Українці уже кілька місяців живуть під наглядом Міністерства інформаційної політики.

Воно було створене в грудні 2014 року і відразу отримало прізвисько "Мінстець" на честь засновника Юрія Стеця.

У дітищі піарника президента прихильники вбачають захисника суверенного медіа-поля від тролів Кремля.

Противники не розуміють, навіщо під час війни роздувати державний апарат.

У Кабміні на питання, чим займається міністерство, з посмішкою відповідають: "Нічим".

Сам міністр заявляє: він тільки-но розробив концепцію інформаційної політики і готовий вирушити з цим документом в місячне турне по регіонах. Справді, в країні, де триває війна, головне - не квапитися з прийняттям важливих рішень.

Натисніть для збільшення

Також Стець опікується створенням телеканалу Ukraine Tomorrow, орієнтованого на англомовних глядачів.

Він повинен стати противагою російській пропаганді.

На що ще витрачаються гроші платників податків у кабінетах міністерства?

Кошторис контрпропагандистів

Згідно з планом асигнувань на 2015 рік, Мінінформполітики до кінця року витратить 4 млн грн. З них 2,54 млн грн піде на оплату праці з нарахуваннями для 29 співробітників. Інші 1,45 млн грн - поточні видатки.

"Ці 4 млн грн витрачаються на життєдіяльність невеликого, але ефективного апарату", - підкреслює заступник міністра інформаційної політики Артем Біденко.

План асигнувань Міністерства інформаційної політики на 2015 рік

Натисніть для збільшення

Найбільша зарплата з надбавками та преміями - у міністра. Вона становить 14 662 грн або 700 дол за курсом НБУ. Зарплата першого заступника - 12 749 грн, заступника - 11 952 грн, головного спеціаліста - 4 284 грн.

Стець каже, що керівники міністерства витрачають всю зарплату на допомогу бійцям АТО. Аргументує цей факт тим, що вони "люди не бідні".

Оскільки відомство створювали "з нуля", на плечі платників податків у 2015 році лягли додаткові господарські витрати.

Так, видатки на нову комп'ютерну техніку становитимуть 303 тис грн, на електронізацію - 286 тис грн, з яких 96 тис грн - на технічний супровід сайту. До слова, для сайту орендували віртуальний майданчик вартістю 84 тис грн.

160 тис грн піде на прокладання локальних мереж, 20 тис грн - на впровадження електронного документообігу, 10 тис грн - на обробку статистичної звітності.

Додатково 58 тис гривень витратять на створення електронних цифрових підписів для співробітників міністерства. За інтернет та телефонний зв'язок контрпропагандистів доведеться заплатити 56,4 тис грн.

Витрати за оренду та страхування приміщення сягнуть 100 тис грн на рік. Утримання в чистоті кабінетів буде коштувати 34,5 тис грн на рік. Облаштування кабінетів меблями та канцелярію - півмільйона на 2015 рік.

Видатки цілком помірковані, вони зовсім не нагадують багатомільйонні витрати інших державних органів. Однак, за словами Біденка, цих коштів вистачає на повноцінне функціонування нового міністерства.

Деталізований кошторис Міністерства інформаційної політики

Натисніть для збільшення

Натисніть для збільшення

Натисніть для збільшення

Завдання міністерства

Міністерство отримуватиме дедалі більше важелів впливу на інформаційну політику. Таку владу неможливо виміряти грошима, але вона величезна.

В офіційній бюджетній програмі "Керівництво та управління у сфері інформаційної політики", відповідно до якої функціонує МІП, вказано два завдання на 2015 рік.

1. Забезпечення державних інформаційних ресурсів.

2. Забезпечення реформ ЗМІ.

У тій же програмі вказані конкретні продукти, які має напрацювати міністерство протягом 2015 року, аби досягти наведених вище цілей.

1. 116 опрацьованих листів внутрішньої кореспонденції.

2. 3 опрацьовані проекти нормативно-правових актів.

