Напередодні анонсованої урядом чергової хвилі приватизації постає низка питань.

Для чого в умовах гібридної війни влаштовувати великий розпродаж активів?

Чи можливо в таких умовах вигідно їх продати? Війна, яку веде Росія на Донбасі, - це також приховані дії агресора в економічній сфері, спрямовані на максимальне послаблення або й знищення нашої держави.

В таких умовах уряд не має права на помилку, тому що ставки у цій грі надто високі. З 2000 року українські підприємства приватизуються лише за гроші, однак з усіх можливих завдань приватизації уряд обрав лише фіскальне - наповнення бюджету.

Усі ці роки ми за інерцією проїдали наш виробничий капітал, не використовуючи приватизацію як інструмент розвитку економіки.

Це призвело лише до вимивання стратегічних  активів держави, що можна вважати ключовою системною помилкою державної політики приватизації.

Чи зробили ми висновки? Чи готові ми змінити підходи - стати ефективними власниками того, що залишилося? Ні. Уряд оголошує новий етап приватизації.

Десятки років держава продавала свої стратегічні активи без врахування національних інтересів країни, використовуючи приватизацію для латання бюджетних дір або для перерозподілу власності на користь певних політичних сил.

Давно забулася головна мета приватизації: ефективне управління об’єктами та залучення інвестицій для посилення конкурентоспроможності економіки. В українських реаліях головною метою процесу стало наповнення бюджету без визначеного на законодавчому рівні цільового використання отриманих коштів.

Згідно з державним кошторисом, очікувана сума від приватизації у 2015 році - 17 млрд грн. Куди ця сума повинна піти - нікому не відомо. Це обумовлює перетворення виробничого капіталу держави у засіб споживання, що особливо небезпечно при високому рівні зношеності основних фондів та низькому рівні інвестицій.

Кабінет міністрів подав на розгляд Верховної Ради доопрацьований проект закону "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та деякі питання діяльності об'єктів, що виключаються з такого переліку".

Маріупольський порт. Фото uspa.gov.ua

У документі і далі простежуються тенденції безконтрольного звуження кількості підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі за рахунок об'єктів права державної власності, відчуження яких створює ризики для безпеки держави.

Мова йде передусім про ДП "Адміністрація морських портів України", ВАТ "Турбоатом", ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс імені Антонова".

Замість того, щоб стати платформою забезпечення національних інтересів та формування середнього класу, викривлена приватизація сприяла зародженню олігархічної системи. Непрозорість, непослідовність та політизація процесу дискредитувала ідею приватизації як інструмента економічного розвитку.

В останні роки держава, реагуючи на апетити крупного бізнесу, передусім відчужувала перспективні та прибуткові підприємства електроенергетичної, машинобудівної, гірничодобувної та інших стратегічних галузей.

Ці об'єкти продавалися конкретним покупцям, а збиткові і непривабливі для інвесторів підприємства досі залишаються тягарем для державного бюджету.

Облік таких об’єктів відсутній. За різними оцінками, державний сектор налічує понад тисячу збиткових або вразливих до банкрутства підприємств. Крім того, у державній власності залишається кілька тисяч недобудованих об'єктів з низьким попитом на їх приватизацію. Це створює проблеми для передавання їх у приватну власність.

Ще один системний недолік приватизації - непрозорість приватизаційних процедур, створення штучних обмежень при допуску інвесторів до участі у приватизації, неадекватність оцінки вартості майна стратегічних підприємств ринковій ситуації.

"Турбоатом". Фото turboatom.com.ua

Історія приватизації знає десятки прикладів продажу стратегічних об'єктів для подальшого перепродажу або приватизації для конкретного покупця. Подібні справи важко оскаржити. Втім, 3 квітня 2015 року Генпрокуратура подала позови до суду щодо незаконності приватизації акцій ПАТ "Дніпроенерго" і "Закарпаттяобленерго".

У позові зазначено, що при приватизації цих підприємств були штучно створені передумови для придбання державних акцій наперед визначеними покупцями.

