Недавно у Верховній раді був зареєстрований законопроект, яким передбачається запровадження можливості застосування процедури банкрутства фізичних осіб, які не є підприємцями.

У разі схвалення документа парламентом з ініціативи банків банкрутами можуть бути визнані громадяни, кредитна заборгованість яких становить близько 200 тисяч гривень.

Загальне враження від законопроекту позитивне. Актуальність законодавчого врегулювання боргів фізичних осіб, які не є підприємцями, за отриманими споживчими кредитами, не викликає жодних сумнівів.

Нагальною є потреба як у встановленні чітких і зрозумілих правил споживчого кредитування, так і в запровадженні механізму припинення боргу, який не може бути сплачений внаслідок стійкої неплатоспроможності фізичної особи-позичальника.

Ухвалення законопроекту і підписання документа президентом можуть знизити загальний обсяг так званої проблемної заборгованості за споживчими кредитами.

Банкрутство фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, - явище, давно відоме за кордоном, але нове для вітчизняного законодавства.

Річ у тім, що відповідно до чинного в Україні закону банкрутом, тобто, особою, яка не може розрахуватися з усіма кредиторами у зв’язку з відсутністю чи недостатністю майна і коштів, може бути визнано лише юридичну особу або громадянина-підприємця.

Такий недолік законодавства призвів до того, що деякі громадяни, які отримали значні кредити, не маючи змоги або бажання їх повертати, почали реєструватися підприємцями, аби використати передбачену законом можливість бути визнаним банкрутом і так домогтися списання боргу.

Останнім часом подібні спроби набули поширення і стали справжньою проблемою для банків, адже, позбавившись боргу через процедуру банкрутства, фізична особа нічого не втрачає, окрім вартості послуг відповідних консультантів.

Таке банкрутство не спричиняє жодних негативних наслідків для банкрута, якщо не вважати наслідком формальне припинення підприємницької діяльності громадянина.

Встановлення у новому законі правових наслідків банкрутства фізичної особи у вигляді заборони певний час після визнання банкрутом займатися підприємницькою діяльністю або посідати керівні посади чи отримувати майно і кошти у борг, мають стати реальним стимулом для попередження подібних банкрутств у майбутньому.

Поряд із запровадженням можливості визнання громадянина банкрутом, законопроект вводить також певні додаткові правила у взаємовідносинах банків з позичальниками, спрямовані на захист останніх.

Зважаючи на недостатню правову обізнаність споживачів, деякі фінансові установи не особливо переймалися належним інформуванням позичальника про всі істотні умови кредитного договору.

Бувають випадки, коли громадяни, діючи під впливом привабливої реклами, отримують кредити на купівлю коштовних речей, не лише не будучи у повній мірі обізнаними з усіма умовами подібних операцій, але й не маючи у своєму розпорядженні повного тексту угоди.

Запропоновані законопроектом нововведення мають на меті запобігти подібним випадкам, закріплюючи обов’язок банку забезпечити позичальника примірниками кредитного договору та усіх додатків до нього.

Встановлюючи додаткові обов’язки для банків у відносинах з позичальниками, законодавець повинен забезпечити баланс інтересів обох сторін кредитних відносин. У зв’язку з цим законопроект передбачає для фінансової установи право вибору страхової компанії, у якій мають бути застраховані ризики, пов’язані з неповерненням виданого кредиту.

Не оминув автор законопроекту і сферу діяльності колекторів. Не секрет, що останнім часом фінансовими установами та великими компаніями, що надають послуги громадянам, широко практикується залучення колекторських фірм до процесу стягнення боргів за надані послуги.

Методи роботи більшості колекторських агенцій відомі. З огляду на фінансову кризу та обумовлені нею масові неплатежі за кредитами використання послуг таких фірм інколи є чи не єдиною можливістю повернення коштів банківським установам.

Водночас, більшість методів впливу на боржників межують з порушенням основоположних прав громадян - права на повагу до честі і гідності особи та права на недоторканість особистого життя. Законопроект забороняє найбільш популярні серед колекторів заходи впливу на боржників, залишаючи колекторську діяльність в існуючому вигляді поза законом.

Навряд чи можна очікувати здешевлення споживчих кредитів внаслідок прийняття закону.

По-перше, запропоновані положення передбачають встановлення додаткових заборон щодо використання банками деяких не зовсім чесних прийомів - починаючи з таких дрібних хитрощів, як друк окремих умов кредитного договору іншим текстом або включення до числа фінансових зобов’язань позичальника платежів, не пов’язаних з кредитом, і закінчуючи застосуванням деяких популярних методів колекторської діяльності.

По-друге, законопроект передбачає запровадження раніше не відомої українському законодавству можливості припинення кредитного боргу фізичної особи-позичальника через процедуру банкрутства.

Відтак, запропоновані новації, з одного боку, сприятимуть встановленню більш чітких правил гри у сфері споживчого кредитування, але з іншого - спонукатимуть банки бути ще обережнішими у виборі позичальників і стараннішими - у процесі роботи щодо повернення боргів за виданими кредитами.

Жодна з наведених обставин не є передумовою для зниження вартості кредитних коштів, а отже - кредитування й надалі залишатиметься дорогим задоволенням, доступним невеликій частині населення.