Роман Шпек: Ми два роки оббивали пороги Мінфіну і податкової, щоб банкам дозволили списувати безнадійні кредити

Роман Шпек: Ми два роки оббивали пороги Мінфіну і податкової, щоб банкам дозволили списувати безнадійні кредити

Понеділок, 29 травня 2017, 16:00 -
Рішення Валерії Гонтаревої добровільно покинути крісло очільниці НБУ, фінансовий ринок розцінив як закінчення найважчого етапу – очищення банківської системи. То ж тепер логічно очікувати, що здорові та сильні банки, які зуміли вижити і навіть наростити капітал, почнуть активно розвиватися і розморозять кредитування, особливо у відношенні до бізнесу.

У якому стані сьогодні перебуває банківська система і чи варто очікувати активного її розвитку в найближчій перспективі, ЕП вирішила поговорити з головою Ради Незалежної асоціації банків України Романом Шпеком.

За три місяці цього року кредитний портфель банків знизився, хоча ліквідність системи зашкалює. Чому банки не кредитують, хоча мають для цього ресурси?

Якщо подивитися на цифри, рівень кредитів, виданих в економіку, на кінець минулого року і на 1 квітня, то тенденція показує більше 3% падіння, це орієнтовно 32 млрд. грн. Якщо ми співставимо кредитування, яке зростало в гривні ще впродовж минулого року, і порівняємо зі спадом кредитування у валюті за аналогічний період, – це не створення нових бізнесів чи розвиток проектів, а переважно реструктуризація старої заборгованості. Ліквідність банків дійсно стабільно висока – 133 млрд. грн. станом на 1 квітня цього року (сума залишків на коррахунках, депозитних сертифікатів і готівки в касі – Ред.). То ж проблема не в ресурсах.

Голова Ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек
Голова Ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек

Економіка продовжує стагнацію. За перший квартал промвиробництво скоротилося на 2% (у порівнянні з аналогічним періодом 2016 року – Ред.), а зростання ВВП сповільнилося до 2,4% проти 4,8% в кінці минулого року. Та навіть не це стримує відновлення кредитування.

Банки надто довго перебували в режимі виживання і очікування законодавчих змін в сфері фінансів, судової реформи, наведення ладу в регуляторному полі, що призвело до стагнації усіх бізнес-процесів. Населення і бізнес звикли жити без банківських кредитів і довгострокових депозитів, обмежуючись доволі скромним переліком банківських операцій. Навіть за дрібною позикою люди радше звертаються до напівлегальних фінансових компаній і ломбардів, ніж до банківських установ. Хоча і відсотки там значно вищі, і ризиків більше. Та все ж у людей закарбувалося у голові, що банки в Україні не кредитують.

Схожа ситуація і в бізнесу, який все частіше вдається до бартерних схем або шукає додаткових домовленостей з контрагентами. Або ж виходить на зовнішні ринки, якщо може собі це дозволити. Хоча компанії нарікають на тривалі терміни прийняття рішення, вони все ж готові відкривати всю інформацію перед іноземними кредиторами. В роботі ж з українськими банками вони хочуть, аби всі процеси відбувалися швидко, і ніхто не вимагав від них розкриття фінансового стану. Але ж так не може бути.

Між банками і позичальниками нема довіри. Вислів "повертають борги лише боягузи" досі актуальний для деяких наших компаній. Договори виконуються через один, механізми забезпечення не діють. Банки практично не вилазять з судів, намагаючись спасти раніше видані мільйонні позики компаніям, які зараз користуючись недосконалістю законодавства без особливих зусиль і при невеликих капіталовкладеннях можуть уникнути своїх зобов’язань і залишити банк з діркою в балансі. А ця дірка росте, бо з $1 боргу, банк у кращому разі повертає $0,3. Решта йде на судові витрати. Тому не дивно, що більшість боїться зв’язуватися з новими партнерами, бо, нажаль, сьогодні не повернути кредит дешевше, ніж його повернути.

