Станом на цю хвилину указу про призначення Петра Порошенка міністром економіки ще не було опубліковано. З посиланням на різні джерела ЗМІ повідомляли то про те, що Порошенко погодився залишити пост глави Наглядової ради НБУ, інші, що він відмовився очолити Мінекономіки.

"Економічній правді" стало відомо, що вчора Порошенко знаходився в будівлі Адміністрації президента і перебував у хорошому настрої, жартував і посміхався. Ймовірно, розмова з Віктором Януковичем була доброю.

Заява глави парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова про те, що Порошенко буде міністром економіки, а заступник голови правління НБУ Юрій Колобов - міністром фінансів, швидше за все, відповідають дійсності. Джерело в оточенні Порошенка також повідомило "Економічній правді", що указу про призначення поки немає, але версію про те, що він буде співрозмовник не спростував.

Варто зазначити, що в Нацбанку з великим нетерпінням чекали переходу на посаду першого віце-прем'єра Сергія Арбузова - кажуть, що в НБУ команда вже устаканилася, але управлінський геній голови правління не дає команді працювати спокійно. Як відомо, першим віце-прем'єром став Валерій Хорошковський.

Але що стосується Хорошковського і Колобова - тут все зрозуміло. Ці люди входять в обойму президента. Їхнє просування укладається в логіку попередніх кадрових перестановок в Міноборони і СБУ, ГНАУ та МВС. Але чому міністром економіки запропонували стати Порошенку?

Очевидно, що вибір на цю посаду був не великий. А Порошенко має колосальний досвід у владі: почнемо з того, що свою політічну кар’єру він почав депутатом від СДПУ (о) на чолі з Віктором Медведчуком і Леонідом Кравчуком, потім після перемоги Віктора Ющенка Порошенко був міністром закордонних справ і головою РНБО, а з 2007 року він очолює наглядову раду НБУ - навіть прихід до влади Януковича не призвів до відставки Порошенка.

Крім того, Порошенко не був підданий інформаційній блокаді на ТБ: він частий гість Савіка Шустера, а це треба "заслужити". Можливо, Порошенко продемонстрував не те що свою лояльність, але дипломатичність - напевно.

Важливо також враховувати, що Порошенко є великим промисловцем, йому належать кондитерські фабрики та машинобудівні заводи. Тільки в умовах дружби з нинішньою владою можна спати спокійно і не думати про те, що бізнес може постраждати.

Нарешті, Порошенко в 2011 році розширив свою медіа-імперію: купивши журнал і сайт "Кореспондент", він розширив свою співпрацю з медіа-магнатом Борисом Ложкіним, головною Українського медіа холдингу - як відомо, Ложкін завжди залишається лояльним до діючої влади.

Але залишається не цілком зрозумілим питання, навіщо Порошенку такий скромний пост, як міністр економіки, з точки зору політичної кар'єри і з урахуванням його високих амбіцій - якщо на посаді голови наглядової ради НБУ можна зі спокійною душею бути весільним генералом, то на посту міністра економіки Порошенко стає підлеглим Азарова і Хорошковського.

Та й ще ніколи Мінекономіки не було вагомим відомством - чим воно, за великим рахунком, таким значним займається? Держзакупівлями, хіба що. Але його роль - суто технічна на фоні інших відомств. Тому цю посаду Янукович може спокійно віддати комусь досвідченому, але не з "Сім’ї". А там подивимося.