Российский сыр в мышеловке

Российский сыр в мышеловке

Среда, 29 января 2014, 08:05 -
Перспектив у криминогенной власти нет никаких. Скоро она потеряет финансовую почву под ногами: не сможет свести бюджет, не сможет платить зарплату силовикам, не сможет вести войну против своих граждан. Янукович и Азаров должны это знать. А продажа своей страны иностранному государству влечет за собой тюрьму. (Укр.)

Ресурс влади Януковича має свої межі.

Особливо важливо знати фінансово-економічний ресурс, який завдяки навмисному розвалу економіки Азаровим та К° скорочується вже третій рік поспіль.

У нинішніх кривавих умовах, на тлі економічного занепаду, тимчасовість перебування донецького клану на урядових і міліцейських позиціях - безсумнівна.

Відхід від влади цього клану може відбутися внаслідок революційного громадянського процесу, але не виключене й деяке затягування конфлікту.

Проте кривавий режим не створює економічного підґрунтя продовження існування антинародного режиму. Йому відведений обмежений час, і він сподівається лише на російську допомогу. Та чи реальними є ці російські обіцянки-цяцянки?

Останній місяць різко змінив зовнішньо-економічну ситуацію України. Якщо ще донедавна була альтернатива - Євросоюз чи митний союз, - то тепер усе інакше.

Ні того, ні другого не буде. Влада цинічно блефувала перед європейцями, а Росія не бере Україну на своє утримання, що сталося б при входженні до митного союзу.

Україна опинилися на гачку у Росії, і що вона забажає, те й буде робити українська "влада". Українцям підсунули ніби-то грандіозний кредит і тепер не буде проблем.

Як мовлять речники Кремля на зразок Глазьєва чи Шувалова, а їм підспівують бек-вокалісти з печерських пагорбів, Україна також отримає величезні інвестиції та кооперативні виробничі зв'язки з російськими підприємствами. Мовляв, завдяки цьому почнеться рай з робочими місцями для українців.

Перший з них пояснив, що 15 млрд дол Україна зможе повернути Росії завдяки спільним економічним програмам на 50 млрд дол.

Він лиш забув згадати, хто профінансує ті 50 млрд інвестицій в українські заводи, через скільки десятиліть настане той рай, та кому можна буде продати, як обіцяно, більше 100 літаків-гігантів, на які нема попиту. Невідомо також, хто замовить кораблі, світовий ринок яких зменшився за останні роки майже на 70%.

Відразу з'являється сумнів: чому такої співпраці не було раніше? Чому 20 років Росія не цікавилася українськими підприємствами? Чого зараз хочуть росіяни?

Україна після роз'єднання з Росією стала її контрагентом і конкурентом. Українська продукція з того моменту мала оплачуватися не рублями, а твердою іноземною валютою. Для її економії росіяни робили все, аби зменшити ввезення товарів з української території і добитися профіциту у торговельному обороті між країнами.

Зокрема, задля цього вони побудували десятки паралельних заводів, які витіснили українські поставки радянського періоду - від цукру до літаків.

Фото ostro.org

Росіяни створили труднощі на шляху випуску та поставок української продукції - починаючи від високих ввізних мит та мізерних квот і закінчуючи захопленням українських підприємств та вилученням прав випускати товари, розроблені українськими конструкторськими бюро, наприклад, літаки АН-70.

Спроби українських урядів розв'язати вузли торговельних проблем наштовхувалися на глухоту росіян. У підсумку Києву нема чого запропонувати російському ринку. Доводиться розвертати експорт в Азію та Африку.

Україна має хронічний дефіцит міжнародної торгівлі і валюти, Росія - стійкий профіцит, тому жодні союзи вільної торгівлі з Україною їй непотрібні. У чому ж реально зацікавлені росіяни?

Визначальною складовою їх економіки є виробництво та експорт нафти і газу. Без цієї складової російська економіка просто розвалиться.

Постійно зростаючий європейський ринок споживання вуглеводнів залишається найпривабливішою перспективою для РФ. Українська ж інфраструктура доставки в Європу нафти і газу - одна з ключових в усій цій паливній комбінації.

Ця інфраструктура знаходиться під контролем проросійських кланів і не служить українській державі. Приєднання до норм і правил Євросоюзу поклало б край нахабству нафтогазових проросійських ділків.

Росія втратила б значну частину надприбутків від вуглеводневого бізнесу, тому вона зробила усе можливе, щоб асоціація з ЄС не відбулася.

Їй не потрібна справжня економічна інтеграція з Україною. Їй потрібне збереження підконтрольного стану української економіки, в першу чергу газотранспортної системи, без будь-яких зобов'язань перед Києвом.

Формально буде придуманий якийсь потворний євро-азійський конгломерат, який не матиме нічого спільного з міждержавним ринковим об'єднанням, кооперацією, конвергенцією. Між суб'єктами господарювання різних країн буде виключена конкуренція. Як відомо, конкуренція у всіх країнах Євразес - небажана особа.

