафтогаз" перестав постачати блакитне паливо на ТЕЦ-6 і мешканці чотирьох районів залишилися без гарячої води та будь-якого вибору. Пусковим механізмом для відключення став борг "Київенерго" перед "Київтрансгазом" за лютий-травень 2017 року.

"Чистий борг "Київенерго" — 3 млрд грн, 307 млн грн — борг перед "Київтрансгазом" за транспортування газу", — каже член правління "Нафтогазу" Юрій Колбушкін.

Звичайні громадяни далекі від проблем на рівні держави та постачальників послуг. Логіка їх очевидна: плачу за послугу — отримую послугу. Однак тут ця логіка не спрацювала. Мешканці, які регулярно платили, залишилися без води і вимушені чекати, до чого домовляться держава та монополісти.

Єдиним очевидним рішенням для постраждалих мешканців може стати бойлер або власна дахова котельня. Однак масове встановлення бойлерів може спровокувати перевантаження електромереж, а до котелень не завжди можна підвести газ. Крім того, не всі українці готові платити за їх спорудження.

До чого тут субсидії

Повернення коштів за субсидіями відбувається не напряму від держави громадянину-субсидіанту, а через постачальників комунальних послуг або ОСББ. Тобто субсидіанти не платять повну вартість житлово-комунальних послуг, а потім держава повертає ці кошти на рахунки постачальників з коштів платників податків.

"У постачальників комунальних послуг інша система, так звані клірингові розрахунки. Їхні зобов'язання за субсидіями перекриваються зобов'язаннями "Нафтогазу" за податками. Підписуються протоколи і частина цих коштів може закриватися через механізми клірингових розрахунків", — розповідає експерт громадської мережі "Опора" Тетяна Бойко.

На думку фахівців, найбільшою проблемою стало те, що держава "прорахувалася" щодо кількості субсидій і заклала в бюджет значно менше коштів, ніж було потрібно.

За розрахунками ТКЕ, розповідає експерт з питань ЖКГ Сергій Дунайло, потреба на пільги та субсидії становить 75-77 млрд грн. Реально в бюджеті закладено лише 47 млрд грн. Мінфін пояснює, що вони не могли передбачити таке збільшення кількості субсидіантів і реальну картину щодо субсидій змогли зрозуміти лише за результатами опалювального сезону.

Субсидії не мають прямого стосунку до проблем "Київенерго" та "Нафтогазу", але кошти, не повернуті державою "Київенерго" за субсидіями, є ключовою складовою боргу "Київенерго" перед "Нафтогазом".

"Є різниця в тарифах, яку люди не доплатили з 2002 року. До кінця 2017 року її пробують компенсувати ЖЕКам з місцевого бюджету, щоб ті розрахувалися з "Київенерго". Інша частина боргу — державні установи. Вони платять за гарячу воду та опалення або платять лише половину від рахунку, а це теж кошти держбюджету.

Якби "Нафтогаз" не виставляв штрафів, була би більш-менш реальна картина. Наприклад, "Київенерго" не має юридичної процедури накладання штрафу на державу за невчасно виплачені субсидії", — розповідає радник заступника голови КМДА Олексій Тихонов.

Таким чином, проблема з обіцяними і невиплаченими державою коштами накопичується протягом десяти років і цей кумулятивний ефект негативно впливає на ТКЕ в різних регіонах.

"Київенерго" — "Нафтогаз" — держава

За даними "Київенерго", її борг перед "Нафтогазом" становить 3 млрд грн. Крім того, "Київенерго" ще винна 370 млн грн "Укртрансгазу" за транспортування палива. До цієї суми "Київенерго" відносить борги за пільгами та субсидіями, які, за її даними, становлять 1,4 млрд грн, а також борги населення, які також сягають 1,4 млрд грн.

Таким чином, утворилося замкнуте коло: "Нафтогаз" чекає кошти від "Київенерго", "Київенерго" — від держави, а люди місяцями сидять без гарячої води.

Отже, потрібно оперативно провести взаємні розрахунки і повернути мешканців Києва до нормального життя, без перманентного вимкнення гарячої води. При цьому слід розуміти, що "Нафтогаз" витрачає чимало коштів на обслуговування боргів.

"За результатами опалювального сезону близько 7,5 млн домогосподарств отримали державну підтримку у вигляді субсидій. Іншою стороною цієї ситуації є можливість вчасно забезпечити фінансування.

Вже за результатами опалювального сезону стало очевидно, що закладеної суми в бюджеті недостатньо. Заборгованість на початок року закрита, але є затримка у проведенні відшкодування з початку 2017 року", — говорить директор департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Музиченко.

