Как справиться с радиоактивностью

Как справиться с радиоактивностью

Четверг, 28 ноября 2013, 16:13 -
Украина занимает четвертое место в мире по объемам радиоактивных отходов, однако вопрос их утилизации решается слишком медленно. Закон дает на это 50 лет, но процесс может затянуться на столетия. (Укр.)

Ще на початку 1990-х років атомні електростанції України почали активно будувати комплекси з переробки твердих радіоактивних відходів.

Проте жоден з них досі не працює, незважаючи на підтримку Єврокомісії - ЄК.

За її кошти виготовлено та поставлено новітнє обладнання на Рівненську та Запорізьку станції.

Україна повинна збудувати приміщення для цього обладнання, але відсутність політичної волі влади загальмувала цей процес більш ніж на 20 років.

На одному з недавніх засідань уряд схвалив проект розпорядження "Будівництво комплексу з переробки радіоактивних відходів Рівненської АЕС", розроблений інститутом "Київенергопроект" та рекомендований до затвердження Укрдержбудекспертизою - структурою Мінрегіонбуду.

Комплекс з переробки твердих радіоактивних відходів - РАВ - покликаний нарешті вирішити проблему накопичених відходів на атомних станціях.

Проект допоможе утилізувати відходи чотирьох енергоблоків РАЕС. Щороку перероблятиметься 750 куб м твердих РАВ та 40 куб м відпрацьованих мастил. Після ухвалення проекту нарешті можна буде розробити документацію для будівництва комплексу, хоча питання його фінансування ще не вирішене.

У пояснювальній записці, підготовленій Міненерговугілля, сказано, що "загальна кошторисна вартість проектування, будівництва та введення в експлуатацію комплексу з переробки РАВ становить 271,85 млн грн, в тому числі 90,2 млн грн - вартість обладнання, отриманого в за програмою  TACIS з ядерної безпеки" - ЄК.

Решту робіт атомники виконуватимуть за рахунок коштів, "які можуть бути передбачені у тарифі на електроенергію, що виробляється на АЕС України", сказано в пояснювальній записці. Формулювання досить дивне, адже його можна трактувати і так: коштів може не бути. Втім, це питання часу.

Проблема ж переробки РАВ атомних станцій вимагає негайного вирішення. Тимчасові майданчики АЕС завалені радіоактивними відходами. РАВ потрібно переробляти і відправляти на поховання.

На купівлю обладнання для комплексу за програмою TACIS Єврокомісія уже виділила 22 млн євро з 90,2 млн грн, а саму будівлю з комунікаціями повинна будувати АЕС. В цілому, вартість адекватна. У підготовленому два роки тому проекті фігурували ті ж цифри. Якими вони будуть на практиці - інше питання.

НАЕК "Енергоатом" щорічно відраховує державі гроші на створення РАВ - на початок 2012 року компанія заплатила 600 млн грн. Проте, за словами менеджменту НАЕК, ці кошти безслідно зникають в дірках держбюджету.

Мовляв, зона відчуження ЧАЕС гальмує створення сховищ. Річ у тім, що РАВ із станцій повинні надходити у сховища в зоні відчуження, а їх досі нема.

Недобудоване сховище радіоактивних відходів "Вектор" неподалік Прип'яті. Фото
wikimapia.org

Попереднє схвалення проекту не означає, що уряд увімкнув "зелене світло". Спочатку слід врахувати зауваження Мінприроди і Мінфіну, які не погодили документ. МОЗ, Мінрегіонбуд і Мін'юст зауважень не мають. Водночас Мінекономрозвитку погодило проект із зауваженнями, які не були враховані.

Директор урядового Департаменту фахової експертизи Олексій Мажан в "Експертному висновку" пропонує врахувати зауваження Мінекономрозвитку. Цей документ також свідчить, що Міненерговугілля пропонує проект із завищеним кошторисом, адже туди включені будівлі, уже зведені за кошти "Енергоатома".

Мінфін висловив зауваження щодо витрат на утримання служби замовника та завищеної зарплати будівельників - 3,4 тис грн. Проте самі атомники не згодні з Мінфіном. Вони називають таку зарплату жалюгідною.

Щоб зрозуміти суть проекту, слід глянути в минуле. Створення комплексів з переробки РАВ почалося на початку 1990-х років, коли АЕС були автономними. У 1996 році вони втратили цей статус після утворення "Енергоатома".

Ще тоді атомники розуміли: з кожним роком проблема зберігання відходів лише загострюватиметься. Та й законодавство обмежує термін зберігання РАВ у пристанційних сховищах і зобов'язує оператора АЕС, "Енергоатом", передавати їх на захоронення спеціалізованим підприємствам з поводження з РАВ.