Ніяких інновацій та інвестицій з Росії. Ніяких ринків Росії. Забудьте. Кожна національна економіка буде діяти самотужки. З російського боку зберігатимуться високі митні та немитні бар'єри.

Не встигла Москва заявити про збільшення квот поставок українських труб до Росії, як стало відомо, що вона змушує Віктора Пінчука продати головного виробника цієї продукції компанію "Інтерпайп" підпорядкованому Путіну посереднику на зразок чергового "Росукренерго".

Віктор Пінчук. Фото ЕП

Роздавати прибутки та відкривати свій кредитний ринок - також не за правилами централізовано керованої Москвою економіки.

Не виключено, що заяви росіян про запровадження у майбутньому спільної грошової системи митного або євразійського союзу - з області пропагандистської риторики для деградуючих національних систем, серед яких скоро буде і Україна.

Ці держави не зводять кінці з кінцями і сподіваються на покращення за допомогою російського рубля. Проте навіщо це Росії та її сьогоднішнім політико-фінансовим олігархам? У неї зараз не радянський соціалізм, а чиновницький капіталізм. У неї свої проблеми і свої інтереси, тож нікого "покращувати" вони не збираються.

Майбутній Євразес виглядає як союз царів-автократів, які встановлюють власні панівні режими на своїх теренах, хазяйнують у своїх інтересах і домовляються між собою тільки про те, як за допомогою Москви зберегти своє панування.

Для чого ж тоді "старший брат" позичає Україні мільярдні суми? Навіщо він натикається на ризики неповернення запозичень ненадійним боржником? Навіщо після років знущань над Україною він знизив ціну на газ?

Відповідь очевидна: Росії потрібен зашморг на шиї України, щоб вона остаточно потрапила під російський протекторат і втратила свій суверенітет.

Так, Кремль ризикує грошима. Повернути за два роки 15 млрд дол, коли Україна щороку накопичує 12-15 млрд дол дефіциту, - поза здоровим глуздом.

Зате за допомогою такої оборудки сусід-доброзичливець здобуває політичні та моральні зиски, стверджує себе, як він вважає, керманичем всього євро-азійського простору і стає рівним найбільшим світовим гравцям - Євросоюзу, США, Китаю.

Безумовно, росіяни знизили ціну на газ не з благих намірів, а для того, щоб не втратити український ринок, який за дискримінаційних цін 2010-2013 років готовий був переключитися на поставки газу з Європи. Громадськості ж це було представлено як подарунок з барського путінського плеча.

Проте час втрачено, повернення обсягів поставок газу минулих років - 40 млрд куб м і більше, очевидно, не відбудеться. Економіка вже частково перебудувалася і купуватиме не більше 28 млрд кубометрів. Ситуація для "Газпрому" патова.

Обсяги поставок не повернеш, а ціна об'єктивно падатиме через світову нафтогазову кон'юнктуру. У світі зростають поставки дешевого американського сланцевого газу. Це обов'язково шкодитиме прибуткам російського гіганта і загальмує наростання збитковості українського "Нафтогазу".

Виникає ще одне запитання: наскільки "вигідно" продав Україну Янукович? Чи варта українська незалежність тих 15 млрд дол?

Володимир Путін, Віктор Янукович. Фото Дмитра Азарова

Ці гроші дозволять погасити у 2014 році 8 млрд дол держборгу і профінансувати дефіцит бюджету того ж року на 4 млрд. Проте за законом про бюджет дефіцит останнього становитиме у 2014 році 71 млрд грн або близько 9 млрд дол.

Тобто російських грошей не вистачає навіть для затикання дірок держави у 2014 році. Україні ще потрібно мінімум 5 млрд дол. Разом з боргом "Нафтогазу" за платежами 2013 року ця сума зростає до 8 млрд дол. Янукович явно продешевив.

До того ж, Росія не надаватиме Україні долари. Не менше 5 млрд дол з цієї суми становитимуть боргові папери МВФ - так звані SDR. Тобто фактично відбудеться не кредитування, а обмін українських боргових паперів на папери МВФ.

Ними не можна буде здійснювати доларові платежі, крім, можливо, розрахунків з цією міжнародною організацією. Цікаво, що росіяни отримали SDR за ставкою 1,5%, а Україні їх пропонують за 5,5%. Нічого не скажеш - чесно.

Цікаву думку висловив згаданий віце-прем'єр Шувалов. Заспокоюючи російську громадськість, яка виступила проти фінансової допомоги Україні, він запевнив, що позичені кошти можна повернути будь-коли, якщо Україна буде неслухняною.

Після цього з'ясувалося, що частину грошей росіяни позичать без зазначення терміну їх повернення, тобто будь-коли. Відтак, Україна не зможе використовувати ці гроші, і це означає, що кредиту нема.

З цього випливає, що ніякої особливої допомоги Кремль не надає, реального кредитного договору нема, бо відсутні його умови. Невідома навіть валюта позички - може, на якомусь етапі Києву запропонують і рублі.