Таким чином, відсутні будь-які санкції для держави за невиплату обіцяних субсидій. Саме ці борги посилюють фінансові проблеми монополістів та їх спроможність подавати гарячу воду.

У чому небезпека

Основною проблемою, пов'язаною із зупинкою ТЕЦ-6, була навіть не відсутність гарячого водопостачання протягом місяця, а те, чи технічно допустиме повне відключення ТЕЦ від газу.

На думку експертів, така зупинка ТЕЦ може негативно вплинути на перебіг опалювального сезону.

"ТЕЦ 6 — це мазутне господарство, там застигає мазут. Запустити таку ТЕЦ дуже складно. Її вимкнення — це диверсія. Ми спостерігаємо відсиріння водню, який є охолоджувачем генераторів. Потрібно було негайно запускати ТЕЦ і потім вирішувати фінансові питання, інакше є ризик, що вона не запуститься", — побоюється експерт з питань ЖКГ Сергій Дунайло.

Чи справедлива ціна

Є й інша сторона медалі: занижені тарифи на гаряче водопостачання. Зараз тарифи у "Київенерго" такі: 83,1 грн за куб м постачання і 6,93 грн за куб м водовідведення (загалом — 90,03 грн за куб м). На переконання експертів, цього мало для покриття витрат.

"Ми проводили розрахунки на прикладі ОСББ у Києві, у багатоквартирному будинку, де встановлений ІТП, а постачальником є "Київенерго".

Будинок новий, утеплений, вікна нові, тож втрати тепла там мінімальні. Для розрахунку використали просту формулу: кількість витрачених ГКал на обігрів води помножено на вартість 1 Гкал та кількість холодної води помножено на тариф за холодну воду. Всю цю суму поділено на кількість використаних кубів гарячої води.

В результаті ми вийшли на 140-160 грн за куб м гарячої води. Це і є її собівартість. Якби не прямі договори з "Київенерго", то різницю від розрахункової вартості мусили б доплатити мешканці. Проте ця різниця лягає на "Київенерго", — пояснює Олексій Тихонов.

У такому випадку виходить, що за нинішніх тарифів виробляти гарячу воду компаніям не вигідно. Крім того, є сезонні особливості розрахунків.

Взимку, коли підігрітої води для опалення та гарячого водопостачання багато, можна перекрити недобір коштів на оплату гарячої води з опалення (частина вартості гарячої води закладена в опалення) і вийти на більш-менш беззбитковий рівень. Однак влітку об'єми підігрітої води зменшуються і гаряче водопостачання стає збитковим.

Через це багато приватних котелень припиняють гаряче водопостачання на літо і навіть звільняють персонал. Так робить і "Київенерго", відключаючи воду то на "профілактику", то через "борги мешканців".

"Приватні котельні інколи йдуть на хитрість і економлять, знижуючи температуру води. У кранах мінімальна температура гарячої води повинна становити 50 градусів. Її нагрівать до 60 градусів, потім поступово знижують температуру до 54-56 градусів і до квартири вона доходить при 45-48 градусах. Маємо теплу, але не гарячу воду", — розповідає Тихонов.

І держава, і громадяни повинні зрозуміти, що існують собівартість і кінцева ціна на послугу. Якщо ціни на електроенергію та газ зростають, то зросте і вартість гарячої води. Якщо кінцева вартість залишиться меншою за собівартість, то різницю хтось мусить доплатити.

Як вирішити проблему

За даними "Нафтогазу", 60 млн грн боргу не мають стосунку до населення і субсидій, це борг за транспортування газу для виробництва електроенергії.

Монополісти зійшлися на тому, що "Київенерго" до 30 червня погасить борг перед "Укртрансгазом" у розмірі 41 млн грн, а "Нафтогаз" відновить постачання палива на ТЕЦ-6. Звісно, на цьому історія не закінчиться, бо взаємних боргів ще багато.

Проте найважливіше було якнайшвидше запустити ТЕЦ, щоб уникнути технічних проблем під час наступного опалювального сезону. За даними КМДА, гаряче водопостачання у чотирьох районах Києва — Оболонь, Троєщина, Воскресенка, Райдужний — після місяця відключення таки відновилося.

Крім того, 22 червня 2017 року депутати у першому читанні проголосували за урядовий законопроект про зміни до закону "Про державний бюджет на 2017 рік" №6600, яким додатково надали 14,1 млрд грн на виплату субсидій у 2017 році.

Однак цих кроків недостатньо. Встановлення тарифів на гарячу воду, що будуть відповідати економічним реаліям, є необхідною умовою вирішення проблеми. Інакше ні монопольні великі бізнеси, ні малі котельні не зможуть подавати споживачам гарячу воду.

Реклама:
powered by lun.ua