3. 58 виконаних доручень.

Біденко наголошує, що першочергове завдання відомства - реформування сфери публічної інформації. Для цього, мовляв, не потрібно багато грошей, бо концепція інформаційної безпеки вже написана. А для соціальної реклами та професійного навчання персоналу залучаються грантові кошти.

Наскільки висока ефективність "інформаційних військ", наразі говорити рано. Можна припустити, що існує певна прихована інформаційна робота, зокрема, в соціальних мережах, яка може покладатися на "Мінстець".

Також невідомо, чи вистачить команді Стеця 4 млн грн для реалізації медіа-реформ в Україні. Час розставить все на свої місця. Через рік платники податків зможуть зрозуміти, чи потрібне їм було додаткове міністерство.

Але чи є медіареформи, протидія Росії чи захист національних інтересів головним об'єктом зацікавленості для Мінстець? Давайте подивимось на суто практичні кроки, які робить новоутворена структура.

По-перше, міністерство ось-ось отримає контроль над "Банківським телебаченням", яке перейде до нього від Нацбанку. БТБ відоме тим, що в нього дуже якісне нове обладнання, на закупівлю якого свого часу багато грошей витратив екс-голова НБУ Сергій Арбузов. Треба дуже пильно слідкувати, аби ця структура чи її майно "раптом" не опинилися в приватних руках.

По-друге, нещодавно Мінстець отримало контроль над Державною телерадіокомпанією "Всесвітня служба "Українське  телебачення  і радіомовлення" та агентством "Укрінформ". Це вже справжній потужний медіаресурс, особливо на час майбутніх виборів до місцевих рад та парламенту. Його дуже легко монополізувати на користь якойсь з політичних сил. Чи не в цьому головна суть існування Мінстеця?

"Крим - це Україна" та інші

Поки що міністерство стало відомим завдяки активності на ринку реклами. Це і не дивно, адже Біденко раніше очолював Асоціацію зовнішньої реклами.

Фото з Facebook Діани Попової

За ринковими цінами білборд може коштувати 3 тис грн на місяць і вище. Кілька років тому зовнішня реклама була відома тим, що майже 50% суми поверталися замовнику готівкою. Навряд чи зараз "відкати" стали менш значущими.

Відтак, тисячі білбордів, хоч і з патріотичними гаслами, не можуть не викликати питання: хто це все фінансує і в яких обсягах?

За словами Біденка, численні білборди та сітілайти для держави були безкоштовними. Креативну частину проекту забезпечили художники та громадські діячі на волонтерських засадах. Рекламну частину - друк та розвішування зображень взяли на себе органи місцевого самоврядування та бізнес.

"Було розміщено 1 900 площин, з яких 450 розмістили оператори, а решту - міста. Важливо зрозуміти механізм розміщення соціальної реклами. У кожному місті є свій план на рік - 5-10%", - пояснює Біденко.

Приблизно такий же обсяг соціальної реклами був задіяний під час підготовки до Дня пам'яті і примирення.

Хто ж фінансував ці величезні обсяги роботи? Чи не є це централізованим витрачанням бюджетних коштів під дахом державної інформаційної політики?

Автор поспілкувалася з представниками ринку зовнішньої реклами. Вони також кажуть, що в проектах міністерства домінують соціальні проекти.

"Це вигідно операторам, тому що при цьому вони не платять місту за утримання площин. Можливо, якісь гроші там і ходять, але цього ніхто не підтвердить", - розповів співрозмовник, що побажав залишитися анонімним.

Він також зауважив, що під вивіскою державного інтересу можуть приховано просуватися певні політичні персони.

Повної звітності щодо розміщеної реклами, обсягу витрачених коштів та джерел фінансування ЕП не отримала. Залишається сподіватися, що найближчим часом Мінінформполітики оприлюднить цю інформацію.

Гліб Канєвський, експерт Центру політичних студій та аналітики