Гарантій фінансування і самостійного розпорядження грошима - ніяких. Україну чіпляють на ланцюг, з якого вже не звільнитися.

Україна не поверне борг, і через два роки РФ може продовжити термін його повернення, якщо Київ виконає ще якісь російські умови. Так буде постійно. Заборгованість буде лише зростати, а підпорядкування Москві - збільшуватися.

До речі, запровадження рубля як резервної валюти на просторах СНД та більш широких теренах - давня мета російського істеблішменту.

Українські урядовці синхронно поспішили перевести грошову одиницю східної сусідки до складу резервних валют НБУ. Усе сходиться: наступні порції позики будуть видаватися і в рублях, які витіснять з резервів НБУ реальну тверду валюту.

Рубльові позички Україна зможе використовувати лише для оплати російських товарів. Грошей для оплати високоякісного імпорту з цивілізованих країн не буде.

Глава НБУ Ігор Соркін. Фото АППУ

Отже, Україна власними руками душитиме свою економіку, стимулюватиме російську, наростить ще більший дефіцит торгівлі з Білокам'яною і зменшить надходження в країну ресурсів технологічного розвитку. Можна сказати, що державний суверенітет України буде проданий за тридцять срібляників.

Коштів вкрай мало, вони надаються на неприйнятних умовах і на неприпустимо короткий строк. Частково це фінансові сурогати. Україні не дозволено самостійно розпоряджатися грошима. Вони не є фінансовими ресурсами для розвитку, а лише сприяють укріпленню економіки країни-кредитора.

Є ще одна роль у цієї російської подачки. Вона є єдиним фінансовим засобом проведення сьогоднішньої військової операції влади проти власного народу.

Такі витрати, як відомо, не мають легального державного джерела фінансування. Фактично, путінський режим фінансує цю спецоперацію разом з олігархами і бандитами, які готівкою оплачують злочинні дії "Беркута".

Без цього мілітаристське свавілля та бандитський розгул швидко б згасли. Виходить, режим Януковича фактично тримається на іноземній - російській - політичній, військовій та фінансовій допомозі.

Проте усе це не допоможе донецькому клану втримати ситуацію в країні. Ескалація силового придушення народного повстання не може не впливати на швидке згасання національної економіки.

Зникають фінанси, бо згортають свою активність банки. Ризики надто зросли, і потреба у кредитах різко впала через стрімке пониження загальної кон'юнктури. Втратив свої якорі валютний курс гривні - вона почала швидко знецінюватися.

Впав внутрішній споживчий попит і загальмував обороти бізнес. І перший, і другий переорієнтовуються на потреби Майдану у широкому розумінні слова. Через це звузився оборот оптової торгівлі і впали замовлення виробництву. Наслідком є звуження усієї активності, скорочення робочих місць і доходів населення.

Через це карколомно зменшуються платежі до бюджету і Пенсійного фонду. Не вистачає грошей для фінансування гуманітарних і соціальних потреб. Наступний наслідок - неплатежі населення за комунальні послуги, а це вже колапс внутрішніх платежів і можливе зникнення грошових розрахунків.

Тому перспектив у криміногенної влади нема жодних. В економіки за владарювання регіоналів, на жаль, також, і російський борговий зашморг не допоможе. Скоро влада втратить фінансовий ґрунт під ногами.

Вона не зможе звести бюджет, не зможе платити зарплату силовикам, не зможе вести війну проти своїх громадян. Янукович і Азаров повинні це знати. А продаж своєї країни іноземній державі, як відомо, має наслідком в'язницю.

Проте Україні все одно треба жити та вибиратися з цієї ями. Який вихід?

1. Відмовитися від основної частини російської позики, укласти кредитний договір лише в частині відстрочки погашення боргу з оплати отриманого газу.

2. Застосувати механізм реструктуризації основної частини зовнішнього боргу за допомогою нових міжнародних фінансових інструментів, впорядкування боргу МВФ, пролонгації інших боргових зобов'язань держави.

3. Прийняти новий державний бюджет без дефіциту, реальний за доходами і розподілений на користь соціального розвитку суспільства.

4. Різними засобами зупинити фінансування олігархами військово-міліцейської операції проти власного народу.

5. Укласти договори з Росією про спільні проекти у галузях високих технологій.

6. Відновити діалог України з Євросоюзом та укласти договір про асоціацію.

7. Розгорнути програми виробничої кооперації України з ЄС, включитися у європейські програми фінансування розвитку регіонів, модернізації об'єктів інфраструктури, підтримки сільського господарства, розвитку малого і середнього бізнесу, захисту навколишнього середовища.

8. Запровадити нову модель економічного розвитку країни, яка забезпечить профіцит зовнішньої торгівлі, масштабний приплив в Україну прямих іноземних інвестицій та фінансових кредитів, підйом вільного підприємництва.

Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор


powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!