Додатково до критичної залежності від російського газу і ядерного палива, Україна легко і невимушено "сіла" ще й на енерговугільну "голку".

Про в це у своїй статті "Прощання з Донбасу" для ZN.UA пише Ігор Маскалевич.

Він зазначає, що запаси антрациту обвалилися на чверть. А саме на такому вугіллі працює половина з 14 великих українських ТЕС.

Після першої партії південноафриканського вугілля трохи покращилася ситуація для теплоенергетики, однак це викликало великий скандал через ціну і якість. Тепер з країн далекого зарубіжжя, які видобувають антрацит, майбутньою зимою варто розраховувати тільки на Австралію. У неї вже почав купувати вугілля Рінат Ахметов.

Тим часом вугільний конфлікт призвів до того, що обсяги планованих поставок з ПАР, призначених державному "Центренерго", можуть скоротитися вдвічі від раніше запланованих, - до півмільйона тонн.

"Втім, святе місце порожнім не буває - тут же з'явилося "русійське" вугілля. Договори укладені на поставку 320 тис тонн вугілля українського походження і 509 тис тонн російського енергетичного вугілля.

Разом з південноафриканським це становитиме 1,08 млн тонн, пише автор.

У повідомленні "Центренерго" йдеться про те, що це - наслідок "розпоряджень уряду з приводу вживання вичерпних заходів щодо диверсифікації джерел енергетичного вугілля". В "перекладі" це означає, що половина зазначеного обсягу буде поставлена з Росії", - йдеться в статті.

"Цікаве й формулювання "вугілля українського походження". На контрольованій українською владою і військами території немає працюючих шахт, що добувають енергетичні марки вугілля. Так що, швидше за все, мова йде про завислі на окупованій Луганщині запасиз можливістю постачання через територію РФ", - відзначає автор статті.

При цьому, згідно зі статистикою Міненерговугілля, виявилося, що ще в жовтні на експорт пішло до 40 тис тонн вугілля марки "А", а по Донецькій залізниці було відвантажено 76 тис тонн вугілля марок "А" і "Т".

"І це в той час, коли Україна відчайдушно шукала ці марки вугілля на ринку. У міністерстві вважають, що це вугілля з" копанок ", і що хтось непогано на цьому нагрів руки", - йдеться в статті.

Як зазначає автор тексту, по суті, на додачу до критичної залежності від російського газу і ядерного палива, ми легко і невимушено "сіли" ще й на енерговугільну "голку".

Крім того в липні-серпні сепаратисти почали методично підривати мости на Донбасі, швидко паралізувавши таким способом перевезення вугілля залізницею. Дивно, але залізничний напрям на Росію майже не постраждав.