Зокрема, 50% статутного капіталу "Закарпаттяобленерго" було продано ТОВ "Енергетична Україна ТВ" у лютому 2012 року за 140,7 млн грн при початковій вартості 135 млн грн. Кінцева ціна перевищила початкову вартість лише на 4,2%. Такі оборудки ставлять під сумнів економічну доцільність приватизації.

До невирішених системних помилок приватизації додаються проблеми, обумовлені ситуацією на сході країни. Чи прийде за таких обставин ефективний інвестор, зацікавлений у модернізації підприємств? Чи вдасться в умовах війни продати об'єкти за хорошу ціну? Чи не куплять їх через підставних осіб росіяни?

Окремого розгляду потребує проблема протидії агресору в економічній сфері. Одне із завдань держави - створення механізмів унеможливлення участі російського капіталу в приватизації українських підприємств. Такого механізму досі не існує.

Попри все саме приватизація могла би стати основним інструментом залучення інвестицій на оновлення основних фондів стратегічних державних підприємств, розвитку нових технологій, створення конкурентних переваг української економіки.

Для цього слід провести інвентаризацію підприємств, що утримуються на державному балансі, сформувати усталені переліки підприємств, які не підлягають приватизації, та підприємств, що мають стратегічне значення.

"Антонов", перший Ан-178, квітень 2015 року. Фото antonov.com

Головне - пояснити суспільству, за якими критеріями формуються ці переліки.

Варто також запровадити індивідуальний підхід до кожного об'єкта державної власності з урахуванням його соціальної значущості, фінансово-економічних показників, можливостей і потреб залучення інвестиційних ресурсів.

Найважливіше - змістити акценти з політики розпродажу у бік політики ефективного управління. Адже, крім приватизації, уряд має інші інструменти: корпоратизація державних підприємств, оренда, державно-приватне партнерство.

На часі також створення державної керуючої холдингової компанії, основна мета якої - управління пакетами акцій державних підприємств та національних компаній. Для використання цих інструментів уряд має усе, включно із законодавством.

Алгоритм дій уряду повинен базуватися на формуванні нової стратегії приватизації, узгодження її з національними інтересами в економічній та соціальній сферах.

Сама ж приватизація повинна розглядатися як складова системи управління об'єктами державної власності. Для цього слід, принаймні, зупинитися, щоб провести роботу над помилками, сформувати нову стратегію і вирішити, які підприємства слід продавати, а які перевести на інші моделі управління.

Після узгодження стратегічних цілей приватизації з цілями економічного розвитку країни слід прийняти програму приватизації на 2015-2017 роки.

Натисніть для збільшення

Як видно з інфографіки ISS, надходження до державного бюджету від управління державною власністю за останні роки перевищили доходи від приватизації, за винятком продажу стратегічних активів. За останні п'ять років доходи від приватизації становили майже 6 млрд грн, а від управління - понад 18 млрд грн.

Продані підприємства і далі приносили б прибуток у бюджет без їх відчуження. Доходи від приватизації - одноразові, а від управління - дають постійні надходження до бюджету. Уряду слід подумати, що краще: вийти на рівень ефективного управління і отримувати постійні доходи, чи продавати прибуткові об'єкти раз і назавжди.

Треба також переглянути методологію планування надходжень до бюджету від приватизації. Чи використовуються при цьому хоч якісь наукові методи? Чому, наприклад, у 2014 році план змінювався тричі: з 19,4 млрд грн до 0,4 млрд грн?

Приватизація повинна стати прозорою, з використанням електронних торгів. Нову стратегію слід узгодити з інноваційною моделлю розвитку економіки, яка неможлива без інвестиційної політики держави. Це дозволить відродити довіру суспільства до приватизаційних процесів, відновити контроль держави над своєю власністю.

Україна повинна зламати традицію бездумного продажу активів та створити потенціал розвитку для майбутніх поколінь.

Фото telegraf.com.ua

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.