Оманливий спокій паливного ринку

Проблема високих цін на паливо залишається в центрі уваги світової громадськості. На самміті Євросоюзу 20 червня ця тема також була серед основних. Повільних європейських політиків змушує думати швидше населення, що уже кілька тижнів протестує проти високих цін.

Дивуватися високим європейським цінам немає чого. Приміром, якщо в Україні акциз на бензин і дизпаливо складає 60 і 35 євро/т відповідно, то, наприклад, в Литві, аж ніяк не "найдорожчій" з погляду акцизів, ці цифри вже складають 430 і 330 євро/т відповідно.

Якщо в Україні застосувати такі ставки податків, вартість палива перевищить 10 грн/л. Тому саме в податках полягає наша головна відмінність від Європи, і саме тому наші ціни ніколи не зрівняються з європейськими. Як би цього не хотілося деяким ЗМІ, що продовжують час від часу лякати народ "європейськими" 11 грн/л.

Крім того, є ще один фактор, який обмежує можливості підвищення цін на АЗС. "У порівнянні з травнем падіння реалізації склало 5-7%, а з червнем минулого року - 15-17%, - говорить заступник голови правління ТД "Укртатнафта" Олег Киблицкий. - Це, насамперед, наслідок рекордних цін, що змусили власників машин раціональніше використовувати паливо, а простіше кажучи, менше їздити".

Отож, тепер роздрібні оператори починають панікувати не менше споживачів, адже обсяг реалізації є ключовим параметром, що визначає прибутковість бізнесу.

На відміну від Європи, якій дійсно час замислитися над своїми податковими апетитами, українському урядові знижувати їх немає куди. Проте, здешевити паливо для перевезень пасажирів і соціально значимих вантажів вимагає Всеукраїнська профспілкова організація працівників автомобільного транспорту.

Її голова Дмитро Сар'ян заявив, що автотранспортні підприємства мають намір провести наприкінці червня акцію протесту. "Колони будуть рухатися по трасах у напрямку до Києва на невеликій швидкості і трохи заблокують під'їзд до столиці", - сказав Сар'ян.

Тим часом Прем'єр сама стурбована цінами на паливо. Слід за дорученням 17 червня створити стабілізаційний фонд дизпалива з'явилась заява про пільгові, з рентабельністю 10%, постачання нафтопродуктів селу державними компаніями.

Чому НАК "Нафтогаз України", що ніяк не може звести кінці з кінцями, повинен дотувати приватний агарний сектор (нічого державного, нагадаємо, там давно вже немає), залишається загадкою. Адже всі спроби викривити ринкові реалії і зробити чудо з цінами обертаються, або державними втратами, або втратами задіяних у нав'язаних державою ініціативах приватних підприємств.

Свіжий приклад - спроба створити стабрезерв цією весною. Перераховані "Укртранснафтою" гроші "прокрутили" приватні ділки. Галузевим спостерігачам була видна й інша сторона цього процесу. Чекаючи на реалізацію чергової паливної держініціативи, у регіонах потирали руки.

Справа в тому, що розподільниками пільгового палива є обласні держадміністрації. Як показує опитування трейдерів, у більшій половині областей ОДА уповноважують операторів, або за "відкати", або за наявність власних родичів серед засновників і в менеджменті.

Про те, що різного роду паливні пільги потрібні головним чином чиновникам, говорить і досить показовий досвід 2003-2004 років, коли уряд переконав нафтопереробні компанії дати пільгові ціни селянам. Однак вантажити нафтопродукти заводи зобов'язалися лише в обмін на статус агентів з розподілу цього палива.

За пільговою ціною його одержував замовник, що надавав на завод певний перелік документів, які доводять, по-перше, "аграрне" походження підприємства, по-друге, необхідність заявленої кількості палива.

Неймовірно, але рівень відвантажень виявився меншим за п'яту частину прогнозної потреби господарств. Те ж саме показав і досвід минулої весни, коли, незважаючи на нездатність "Укртранснафти" забезпечити постачання, особливих проблем з нафтопродуктами не було.