Та й, об’єктивно, кредитувати нема кого.

Що ви маєте на увазі?

Наведу приклад. Із 40 тис. зареєстрованих підприємств в секторі АПК, лише близько 100 працюють чисто. Тобто чесно показують усю валютну виручку і формують свою фінансову звітність у відповідності з усіма вимогами міжнародних стандартів. Про це відверто говорять самі гравці цього ринку. І така ситуація у кожному секторі.

За ці роки банківський ринок змінився кардинально. Він став прозорим, він став міцнішим за рахунок очистки від недобросовісних гравців і суттєвого збільшення капіталу тих, що встояли. Ми пройшли стрес-тестування аби розуміти у якому стані насправді перебувають наші портфелі і виробили індивідуальні плани як їх покращити.

Та чи зробив щось подібне корпоративний сектор? Чимало ресурсів і сил витрачається на те, щоб зрозуміти, який справжній фінансовий стан і кредитна історія потенційного позичальника. Наскільки він уже закредитований, яка у нього заборгованість і бізнес-модель? Через закритість українського бізнесу банки змушені формувати під кредити великі резерви. Ризики поганих позичальників перекладаються на весь ринок, тому ставки для хороших клієнтів так само високі, як і для поганих. 

З прийняттям 351-ї постанови НБУ, вимоги до кредитних ризиків банків стали значно жорсткішими. Це допоможе покращити кредитні портфелі банків?

Сьогодні вимоги до кредитних ризиків наших банків такі ж, як і до закордонних. Проте регуляція оцінки ризиків випереджає можливості бізнесу в нашій країні. Відповідно, отримати кредит звісно стало складніше.

Ми сушимо голову, як знайти потенційного позичальника, оскільки великий бізнес закредитований по вінця, а малий практично весь у тіні. За офіційними показниками фінансової звітності крупні підприємства базових галузей – неплатоспроможні. Така звітність вигідна для них, бо дозволяє оптимізувати надмірні податки. Проте за формальною оцінкою ризики завеликі. Зрозуміло, що банки не підуть на зміну процедури, щоб штучно робити підприємства кредитоспроможними. Баланси банків і без того обтяжені "поганими" кредитами.

Аби не доводити до колапсу системи, НАБУ максимум зусиль доклала, щоб переконати НБУ відтермінувати до 1 січня 2019 року запровадження критичних для банків вимог 351-го положення. Наприклад, застосування фактору високого кредитного ризику боржника, що має "негативний капітал протягом 3 років поспіль". Дії принципу збереження, а саме наявність договору страхування застави. І виключення норми щодо достатності валютної виручки для визначення класу контрагента, банку-боржника, як окремої норми, що свідчить про високий кредитний ризик.

Світ іде у "деофшорну" економіку. За якої 3/4 нашої економіки не зможе отримати доступ до відкритого фінансування, як за кордоном, так і в Україні. Відновлення кредитування можливе тільки після одужання економіки, коли вона стане адекватна регуляції. Якщо для цього потрібні кредити, отже бізнесу, як колись банкам, через не хочу, але доведеться змінитися якісно і забути про "намальовану" бухгалтерію.

А як бути з токсичними активами?

Ми два роки оббивали пороги Мінфіну і податкової, щоб банкам дозволили списувати безнадійні кредити, прострочені понад 360 днів без податкових наслідків. А також, щоб впродовж 2017 - 2018 роках розрахунок розміру ліміту резерву залишився на рівні 25% сукупної балансової вартості активів.

І лише після десятків годин моїх особистих спільних зустрічей з керівництвом Міністерства фінансів, Державної фіскальної Служби, профільним комітетом Верховної Ради, нам вдалося внести відповідні зміни до Податкового кодексу. І це величезний прорив на шляху до вирішення проблеми "сміттєвих" активів.