Першою вирішила збудувати комплекс з переробки відходів Південноукраїнська АЕС. Спільно з німецькою компанією NUCEM вона розробила документацію і отримала позитивні висновки державної комплексної експертизи. Проте будівництво так і не почалося через брак коштів. За роки, що минули, в Україні змінилися норми радіаційної безпеки, тому тепер проект потребує переоцінки.

Водночас Рівненська та Запорізька АЕС почали будувати переробні комплекси за підтримки Євросоюзу. Ще 1991 року один з перших міжнародних донорів - ЄС - почав надавати технічну допомогу за програмою TACIS.

ЄС виділив Україні 22 млн євро. У 2008 році за участі українських фахівців та за процедурою Єврокомісії відбулися тендери для вибору підрядних організацій на створення комплексів з переробки твердих РАВ на Рівненській та Запорізькій АЕС.

Фото wikimapia.org

Програма передбачала постачання обладнання з переробки РАВ. Усі ці кошти - 22 мільйони євро - пішли на обладнання для двох українських АЕС. Українська сторона, крім будівництва приміщення, повинна доукомплектувати об'єкт установками з очистки мастила, дезактивації та цементування.

Виникає запитання: чому в проекті, запропонованому Міненерговугілля, вартість обладнання оцінена лише 90 млн грн, а не 116 млн грн? (Якщо поділити навпіл 22 млн євро, вийде 232 млн грн.) Можливо, хтось хоче заробити на обладнанні, яке Захід уже подарував Рівненській та Запорізькій АЕС?

Крім того, чому вартість проекту із створення комплексу на РАЕС перевищує 271 млн грн? Ще рік тому "Енергоатом" говорив про 200-250 млн грн.

Українська сторона повинна спорудити спеціалізовані приміщення для переробки та зберігання твердих РАВ - на це в проекті заплановано 51,7 млн грн, а західні компанії, що перемогли в тендерах, - забезпечити обладнанням. Загалом на дві атомні станції 2012 року надійшло вісім установок - по чотири на кожну АЕС.

Спорудження цих приміщень та введення комплексу з переробки РАВ на РАЕС планували закінчити у 2014-2015 роках. Проте важко повірити, що це станеться, бо у тарифі на проект передбачено недостатньо коштів: на 2013 рік - 42,5 млн грн, на 2014 рік - 70 млн грн. Однак це не означає, що ці кошти будуть включені в тариф.

В останні два роки десять потужних інвестиційних проектів в атомній енергетиці повністю зупинені, адже в тарифі для них гроші не передбачені. Як відомо, для атомників НКРЕ встановлює занижений тариф - лише 22 коп за кВт-год, тоді як для теплової генерації він більш ніж утричі вищий.

У протоколі узгодження позицій щодо проекту розпорядження уряду "Про затвердження проекту "Будівництво комплексу з переробки РАВ РАЕС" сказано, що "затягування погодження проекту розпорядження веде до невиконання Україною міжнародних зобов'язань". Отже, Україну почнуть штрафувати.

Поза увагою залишилося те, що в реалізації проекту не задіяне Державне агентство з управління зоною відчуження. Відповідно до покладених на нього завдань у царині поводження з РАВ агентство повинне координувати будівництво, експлуатацію, реконструкцію і зняття з експлуатації радіоактивних об'єктів.

Фото wikimapia.org

З 2008 року в Україні діє загальнодержавна цільова екологічна програма поводження з РАВ. Згідно з цим законом, "Енергоатом" повинен готувати РАВ, тобто переробляти їх, до передачі державі на захоронення.

"Економічна правда" надіслала запит до керівника Державного агентства з управління зоною відчуження Володимира Холоші, але відповіді не отримала.

Проблема радіоактивних відходів вирішується занадто повільно. Україна посідає четверте місце у світі за обсягами РАВ. Ці небезпечні накопичення почалися з виконання військових програм колишнього СРСР.

До того ж після трагедії на ЧАЕС в зоні забруднення залишилося 800 звалищ з 2 млн куб м опромінених металевих конструкцій. Вони зберігаються в умовах, далеких від норм радіаційної безпеки. Ці небезпечні вогнища радіоактивності розташовані у верхній частині Дніпра, а тому загрожують іншим регіонам України.

Згідно із стратегією поводження з РАВ, найбільш потужним виробником поточних ядерних відходів вважаються атомні станції - 95% від усього їх обсягу.

При виробництві на АЕС кожного мільярда кВт-год електроенергії - всього вони щороку виробляють 90 млрд  кВт-год - створюється 27 куб м твердих і 35 куб м рідких РАВ, які надто довго зберігаються на пристанційних сховищах АЕС.

Створити цілісну систему поводження з відходами планується протягом найближчих 50 років. Проте, схоже, що цей процес затягнеться на сторіччя.

Натисніть для збільшення


powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!