Державна фіскальна служба також погодилася, що право трактування міжнародних стандартів фінансової звітності залишається прерогативою виключно Національного банку. Відповідно резерви є монетарною статтею та є частиною фінансового інструменту. Це допоможе банкам уникнути можливих необґрунтованих претензій з боку фіскалів під час перевірок у майбутньому.

Міністерство фінансів два роки виношує ідею створення компанії по управлінню проблемними активами. Цим шляхом під час останньої фінансової кризи пішли США. Проте нам дивно, що держава піклується виключно про державні банки, оскільки створення такої компанії передбачається лише для управління їхніми проблемними активами. В свою чергу Національний банк і Світовий банк погоджуються, що таку інституцію варто створювати, але для всієї банківської системи України.

За півтора року парламентом прийнято 7 фінансових законопроектів, над якими також працювала НАБУ. Як вони вплинули на банківський ринок?

Так ми добре попрацювали за цей час.  Реєстри нерухомості стали публічними та відкрито реєстр боржників. Зараз ми працюємо над тим, щоб дати банкам можливість отримувати інформацію з податкових реєстрів.

Ліквідована монополію торгуючих організацій з продажу арештованого майна. Відтепер торги проводяться лише через СЕТАМ за особливою ставкою.

Прийнято суперечливий, але дуже важливий закон про фінансову реструктуризацію, який дозволяє життєздатним компаніям вирішити свої боргові проблеми без втручання судів і не йти у вимушене банкротство. При НАБУ вже функціонує Секретаріат і вже відкрито першу процедуру добровільної реструктуризації.

У минулому році нам таки вдалося змусити Кабінет міністрів скасувати антиконкурентну Постанову № 37, що встановлювала дискримінаційні умови доступу банків до ринку виплат "бюджетникам", а також прямі преференції для державних банків.

 

Ми змогли переконати Національний банк суттєво пом’якшити графік докапіталізації банків, що особливо важливо для малих банків з уставним капіталом менше 200 млн. грн. А нещодавно в парламенті прийнято закон, що передбачає можливість об’єднання та злиття за скороченою процедурою – замість 1,5 року впродовж лише 3 місяців.

Закон діятиме до 1 серпня 2020 року. Тепер банки, які не встигають докапіталізавутися, можуть віддати банківську ліцензію без входження тимчасової адміністрації і при цьому залишитися фінансовою компанією. Раніше це було неможливо. Таким чином, зменшиться навантаження на Фонд гарантування вкладів. Йдеться про 28,5 млрд. грн. коштів фізичних осіб і 49,4 млрд. грн. - юридичних осіб.

Графік пом’якшено, але майже 40 малих банків все одно не дотягують до 200 млн. грн., хоча повинні відповідати цій вимозі вже з 7 липня. Це означає, що вони підуть з ринку?

НАБУ робить максимум, щоб полегшити життя малим банкам. Але це як у тій притчі про чоловіка, який загинув у потопі, бо відмовився від рятівних човна і вертольота, сидячи на даху свого будинку і чекаючи, що його Бог спасе.

Є пом’якшений графік збільшення капіталу. Є діючий закон, який дає щонайменше три варіанти виходу з ситуації. Але банки хочуть лише одного, щоб вимогу про збільшення статутного капіталу відмінили взагалі. Нажаль, в умовах падіння економіки та трикратної девальвації національної валюти, це неможливо. Проте і тут ми знайшли з регулятором компроміс.

У нас є попередня домовленість з НБУ, щоб залишити мінімальний розмір статутного та регулятивного капіталу банків на рівні 200 млн. грн.

Крім того, наприкінці минулого тижня НБУ зняв обмеження щодо відкриття кореспондентських рахунків у валюті 1-ї групи класифікатора в країнах з національною валютою іншої групи. Тобто малим банкам дозволили продовжити виконувати платежі клієнтів у доларах США після припинення розрахунків Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, USА через ЛОРО-рахунки непрямих кореспондентів. І це ще один крок на зустріч малим банкам.

Реклама:
powered by lun.ua